1.2.3. Система правового захисту та нагляду за її дотриманням

1.2.3. Система правового захисту та нагляду за її дотриманням. 

Державні органи по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності населення

Реалізація державної політики з безпеки життєдіяльності, охорони праці та здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади Особисту відповідальність за неї несе Президент України (рис. 1.6).

Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я через систему органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров’я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Державне управління безпекою життєдіяльності в Україні покладено на: Кабінет Міністрів України (рис. 1.7), Міністерство праці та соціальної політики України, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеву державну адміністрацію, місцеві Ради народних депутатів Зокрема Кабінет Міністрів України забезпечує: реалізацію державної політики в галузі БЖД та охорони праці; затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища та ін. Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління БЖД при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров’я України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України – перший заступник Міністра охорони здоров’я України, який призначається на посаду і звільнюється з неї Кабінетом Міністрів України.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципі пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам, бере участь у розробці відповідних нормативних актів. Для координації роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби з охорони праці.

Цивільною обороною України відповідно до її побудови керує Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація; в цьому процесі безпосередню участь повинні брати керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні.

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації . Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Забезпечення прав і свобод громадян є метою діяльності держави Україна, як держава, відповідає перед людиною за свою діяльність Виконання вказаних завдань покладено на всі державні органи і громадські організації. Разом з тим, серед державних органів є і такі, які створюються в основному для охорони, захисту прав громадян, тобто для здійснення правоохоронної діяльності. Це насамперед органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової інспекції та інші, які здійснюють правоохоронні функції, підтримують належний громадський порядок.

Міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (рис. 1.8). Найважливішими завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод, законних інтересів; попередження злочинів, правопорушень та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх скоїли; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь в наданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяння в рамках своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускається Таким чином, суд є єдиним органом, який здійснює правосуддя .

Прокуратура (рис. 1.9) призначена здійснювати дії, спрямовані на виявлення, усунення та попередження порушень Закону Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління і контролю, уряду Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими

частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підлеглості і належності, посадовими особами і громадянами.

В Конституції України викладені задачі органів прокуратури: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за дотриманням законів органами, які ведуть оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

В сучасних цивілізованих демократичних державах необхідним фактором системи правового захисту особи, її прав і свобод є адвокатура

Саме вона представляє спеціалізований інститут для здійснення цієї гуманної місії У відповідності до Конституції України кожен громадянин може вільно обирати захисника своїх прав Для забезпечення захисту від обвинувачення і надання правової допомоги при розв’язанні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, яке покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу Адвокатура здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності (рис. 1.10).

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням в усіх органах, підприємствах, установах і організаціях; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення; робити запити і отримувати документи або їх копії від

підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їхньою згодою; знайомитись на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, що вимагають спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби у відповідності з діючим законодавством; доповідати клопотання чи скарги посадовим особам і у відповідності з законом отримувати від них письмові мотивовані відповіді; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення по суті клопотань і скарг.