Методи педагогічних досліджень

1. Сутність
поняття «методи дослідження»

Існує ряд визначень поняття “метод дослідження”.
Але спочатку визначимо поняття “метод”.

У філософських словниках “метод” (від греч.
methodos – шлях, спосіб пізнання, дослідження, простежування) визначається як спосіб
досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного
освоєння дійсності. Метод є шлях пізнання, що дослідник прокладає до свого предмета
керуючись
певною гіпотезою.

Визначень поняття “метод дослідження” існує
декілька. І вони не суперечать один одному.

По визначенню Г.І. Рузавіна, метод пізнання, або метод
дослідження – це деяка специфічна процедура, що складається з певних дій або операцій,
за допомогою яких здобувається й обґрунтовується нове знання в науці.

Деякі вчені під методами дослідження розуміють способи
рішення науково-технічних завдань; інструмент для проникнення в глибину дослідницьких
об’єктів.

Методи дослідження класифікуються за різними ознаками:
за рівнем пізнання – емпіричні й теоретичні; за функціями, які вони здійснюють у
пізнанні – методи систематизації, пояснення й прогнозування; від конкретної області
дослідження – фізичні, біологічні, соціальні, технічні й т.п.

З ширшого погляду методи дослідження поділяють на загальнонаукові
(тобто вони можуть бути методами й емпіричного, і теоретичного дослідження) і спеціальні,
що застосовуються в конкретній галузі науки. У будь-якому дослідженні звичайно ж
суміщаються і загальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

Загальнонаукові методи дослідження поділяють на три великі
групи: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент,
моніторинг); методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного,
ідеалізація, уявний експеримент, формалізація, аксіоматичний метод або дедуктивно-аксіоматичний);
загальні методи, використовувані як на емпіричному, так і на теоретичному рівні
дослідження (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез, індукція, дедукція,
абдукція, моделювання, аналогія, історичний і логічний методи, метод графів).

Аналіз, синтез, моделювання й ін. методи раніше вважалися
методами тільки теоретичного дослідження. Але в останні роки ці методи обслуговують
й емпіричні, і теоретичні дослідження, але з різним ступенем глибини.

Крім вищезгаданих загальнонаукових методів дослідження
в методології деяких наук виділяються й спеціальні методи. До них належать: морфологічний
аналіз, синектика, метод Монте-Карло, метод найменших квадратів, тестування, моніторинг
і т.д.

2. Методи
емпіричного дослідження: спостереження, опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування),
тестування, рейтинг, вивчення продуктів діяльності піддослідних (письмових, графічних,
творчих і контрольних робіт), вивчення і узагальнення творчого досвіду, педагогічний
експеримент

Педагогічне спостереження – метод, в основі якого – цілеспрямоване сприйняття
дослідником певних аспектів і явищ педагогічної практики. Спостереження планують,
у плані враховують кількість об’єктів спостережень, час, характеристики педагогічних
ситуацій та ін. Воно залежить від способу реєстрації.

Розрізняють спостереження включене, коли дослідник стає
членом групи, у якій здійснюють спостереження, і невключене – “збоку”;
відкрите і приховане (інкогніто); суцільне і вибіркове.

Хоча цей метод доступний, але він має недоліки, пов’язані
з тим, що на результати спостереження впливають особистісні особливості (установки,
інтереси, психічні стани) дослідника.

До методів опитування належать бесіда, інтерв’ю, анкетування.

Бесіда – самостійний
чи додатковий метод дослідження, який застосовують з метою одержати необхідну інформацію
чи роз’яснення того, що не було достатньо зрозумілим під час спостереження. Бесіда
– усно-контактна форма спілкування, її проводять відповідно до заздалегідь накресленого
плану з переліком питань, які потрібно з’ясувати. Бесіда відбувається у вільній
формі без запису відповідей співрозмовника.

Інтерв’ю передбачає
викладення суджень у визначеній (заздалегідь) послідовності. Відповіді можна записувати
на відеомагнітофон. Нині теорія і практика масових опитувань (демоскопія) у своєму
арсеналі має численні види організації інтерв’ю (групові, демоскопічні, інтенсивні,
пробні, стандартизовані, нестандартизовані тощо).

Анкетування – метод,
в основі якого – одержання письмових відповідей на поставлені запитання. Від змісту
анкети, форми запитань, що їх задають, кількості заповнених анкет, умілого добору
респондентів значною мірою залежить імовірність результатів дослідження. Анкети
варто складати таким чином, щоб їхні численні відомості можна було опрацювати методами
математичної статистики із застосуванням комп’ютера. Це метод масового збирання
інформації за допомогою анкети. Якщо бесіду та інтерв’ю називають опитуванням “віч-на-віч”,
то анкетування – заочним опитуванням.

Метод
рейтингу

Він передбачає оцінювання окремих сторін діяльності
досвідченими суддями (експертами), яким повинні бути властиві компетентність –
знання сутності проблеми; креативність – здатність творчо вирішувати завдання;
позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму –
наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об’єктивність;
аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Педагогічний
експеримент – дослідницька діяльність з метою вивчення
причинно-наслідкових зв’язків у педагогічних явищах, що містить досвідчене
моделювання педагогічного явища та умов його перебігу.

Розрізняють експеримент природний (в умовах звичайного освітнього процесу) і лабораторний – створення штучних
умов для перевірки. Найчастіше використовують природний експеримент. Він може
бути тривалим чи короткочасним.

Педагогічний експеримент дає змогу штучно
відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови
педагогічного впливу на вихованців, повторювати педагогічні явища в приблизно
однакових умовах, поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю.

