Арраська і Утрехська унії 1579 р.
Арраська і Утрехська унії 1579 р.
Утрехтська унія — військово-політичний союз спочатку п’яти, а потім семи провінцій (Голландія, Зеландія, Утрехт, Гелдерн, Оверейсел, Фрісландія, Гронінген) Північних Нідерландів, укладений 23 січня 1579 в Утрехті проти Іспанії.
У ході Нідерландської буржуазної революції 16 століття південні провінції країни 6 січня 1579 р. уклали Арраську унію, направлену на збереження влади іспанського короля Філіпа II Габсбурга. У відповідь п’ять північних провінцій (пізніше до них приєдналися ще дві провінції) 23 січня 1579 р. уклали в Утрехті унію проти іспанської влади, яка намагалася відновити панування в Нідерландах, фактично втрачене в ході революції, і проти внутрішньої феодально-католицької реакції.
Статті Утрехтської унії передбачали спільне ведення революційної війни, нерозривність союзу, ведення спільної зовнішньої політики, створення спільної армії, єдиної монетної системи.
Формально не оголошуючи про позбавлення влади іспанського короля, Утрехтська унія разом з тим не залишала місця для реально діючої королівської влади. Передбачала федеративний політичний устрій.
Укладення Утрехтської унії заклало основу самостійного державного існування Республіки Сполучених провінцій (до Утрехтської унії приєдналися також багато міст Фландрії і Брабанта, але в 1580-х рр. 16 ст. вони були завойовані іспанськими військами).
Арраська унія — об’єднання валлонських провінцій Нідерландів (Ено, Артуа, Дуе), оформлене договором 6 січня 1579 в Аррасі (провінція Артуа).
Пізніше до арраської унії приєдналися Лілль, Орші та інші.
Укладена за ініціативою католицького валлонського дворянства, озлобленого успіхами нідерландської буржуазної революції XVI століття. Передбачала дотримання статей Гентського заспокоєння (1576), недоторканність католицизму (що визнавався єдиною дозволеною релігією), збереження суверенітету Філипа II Іспанського над Нідерландами за умови дотримання ним привілеїв нідерландського дворянства і інше.
17 травня 1579 був підписаний офіційний договір з іспанським намісником Олександром Фарнезе, що відновив на цих умовах владу Філіпа II над валлонськими провінціями, що фактично відмежувалися таким чином від революційних провінцій.
Революційні провінції Півночі відповіли на Арраську унію укладенням Утрехтської унії (1579).