Абсолютизм Тюдорів

Абсолютизм Тюдорів

Тюдори (традиційний український наголос; англійський наголос — на перший склад, англ. T dors) — королівська династія, що правила в Англії в 1485-1603 роках. Змінила династію Йорків. Засновник — Генріх VII (король в 1485—1509) по лінії батька походив з уельських феодалів, по матері був родичем Ланкастерів.

Інші представники Тюдорів на англійському троні: Генріх VIII (1509—1547), Едвард VI (1547—1553), Марія I (1553—1558), Єлизавета I (1558-1603).

Всі Тюдори, за винятком Марії I, проводили політику, що відповідала інтересам англійського дворянства і буржуазії XVI століття (Реформація, протекціонізм, сприяння мореплавству, боротьба з Іспанією та інше). Влада Тюдорів мала абсолютистський характер, парламент повністю підкорявся короні. Проте вже в останні роки правління Єлизавети почалася боротьба парламенту на більші права, з розвитком капіталістичних стосунків він ставав рупором буржуазної опозиції проти королівського абсолютизму. Ця боротьба досягла особливої гостроти за часів правління наступної династії — Стюартів.

Династія бере початок від дворянського роду з Уельсу, який претендував на походження від давніх уельських королів. Початок його піднесенню поклав уельський землевласник і солдат Оуен Тюдор (†1461), який в 1422 році одружився з Катериною Валуа (*1401–†1437), донькою французького короля Карла VI (правив в 1380-1422) і вдовою англійського короля Генріха V Ланкастера (правив в 1413-1422). Їх син Едмунд Тюдор (*близ. 1430-†1456) в 1455 році одружився з Маргаритою Бофор (*1443–†1509), представницею молодшого коліна династії Плантагенетів-Ланкастерів. Від Бофорів до Тюдорів перейшло графство Річмонд.

Син Едмунда і Маргарити граф Генріх Річмонд (*1457–†1509) після повалення Ланкастерів Плантагенетами-Йорками і вбивства Генріха VI заявив (у 1484) про свої права на англійську корону як старший член будинку Ланкастерів з тих, хто залишилися в живих. Хоча гілка Бофорів була виключена з порядку престолонаслідування королем Генріхом IV (правив в 1399–1413).

Панування

У 1485 Тюдори зайняли англійський трон, поклавши край трьохвіковому правлінню династії Плантагенетів: 22 серпня 1485 року Генріх Річмонд розбив короля Річарда III Йорка (правив в 1483–1485) в битві при Босворті (сам Річард III загинув) і того ж дня оголосив себе королем Англії під ім’ям Генріха VII. Офіційна коронація відбулася 30 жовтня 1485 року у Вестмінстерському абатстві. У листопаді 1485 парламент прийняв статут, що закріпив англійський престол за Генріхом VII і його прямими нашадками, але не за родом Тюдорів в цілому.

У січні 1486 року Генріх VII одружився з Єлизаветою Плантагенет (*1466–†1503), старшою донькою англійського короля Едварда IV Йорка (правив в 1461–1470, 1471–1483), з’єднавши тим самим династії Ланкастерів та Йорків і поклавши край війні Червоної і Білої троянд. Геральдичним символом нової династії стала червоно-біла троянда Тюдорів.

Тюдори займали престол Англії сто вісімнадцять років. Після смерті Генріха VII англійську корону успадковували його син Генріх VIII (правив в 1509–1547), син Генріха VIII Едвард VI (1547–1553) і доньки Марія I Кривава (1553–1558) і Єлизавета I (1558–1603). Їх правління ознаменувалося Англійською Реформацією і розквітом англійського абсолютизму. Зі смертю бездітної Єлизавети I 24 березня 1603 династія Тюдоров припинилася — престол перейшов до шотландського короля Якова VI Стюарта (Яків I Англійський).

Значення

Століття правління династії Тюдорів (1485-1603) часто називають найкращим періодом англійської історії. Генріх VII заклав основи багатої держави і могутньої монархії. Його син, Генріх VIII, утримував дорогий і відомий своїми розкошами двір, а також відокремив англіканську церкву від Риму. Його донька Єлизавета розгромила сильну на ті часи іспанську флотилію.

Проте були і негативні сторони. Генріх VIII витратив багатство, накопичене його батьком. А Єлизавета ослабила уряд, продаючи державні посади, щоб не просити гроші в парламенту.