Політичний аналіз

1.
Сутність і особливості політичного аналізу

У політичній практиці поняття політичного аналізу
використовують щонайменше в чотирьох значеннях:

1) інформаційне забезпечення
внутрішньої і зовнішньої політики;

2) “ситуаційний аналіз” як аналіз
розташування та перегрупування сил на міжнародній, регіональній, внутрішній
аренах, проблеми позиціонування;

3) експертне супроводження державних рішень
(розроблення галузевих, цільових, комплексних програм за різними напрямами
політики, а також стратегічне планування);

4) політична журналістика.

У науковій сфері політичний аналіз також тлумачать
по-різному. Як слушно акцентує російський дослідник А. Дегтярьов, у сучасній
політологічній літературі поняття “політичний аналіз” використовують як мінімум
у трьох значеннях: теоретико-фундаментальному, інструментально-емпіричному та практично-прикладному.

Перший вимір політичного аналізу – теоретико-фундаментальний – охоплює базові концептуальні дослідження політичної сфери, її структури й
динаміки. У разі такої інтерпретації поняття політичного аналізу майже
синонімічне до категорії “фундаментальні (теоретичні) політичні дослідження”
загалом.

У другому, інструментально-емпіричному вимірі,
під політичним аналізом розуміють збирання й опис, систематизацію й опрацювання
первинної інформації.

Цей аспект політичного аналізу також набув інституціонального
характеру в рамках політичної науки, виокремившись в особливу дисципліну –
“Методи й методики політологічних досліджень”. Основною аналітичною одиницею є
“дане”, тобто первинна інформація про ту чи іншу подію політичного життя.

У межах третього виміру політичного аналізу – практично-прикладного – на перший план виходить не побудова стрункої й обґрунтованої теорії і не
збирання масиву інформації, а способи оцінки й вирішення суспільної проблеми
для конкретного замовника – зазвичай, одного з політичних акторів. Істотним для
розуміння специфіки професійного політичного аналізу є вказівка на
клієнт-орієнтований характер цієї діяльності. Акцентування орієнтації на
клієнта сприяє виробленню передусім професійної самосвідомості й уже потім –
технічних навичок. Якщо в центрі уваги буде необхідність дати корисну пораду
клієнтові, то розуміння важливості вивчення різних технік політичного аналізу й
політичних процесів стане очевидним.

2.
Місце і роль політичного аналізу в дослідженні політики

Необхідність вирішення конкретних завдань у сфері
політики, пошуку найбільш прийнятних для людей способів і технологій досягнення
цілей передбачає і особливий підхід до розуміння і вивчення політичних явищ. Цей
підхід націлений на вирішення практичних питань і має свою специфіку.

Застосовувані в прикладному знанні прийоми і методи
дослідження політичних явищ формують особливу галузь політичної науки, яка
спрямована на вивчення реального політичного процесу, поведінки різних
суб’єктів, їх дій і взаємин. По суті справи всього кола прикладних
політологічних дисциплін описують різноманітні сторони і грані політичної
діяльності людей, що володіють різними навичками, вміннями, технологічною
оснащеністю і прагнуть досягти різних практично значущих цілей.

Прикладні дослідження політики зачіпають не весь її
простір, а лише ті її області, які мають найважливіше практичне значення для
всього процесу функціонування державної влади. В даний час до числа подібних
областей відносяться процеси врегулювання і вирішення конфліктів, прийняття
рішень, ведення переговорів, організації виборчих та інформаційних кампаній та
деякі інші. Навколо ряду таких областей історично сформувалися і субдисципліни,
що висвітлюють проблеми прийняття рішень, формування та реалізації політичних
проектів, дозволу та врегулювання політичних конфліктів, ведення переговорів і
деякі інші. Серед них виділяється політичний аналіз, який описує способи і
процедури дослідження конкретних політичних проблем.

Політичний аналіз є особливою прикладною дисципліною
зі своїм предметним полем та іншими особливостями. Разом з тим він виступає і
єдиною дослідницькою основою всіх прикладних субдисциплін. Таким чином, якщо в
широкому сенсі це словосполучення може використовуватися для позначення всіх
наукових досліджень політики, то у вузькому, спеціальному значенні політичний
аналіз розглядається як прикладна дисципліна, яка формулює основні, що
перешкоджають суб’єктивізму і сваволі вимоги вивчення конкретних проблем,
пошуку їх найбільш прийнятних рішень і визначення необхідних для цього
технологічних засобів і прийомів діяльності.

