Соціально-історичний розвиток

1. Поняття соціально-історичного розвитку суспільства

Соціально-історичний розвиток – надзвичайно складний, багатосторонній процес, що відбувається впродовж досить тривалого історичного періоду і що передбачає економічні, політико-правові, духовно-моральні, інтелектуальні та інші компоненти, які завжди утворюють деяку цілісність.

У соціології найбільший інтерес представляє соціально-історичний розвиток різних товариств як досить цілісних соціальних одиниць. Воно складається з соціально-історичного розвитку окремих соціальних груп, класів, інших спільнот, соціально-історичного розвитку інститутів, організацій і т. д.

Разом з тим на кожному етапі соціально-історичного розвитку суспільство являє собою деяку цілісність, для опису і аналізу якої зазвичай використовуються різні поняття, які можна об’єднати в дві основні групи – «тип суспільства» і «цивілізація». Ці поняття характеризують особливі якісні стани суспільства на певних етапах його соціально-історичного розвитку.

Тип суспільства – це система певних структурних одиниць – соціальних спільнот, груп, інститутів і т.д., взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою на основі деяких спільних для них соціальних норм, цінностей, ідеалів.

За допомогою поняття «цивілізація» в соціології, культурології та соціальної філософії також виділяють різні типи соціального і культурного устрою суспільств. Але якщо поняття «тип суспільства» підкреслює насамперед характер соціальних структур, соціальних відносин і зв’язків, то поняття «цивілізація» робить акцент на соціально-культурних, духовних, релігійних особливостях різних суспільств.

2. Макросоціологічні теорії соціально-історичного розвитку суспільства

Соціологами сформульовано чимало таких теорій. Вони охоплюють, як правило, великі періоди історії, іноді навіть малюють загальну схему всесвітньо-історичного розвитку людства, намагаються передбачити характер майбутнього суспільства.

Зазвичай вони виходять за межі безпосередньо соціологічної проблематики, синтезують історичні, філософські, економічні, моральні, інші світоглядні теорії та уявлення. Проте вони грали і грають істотну роль в сучасному соціологічному мисленні.

Теорії ці, як правило, не узгоджуються чи погано узгоджуються між собою, іноді є альтернативними по відношенню один до одного. Але важливо насамперед те, що вони фіксують певні реальні сторони і фактори соціальних змін і соціально-історичного розвитку.

З усього їхнього різноманіття можна виділити чотири групи такого роду теорій, які є найбільш фундаментальними: соціально-економічні, соціокультурні, індустріально-технологічні та функціональні.

До числа соціально-економічних теорій можна віднести насамперед марксизм. З точки зору класиків марксизму (К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна) і практично всіх їхніх послідовників, вирішальним фактором соціальних змін в кінцевому рахунку є економічний розвиток, точніше – діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

Соціокультурні теорії ставлять в основу зміни, що відбуваються в соціально-культурній сфері – у світоглядах, релігіях, системах цінностей, менталітеті і т. д. соціальних груп, товариств і цілих епох. Такі зміни вважаються найбільш фундаментальними, і саме вони визначають у кінцевому рахунку всі інші зміни, що відбуваються в суспільстві.

Індустріально-технологічні теорії інтерпретують соціальні зміни як в тій чи іншій мірі похідні від змін в технології матеріального виробництва.

Функціональні теорії. Виходячи із загальних постулатів структурного функціоналізму, Парсонс будує модель еволюції людських суспільств. Така еволюція розуміється ним насамперед як процес посилення структурної та функціональної диференціації соціальних систем, особливо соціальних інститутів, і, послідовно, рух суспільства від відносно простої структури до все більш складної. Але при цьому завжди, в будь-якому суспільстві – простому або складному – зберігаються так звані еволюційні універсалії, в тому числі мова, релігія, родинні стосунки і технологія.

Парсонс виділяє кілька типів досучасних, доіндустріальних суспільств. До них він відносить: примітивні суспільства (племена), що живуть за рахунок полювання і збирання; розвиненіші первісні суспільства, основу яких складають скотарство і / або землеробство; проміжні суспільства (цивілізовані держави) – Стародавній Єгипет, античний світ, Старовинний Китай, в яких виникають писемність і грамотність.

3. Тенденції сучасного світового розвитку

В останні десятиліття особливо чітко проявили себе деякі нові тенденції і проблеми соціального, економічного, політичного та культурного розвитку загальносвітового характеру, які виникають на цій основі. Це насамперед процеси глобалізації в економічній і культурній галузях, інформаційна революція та створення світових інформаційних мереж, посилення нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн і регіонів, екологічна загроза самому існуванню людського суспільства, криза тих традиційних методів господарювання, які підпорядковані принципу отримання максимального прибутку ( фактично будь-якими засобами).

Глобалізація. Цим поняттям зазвичай позначають процеси становлення більш-менш єдиних загальносвітових систем в економіці, технології, інформації, політиці і т.д. У результаті таких процесів країни і народи стають не тільки взаємопов’язаними між собою, а й взаємозалежними.

Глобалізація як одна з провідних тенденцій сучасного світу стимулює ріст і прогрес у сфері економіки, технології, інформаційних систем, несе величезний потенціал соціальних (і культурних) змін. Вона формує в різних країнах нове, в значній мірі уніфіковане сприйняття дійсності, новий стиль життя людей, нові цінності і таким чином сприяє підтягування країн, що розвиваються до рівня сучасної цивілізації.