Хімічна зброя

Хімічна зброя

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:

— висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;

— здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;

— тривала уражаюча дія отруйних речовин, які можуть довго зберігати свої якості у повітрі, на місцевості та ін.;

– біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм;

— труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;

— необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо).

Застосування хімічної зброї може спричинити серйозні екологічні та генетичні наслідки.

Екологічні наслідки пов’язані з впливом отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, а також на ґрунт, воду, повітря; вони спричиняють критичний стан навколишнього середовища, ускладнюють життєдіяльність людини.

Генетичні наслідки пов’язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

Уперше хімічну зброю застосували німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці завширшки 6 км вони встановили 6000 балонів місткістю 180 тонн хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйний газ на позиції противника. З цього трагічного факту і розпочалася історія застосування отруйних речовин, зокрема іпріта. Втрати французів: з лав армії вибуло 15 тисяч осіб, з них померло 5 тисяч. Однак за свідченням німецького історика Ганса Дель-брака, ще під час Кримської війни англо-французьке військо намагалось отруїти газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати рух вітру.

Історія XX століття має також багато прикладів застосування різних видів отруйних речовин. Скажімо, у війні у В’єтнамі (1961—1975) США для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 тонн гербіцидів, “ейджент орандж”, майже 23 000 тонн дефоліантів, 170 тонн сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Хімічними речовинами було отруєно 202 тисяч га лісу та 1,11 млн. га території.

Хімічну зброю, зокрема, газ нервово-паралітичної дії на зразок заріну, застосувала в березні 1995 року релігійна секта “Аум-Сенріке” в Токійському метро проти мешканців міста. Унаслідок застосування зброї кілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.

Біологічна зброя

Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражуюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносять різні мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Армія Олександра Македонського закодувала тіла померлих від інфекційних хвороб людей і тварин за допомогою катапульт при облозі фортеці.

Під час Другої світової війни японські війська застосовували бактеріологічну зброю в Китаї, внаслідок чого серед населення панували масові захворювання чумою та іншими небезпечними інфекціями.

Характерні властивості бактеріологічної зброї:

— висока ефективність;

— здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;

— тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

— наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від однієї до трьох діб, при ботулізмі — 12—36 год.;

— труднощі з визначенням окремих видів збудників;

— здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.

Основні інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю, наведено в табл. 4.2:

Таблиця 4.2. Основні інфекційні захворювання, спричинені біологічною зброєю