Розробкою політичного аналізу як прикладної галузі
наукових знань займається особлива група фахівців: технологи, аналітики,
експерти, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних
політиків – всі ті, хто займається різноманітними видами обслуговування
професійної діяльності публічних політиків, корпоративних політичних структур (наприклад,
консультативних агентств), органів державного управління. Підсумком діяльності
цієї групи осіб є різноманітні поради та рекомендації, прогнози, плани і
програми діяльності державних і партійних органів, аналітичні довідки для
вдосконалення діяльності органів управління та інші матеріали, спрямовані на
оптимізацію вирішення конкретних політичних проблем.

3.
Структура політичного аналізу

У змісті політичного аналізу мають місце три основних
рівня дослідницьких підходів.

Перший відображає наявність основоположних
теоретичних установок, на базі яких формулюються дослідні гіпотези або, іншими
словами, визначаються найбільш широкі рамки постановки конкретних завдань і
цілей, виявляються принципові обмеження у визначенні необхідних для цього
засобів, методів і ресурсів. Такі підходи дозволяють виявити найбільш загальні
параметри ситуації, зрозуміти зв’язок конкретних політичних явищ з природним і
соціальним середовищем, «вмонтувати» уявлення про політично значущу проблему в
картину світу, навколишнього аналітика.

Макротеоретичні моделі,
концептуальна основа бачення ситуації послідовно доповнюється критеріями
другого рівня, які фіксують рівень і тип тієї області владних (управлінських)
відносин, в рамках якої і формується дана ситуація. Наприклад, вона може
ставитися до сфери міжнаціональних або соціальних конфліктів і при цьому бути
фрагментом процесу регіонального або, скажімо, локального рівня. У цьому ж
контексті оцінюються і деякі інші показники і властивості ситуації: стабільна
вона чи нестабільна, включена в середньострокові або довгострокові плани
суб’єкта і т.д. Такий ракурс бачення ситуації припускає наявність у дослідника
поглядів, що характеризують його прихильність тим чи іншим підходам до оцінки
понять «зміна» і «розвиток», які розкривають розуміння ним джерел і механізмів
політичної динаміки. Як правило, така модель політичної динаміки формується на
основі синтезу різних теоретичних концептів середнього рівня.

Загалом мова на даному етапі аналізу йде про
визначення як би галузевої специфіки політичного процесу, що передбачає
вироблення відповідних технологій. Облік цього рівня показників політичного
процесу дає можливість краще зрозуміти специфіку змін в його певній сфері
(наприклад, пов’язаної з особливостями протікання міжнаціональних або конфесійних
конфліктів), а отже, і більш конкретно визначити такі завдання, які більш
предметно орієнтують діяльність актора.

Надалі на даній теоретичній основі здійснюється і мікроприкладний
ситуаційний аналіз, що є основним засобом « розчаклування » ситуації.
Мікроаналітичні дослідження остаточно локалізують ситуацію і при цьому
синхронізують її оцінку з баченням політичного процесу в цілому. На рівні
мікроаналізу вирішується і одне з найважчих завдань у формуванні технологій –
забезпечення адекватного переходу від загальнотеоретичних конструкцій до їх
операціоналізації і вираженню в практичних рекомендаціях.

Даний рівень аналізу пов’язаний вже з безпосереднім
відображенням сформованих реалій в рамках конкретної ситуації. Незалежно від
застосовуваних на цьому рівні конкретних методик , аналіз політичних подій
заснований на використанні дискретного підходу, який передбачає розгляд
ситуації як певного фрагмента в ланцюзі політичних подій і змін. При цьому
акцент робиться на аналізі ( розумових і практичних ) дій конкретного (індивідуального
, групового ) суб’єкта, на вивченні мотивів, установок, форм його поведінки .
Оскільки основна увага приділяється розкриттю психологічних мотивів діяльності
людини, остільки політичний аналіз розглядається в якості різновиду
поведінкових досліджень.

