Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Взаєм. гром. сус-ва і прав. дер. (Семінари)

1. Правова держава як основа формування громадянського суспільства

2. Взаємодія громадянського суспільства і держави

 

 

1. Правова держава як основа формування громадянського суспільства


Держава виникає на певному етапі розвитку суспільства. У процесі історичного розвитку і держава, і суспільство постійно ускладнюються та збагачуються новими структурними елементами і зв'язками.

Правова держава - це така держава, у якому, по-перше, реально здійснюється пріоритет права над усіма іншими принципами в організаціїдержавної влади (класовими, становими, національними і т. д.), по-друге, реалізуються всі основні права і свободи громадян. Це означає, що держава, видає закон, зобов'язана керуватися ним у своїй діяльності до тих пір, поки він існує, хоча має право зазначити або змінити його. Право визначає межі свободи як суспільства в цілому, так і окремої людини.

У правовій державі людина вільна вибирати духовні цінності, професію, спосіб життя, а також повинен гарантувати йому недоторканність житла, приватного життя і т. д. У такому суспільстві панує закон, а не окрема особистість. Отже, забезпечується передбачуваність дій усіх офіційних державних установ. По-третє, державне управління організовано при обов'язковому поділі незалежних один від одного, самостійно обираються трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Виконуючи свої функції, вони врівноважують та контролюють один одного, виступаючи проти різних порушень та зловживань владою.

Таким чином, правова держава спирається на основний закон (конституцію), який регулює відносини влади і особистості. Влада в ньому обмежена законом, а сама держава є правовою остільки, оскільки охороняє права громадян. У державному регулюваннісуспільних відносиндіє принцип "дозволено все те, що не заборонено законом". Свобода і права інших людей виступають як єдиний обмежувач свободи особистості, тобто свобода кожного кінчається там, де вона порушує свободу інших.

На певному етапі становлення цивілізованого суспільства зароджується громадянське суспільство, яке є основою формування правової держави. Відтак за відсутності громадянського суспільства правову державу створити неможливо.

Правова держава є необхідним кроком у формуванні громадянського суспільства.

Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, яка має реагувати на запити й потреби асоційованого громадянства, сприяти його розвитку, запобігати виникненню конфліктів. Взаємовідносини держави й громадянського суспільства мають будуватися на основі діалогу й співпраці, що, своєю чергою, сприятиме демократичному розвитку держави. Порушення рівноваги між державою і громадянським суспільством призводить до гіпертрофії владних структур, диктату держави, відчуження і політичного безсилля народу.

Правова держава і громадянське суспільство формуються спільно, і процес їхнього творення займає тривалий історичний період. Він здійснюється також разом з розвитком суспільства і вимагає цілеспрямованих зусиль. Ні правова держава, ні громадянське суспільство не вводяться одноразовим актом і не можуть стати результатом чистого законодавства. Увесь цей процес повинен бути органічним для суспільства, яке дозріло до відповідних змін.

Косметический ремонт - это чаще всего окраска потолка, стен, дверей, окон и т.д. Если хотите обновить помещение воспользуйтесь услугами профессионалов в косметическом ремонте. 

 

 


2. Взаємодія громадянського суспільства і держави


Діалектика відносин громадянського суспільства і держави складна й суперечлива, оскільки між ними відбувається своєрідний поділ організаційно-управлінської праці. Громадянське суспільство як динамічна система завжди відчуває тиск з боку державної влади. Воно є незалежним настільки, наскільки держава є терпимою до такої незалежності. Проте, держава не може розвиватися без вільного формування громадянського суспільства, яке контролює дії політичної влади. Слабкість громадянського суспільства штовхає державу до узурпації його прав, внаслідок чого відбувається перерозподіл функцій держави і громадянського суспільства. У такому разі держава, окрім власних функцій, привласнює ще і функції громадянського суспільства, змушує Його виконувати винятково державні рішення. Незалежність громадянського суспільства як правової структури, полягає у здатності протистояти сваволі держави. Держава і суспільство існують у вигляді суперечливих безупинних взаємодії і взаємовпливу, характер і спрямованість яких значною мірою залежать від рівня розвиненості громадянського суспільства та його інститутів. Конфронтація інтересів держави і громадянського суспільства є показником неефективності державного управління і самого механізму держави. Оптимальною умовою їх компромісу слугує встановлення гармонійного єднання приватних і публічних інтересів з метою забезпечення прав людини.

Взаємодія громадянського суспільства і держави виявляється в тому, що громадянське суспільство:

1) слугує соціальною основою держави, не існує поза державою;

2) розвивається в системі взаємодії з державою через партії, вибори, представницькі органи влади, а також через групи та об'єднання за інтересами (лобізм);

3) впливає на створення і функціонування державних органів у власних інтересах (частина партій діє в межах держави через парламентські фракції; лобісти взаємодіють з органами виконавчої влади через консультативні комітети при уряді, його міністерствах - це так зване функціональне представництво);

4) потребує від держави охорони і захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, але не допускає її втручання в їх приватні інтереси;

5) використовує норми права, встановлені і закріплені державою у формах (джерелах) права - нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах тощо.

Роль цивілізованої держави у розвитку громадянського суспільства:

1) слугує формою, що організовує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку;

2) є відносно самостійною щодо громадянського суспільства і здійснює солідарні публічні інтереси усіх членів суспільства;

3) встановлює "правила гри", яких повинні дотримуватися громадяни та їх об'єднання, створює сприятливі умови для їх існування і розвитку;

4) не втручається в приватну сферу сім'ї, побуту, культури (перший рівень громадянського суспільства): таке втручання можливе лише з метою забезпечення особистої або громадської безпеки;

5) не втручається в приватні (громадянські) правовідносини: у разі вступу в такі правовідносини втрачає можливість виявляти публічну владу, тобто зберігає всі ознаки публічно владної особи за межами приватних (громадянських) правовідносин;

6) надає необхідний захист громадянському суспільству, яке функціонує в межах її території, у тому, що належить до соціальної безпеки його суб'єктів;

7) виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства, пом'якшує соціальні суперечності між різними соціальними групами;

8) юридично забезпечує можливості громадянина бути власником, створювати громадські об'єднання, комерційні корпорації, брати активну участь у політичному житті суспільства;

9) має межі регулювання відносин у суспільстві, що визначаються конституцією держави, міжнародними стандартами прав людини.

І громадянське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Європейська традиція виходить не зі співвідношення інтересів людини і держави, а зі справедливого балансу інтересів особи і суспільства. Цей баланс розцінюється Європейським Судом з прав людини як гарантія правомірності відносин "людина - держава".

Одна з головних цілей демократичних перетворень в Україні полягає в тому, щоб стимулювати розвиток громадянського суспільства. Основну роль у цьому має відіграти налагоджений механізм правового регулювання.

Категорія: Взаєм. гром. сус-ва і прав. дер. (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter