Вимоги до оформлення курсової роботи
Вимоги до оформлення курсової
роботи
Структура
курсової роботи
Курсову роботу умовно поділяють на: 1 – вступну
частину, 2 – основну частину, 3 – список джерел та літератури, 4 – додатки
(факультативно).
Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний лист (Додаток А), зміст.
Основна частина містить такі структурні одиниці: вступ, текст курсової роботи, висновки,
рекомендації, список літератури (не входить до основної частини курсової
роботи).
Додатки розміщують після списку літератури курсової роботи і також не входить в обсяг курсової роботи.
Обсяг курсової роботи – 20-30 сторінок машинописного тексту; 30-40 рукописних сторінок, шрифт Times New Roman кегль 14, інтервал полуторний, поля: ліворуч – 3 см, праворуч – 1,5 см, зверху і знизу – по 2 см.; кількість використаних джерел – не менше 15.
У вступі (обсяг – 2-3 сторінки):
– визначається актуальність теми (наскільки її
розробка є потрібною і важливою у контексті вітчизняної науки і практики);
– рівень дослідження теми курсової роботи (подається
огляд літератури за темою курсової роботи, який, по-перше, демонструє
обізнаність автора у вибраній темі,
по-друге, дозволяє охарактеризувати
історію розвитку досліджень даної теми та наявну базу знань. При цьому недостатньо вказати перелік
опублікованої літератури з анотацією кожного видання. Слід спробувати
проаналізувати, наскільки глибоко
досліджувалася дана тема у
фундаментальних та інших працях, систематизувати найважливіші
положення, виявити питання, які не отримали відповіді у попередніх дослідженнях
та логічно пов’язати їх з завданням виконуваної роботи);
– чітко формулюються мета (тільки одна) і завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження. Мета курсової роботи – це кінцевий результат дослідження, який передбачає розв’язання визначеної проблеми; завдання – це певні етапи досягнення цього результату. При визначенні об’єкта і предмета дослідження слід виходити з того, що об’єкт є ширшим, ніж предмет. Якщо об’єкт дає відповідь на питання «що досліджується», то предмет визначає окремі аспекти аналізу досліджуваної проблеми.
– вказуються методи дослідження, використані автором під час наукового пошуку.
Вимоги до викладу тексту курсової роботи
Текст
курсової роботи – це виклад відомостей про предмет (об’єкт) дослідження, які є необхідними
й достатніми для розкриття сутності означеної роботи (опис теорії, методів
роботи) та її результати.
Текст курсової роботи викладають, поділяючи матеріал
на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на підрозділи і пункти.
Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію щодо дослідницького
завдання, яке в ньому вирішується. Вступ, розділи, висновки, список літератури
потрібно розташовувати на новій сторінці.
При формуванні назв розділів і підрозділів
курсової роботи необхідно виконати такі вимоги:
1. Назва жодної з частин роботи не може повністю
збігатися із загальною темою роботи.
2. Назви підрозділів не повинні збігатися з назвами
розділів.
3. Назви частин роботи повинні відображати суть
їхнього змісту коротко, чітко і зрозуміло.
4. Назви суміжних розділів/підрозділів повинні бути
логічно взаємопов’язані між собою.
5. Назви суміжних частин повинні бути продумані й
сформульовані в єдиному стилі викладу.
6. Назви повинні бути достатньо широкі й гнучкі, щоб
дати можливість їх подальшого уточнення і приведення до завершального вигляду у
процесі редагування змісту роботи.
7. Назва не повинна складатись лише з назви
нормативно-правового акта органу чи організації.
Висновки (2-3 сторінки) вміщують безпосередньо після
викладу тексту, починаючи з нової сторінки.
У «Висновках» необхідно підвести підсумок проведеного
дослідження, викласти їх результати, які представляють собою відповіді на
завдання курсової роботи.
Як правило, у «Висновках» виділяють: вступну частину,
описову, частину, що констатує, а також пропозиції і висновки.
Вступна частина виконує сполучну функцію між основним текстом і власне висновками, дається коротка оцінка дослідження.