Цей метод є комплексним, оскільки передбачає
поєднання спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій
тощо.

3.
Математичні і статичні методи в педагогіці: реєстрація, ранжирування,
шкалування

Математичні й статистичні методи в педагогіці
застосовують для опрацювання отриманих відомостей методами опитування та
експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між
досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту,
підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень.
Найпоширенішими з математичних методів, які застосовують у педагогіці, є
реєстрація, ранжирування, шкалювання.

Використовують їх для кількісного аналізу фактичного
матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження
чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні
великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко
використовують такі їх види:

— метод реєстрування — виявлення певної якості в
явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

— метод ранжування — класифікація даних у певній
послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду
(наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

— метод моделювання — створення і дослідження
моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне
створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини,
змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у
певних ситуаціях;

— статистичні методи — методи математичної
статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою
підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці та психології вони
представлені: а) описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та
кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення
результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів
(виявлення та перевірка причинних зв’язків між змінними).

4. Теоретичні методи педагогічного дослідження: вивчення наукової літератури

До теоретичних методів дослідження належать історико-генетичний
метод, метод моделювання, а також різні розумові процедури логічного мислення:
аналіз (розчленовування на частини), синтез, класифікація, типологізація,
абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.

Теоретичні методи необхідні для визначення проблем,
формулювання гіпотез і для оцінки зібраних фактів. Ці методи пов’язані з
вивченням літератури: праць класиків; загальних і спеціальних праць з
педагогіки; історико-педагогічних досліджень і документів; періодичної
педагогічної преси; довідкової педагогічної літератури, підручників і
методичних посібників з педагогіки й суміжних наук.

Вивчення
літератури дає змогу довідатися, які аспекти й проблеми вже
досить добре вивчено, з яких ведуть наукові дискусії, що застаріло, а які
питання ще не розв’язано. Процес вивчення літератури потребує використання
таких методів: складання бібліографії – переліку джерел, пов’язаних з
досліджуваною проблемою; реферування – стиснуте викладення основного змісту
однієї чи декількох праць із загальної тематики; конспектування – ведення
докладніших записів, основу яких становить виокремлення головних ідей і
положень праці; анотування – короткий запис загального змісту книги чи статті;
цитування – дослівний запис висловлювань, фактичних чи цифрових відомостей, що
містяться в літературному джерелі.

Порівняння.
Йдеться про зіставлення одержаних результатів з цілями, що намічалися. Будь-яка
оцінка завжди є порівнянням з ідеальним чи оптимальним. Але важливо зіставляти
не тільки з тим, як повинно бути, а й із тим, як було раніше, що дає змогу
побачити позитивні й негативні зрушення, тобто динаміку процесу. Порівняння як
розумова процедура дуже продуктивне під час аналізу інформації про будь-яку
людину, включену в педагогічний процес: що говорять про неї різні люди (вчителі,
однолітки, батьки, приятелі та ін.).

Класифікація.
Сутність цієї розумової процедури під час аналізу інформації полягає в
логічному розподілі фактів, даних, явищ тощо за якоюсь однією ознакою,
притаманною для цієї групи.

Аналізуючи заходи, зібрані факти, роботу в цілому,
дослідник використовує й узагальнення. Узагальнення припускає
логічний перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш
загального судження, знання, оцінки. Узагальнене судження, будучи більш
глибоким відображенням дійсності, дає змогу проникнути в сутність заходів, явищ
і в такий спосіб оцінити діяльність педагогів із принципових позицій. Але
узагальнення — це не підсумовування. Найчастіше узагальнення інформації під час
аналізу доцільно поєднувати з виділенням головного, істотного.

Велику допомогу педагогу-досліднику може надати і абстрагування— процес мисленнєвого “відволікання” дослідника від будь-яких ознак
чи якостей предмета від самого предмета, щоб глибше вивчити його, ізолювати від
інших предметів, ознак. Ідеться про первісне відволікання від конкретних фактів
і пошук науково обґрунтованого алгоритму діяльності (адже будь-які алгоритми
припускають моделювання, імітації, тобто абстрагування від конкретних форм
прояву суті). Потім інформацію вибудовують відповідно до знайденого алгоритму,
моделі (згадаймо систему заходів для оптимізації керування, процесу навчання,
різні пам’ятки і т. ін.). Граничним випадком абстрагування є ідеалізація,
внаслідок якої створюється поняття про ідеалізований об’єкт (ідеальний педагог,
ідеальна школа).

Конкретизація —
логічна форма, протилежна абстракції. Це розумовий процес перетворення предмета
з виокремлених раніше абстракцій. Під час конкретизації поняття збагачуються
новими ознаками, тому що вона спрямована на висвітлення розвитку предмета як
цілісної системи. Конкретним тут називають єдність різноманітного, поєднання
багатьох ознак, якостей предмета. Абстрактним, навпаки, називають однобічну,
ізольовану від інших моментів ознаку предмета.

Теоретичний
аналіз — це виділення і розгляд окремих сторін, ознак,
особливостей, властивостей педагогічних явищ. Аналізуючи окремі факти,
групуючи, систематизуючи їх, ми виявляємо в них загальне й особливе,
установлюємо загальний принцип чи правило. Аналіз супроводжується синтезом, він
допомагає проникнути в сутність досліджуваних педагогічних явищ.

Індуктивні
й дедуктивні методи — це логічні методи узагальнення одержаних
емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод припускає рух думки дослідника від
окремих суджень до загального висновку, дедуктивний — від загального судження
до окремого висновку.