4.
Процес політичного аналізу

Розглядаючи політичний аналіз як специфічний
дослідницький процес, можна виділити його внутрішні логічні етапи, які
зумовлюють успішність пізнавально-прикладних дій. З точки зору американських
вчених Дж. Б. Мангейма і Р. К. Річа, до основних етапів цього аналітичного
процесу можна віднести наступні: етап концептуалізації проблеми, етап її
моделювання, етап складання програми дослідження конкретної проблеми, етап
вибору методів її дослідження.

Концептуалізація проблеми передбачає розгляд конкретної ситуації з точки зору її впливу на реалізацію
інтересів найважливіших політичних суб’єктів, на діяльність органів державного
управління, їх взаємодії із зарубіжними партнерами і взагалі істотна зміна
політичного контексту. Виявлення такої проблеми передбачає ретельний збір
інформації, формулювання проблеми з характеристикою її найбільш характерних рис
та структурних компонентів, відмінностей від інших проблемних ситуацій.

На другому етапі здійснюється моделювання проблеми,
тобто вироблення уявлень, які трохи спрощують, але одночасно передбачають
цілісне сприйняття її найбільш значущих елементів, структури, зовнішньої та
внутрішньої форми. Як правило, така модель будується на основі певної
дослідницької гіпотези, в рамках якої виявляються і уточнюються найважливіші
параметри проблеми.

Наступний, третій , етап – це етап складання
програми дослідження, обгрунтування та формулювання логіки дослідження
конкретної проблеми. В рамках даного етапу формулюються конкретні цілі дослідження
(з урахуванням того, що повинно бути досягнуто в результаті вивчення проблеми),
уточнюються значення змінних показників у рамках різних альтернатив вирішення
поставленого завдання, детально описуються організація та проведення
спостережень. Таким чином, на цьому етапі спеціально позначаються форми впливу
найбільш важливих (структурних) факторів, наслідки їх позитивного і негативного
впливу на вирішення проблеми, формулюються різні альтернативи, прогнози щодо
ймовірної динаміки ситуації, виробляється стратегія дій суб’єкта і т.д.

Принципове значення має і четвертий етап – етап вибору
методів дослідження проблеми та вирішення конкретного завдання. Застосовувані
на даному етапі методики мають міждисциплінарний характер. Проте рішення
будь-якої конкретної задачі завжди передбачає вибір пріоритетних засобів і
прийомів дослідження, який визначається характером самої проблеми,
підготовленістю аналітиків, умовами, в яких здійснюється аналіз. При всіх
варіантах такий вибір неодмінно вимагає поєднання якісних і кількісних ,
теоретичних і емпіричних підходів і т.д. Застосовувані методи також можуть
різнитися і за своєю формою («мозковий штурм» , індивідуальна або групова
експертиза і т.д.).

5. Методи
політичного аналізу

В цілому можна виділити дві групи методів
політичного аналізу – загальні і приватні.

Загальні методи визначають спрямованість, ракурс і
методологічне забезпечення всіх етапів політичного аналізу. До них можна
віднести інвент-аналіз, ситуаційний аналіз і деякі інші.

До приватних відносяться стандартні методи,
запозичення з статистики, соціології, економіки та інших дисциплін; їх
застосування в різних комбінаціях на окремих стадіях (етапах) політичного
аналізу визначається конкретною доцільністю. До даної групи методів можна
віднести вибірковий метод , контент-аналіз , математичне моделювання, аналіз
вигод і витрат та ін.

Івент-аналіз –
методика спрямована на обробку інформації, яка показує, хто говорить або
робить, що говорить або робить, по відношенню до кого і коли говорить або
робить.

Систематизація та обробка відповідних даних
здійснюється за такими ознаками:

– суб’єкт-ініціатор (хто);

– сюжет (що);

– об’єкт (по відношенню до кого);

– дата події (коли).

Систематизовані таким чином події зводяться в
матричні таблиці і підраховуються за допомогою ЕОМ. Ефективність даного методу
припускає наявність значного банку даних.

Контент-аналіз являє собою метод збору кількісних
даних про досліджуване явище або процес для подальшої інтерпретації результатів
з метою оцінки і прогнозування дій політичних акторів. Специфіка
контент-аналізу дозволила дослідникам віднести його до «науково обгрунтованого
методу читання між рядків».

За допомогою даного методу можливо визначити
переважні напрямки ЗМІ, рейтинг лідерів, фірм, організацій, виявити ставлення
ЗМІ до певним діячам, подіям і так далі.