У частині, що констатує, у стиснутій формі
викладаються основні результати проробленої роботи. Тут же можна, з одного
боку, указати на певну незавершеність
виконаного дослідження (насамперед внаслідок багатоаспектності поставленої
проблеми, виявлення в ній нових змістовних сторін тощо), а з іншого – на можливі
шляхи її подальшого вивчення, що є, з погляду виконавця, оптимальними.
У третій частині «Висновків» формулюються пропозиції і висновки по всіх розглянутих питаннях, що базуються на матеріалах і висновках окремих розділів і підрозділів. Завданням автора в цьому разі (якщо висновки сформульовані в тексті роботи) буде перенос висновків у «Висновки» та їх редагування. Тому висновки у «Висновках» має сенс викласти в послідовності, що відповідає структурі роботи. При цьому ряд висновків можуть стосуватися всієї роботи в цілому, – тоді, виходячи зі змісту, вони можуть передувати чи замикати висновки по розділах.
У «Висновках» доцільно вказати пропозиції з
удосконалення правозастосовної практики, поліпшення роботи правозастосовних
органів, розробки і прийняття нових нормативних актів або зміни чинного
законодавства, дати прогноз про розвиток правового регулювання в певній сфері.
Основні висновки в тексті «Висновки» найкраще викласти
у формі пронумерованих тез, формулювання яких повинно бути гранично чітким,
ясним, коротким і юридично бездоганним..
Посилання
у курсовій роботі
Посилання в тексті на джерела та літературу можна
виконувати в один із таких способів:
Спосіб перший – винесенням посилань в кінець роботи. Тоді в тексті вказується
порядковий номер праці чи джерела, на які робиться посилання, за яким вони
знаходяться у списку використаних джерел та літератури в кінці роботи.
Наприклад:
Цитата в тексті: «У жовтні 1859 р. у Києві відкрилась перша недільна школа з ініціативи студентів Університету св. Володимира, яка була підтримана попечителем Київського навчального округу М. І. Пироговим та професором П. В. Павловим» [2, с. 73], де – 2 – порядковий номер праці у списку літератури, на яку зроблено посилання; а 73 – сторінка цієї праці, з якої наведено цитату.
Спосіб другий – подача посилань на джерело чи працю у виносках внизу кожної сторінки
тексту із зазначенням порядкового номера посилання.
Наприклад:
Цитата в тексті: «У жовтні 1859 р. у Києві відкрилась
перша недільна школа з ініціативи студентів Університету св. Володимира, яка
була підтримана попечителем Київського навчального округу М. І. Пироговим та
професором П. В. Павловим».
Відповідне подання виноски внизу сторінки тексту.
На всі таблиці, ілюстрації тощо, які містяться в
додатках, також повинні бути відповідні посилання в тексті роботи.
Список
джерел і літератури (рекомендована кількість – не менше 15) має містити опрацьовані студентом нормативно-правові акти, наукову, навчальну, методичну літературу. У списку необхідно вказувати тільки ті джерела, на які є посилання у тексті курсової роботи.
Список джерел і літератури повинен включати повний бібліографічний опис використаних при написанні курсової роботи джерел.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за
друкованим твором або виписують з каталогів повністю без скорочень і пропусків
будь-яких елементів (Додаток Б).
Порядок розміщення використаних джерел у списку в
алфавітному порядку.
Вимоги до додатків
У додатках вміщують матеріал, який:
– є необхідним для повноти курсової роботи, але
включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і
логічне уявлення про дослідження.
– не може бути розміщений в основній частині курсової
роботи через великий обсяг або способи його відтворення.
У додатки можуть бути включені:
– додаткові ілюстрації або таблиці;
– матеріали, які через великий обсяг, специфіку
викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини
(оригінали фотографій, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм,
розроблених у процесі виконання роботи та ін. Кожен додаток повинен починатися
з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому
верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК
А, ДОДАТОК Б тощо.
При вміщуванні додатків необхідно вказувати джерело, з якого він був взятий.