Моральне виховання дитини

Моральне виховання дитини. Мораль як форма суспільної свідомості,
впливу та виховання. Сутність та «механізми» морального виховання. Специфіка процесу
морального виховання. Показники-критерії моральної вихованості

Моральне
виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, метою якої є формування стійких
моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння
ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Мораль як форма суспільної свідомості
народжується в системі конкретно-історичних суспільних відносин, є їх духовним продуктом,
сумою правил, вимог, норм, регулюючих взаємодії між людьми, їх ставлення до речей
і явищ реального світу. Мораль, спираючись на силу громадської думки, використовує
духовне заохочення, спонукання, засудження, впливає на свідомість людей, виховує
їх у дусі прийнятих у суспільстві моральних законів.

Моральні стосунки в сім’ї накладають
відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов’язаний із сильними переживаннями,
формують основи моральних ставлень людини до суспільства, праці, інших людей.

Цінності особистого життя мають значення
насамперед для людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного
життя та ін.

Завданням морального виховання в школі
є формування національної свідомості й самосвідомості учнів, прагнення жити в гармонії
з природою, свідомої дисципліни, обов’язку та відповідальності, поваги до закону,
до старших, жінки.

Основоположною базовою категорією морального
виховання є поняття морального почуття– постійного емоційного відчуття, переживання, реальних моральних відносин і взаємодій.
Норми моралі перетворюються в суб’єктивну моральність тільки завдяки їх чуттєвому
освоєнню дитиною.

Розвинута моральна свідомість передбачає знання моральних принципів, норм
і одночасно постійне усвідомлення і осмислення свого морального становища в суспільстві,
морального стану, відчуття, почуття.

Суб’єктивною рушійною силою розвитку
моральної свідомості є моральне мислення– процес постійного накопичення та осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій,
їх аналіз, оцінка, прийняття моральних рішень, здійснення відповідальних виборів.

Моральні почуття, свідомість і мислення
є основою і стимулом прояви моральної волі.
Поза моральної волі і дієво-практичного відношення до світу не існує реальної моральності
особистості. Вона реалізується у єдності морального почуття і свідомої, непохитної
рішучості здійснити свої моральні переконання в життя.

Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується
в суспільно цінних властивостях і якостях особистості, проявляється у відносинах,
діяльності, спілкуванні.

Моральне виховання має свої специфічні
цілі. Вони визначаються пануючими суспільними відносинами і духовними цінностями.
Мета виховання – формування морально стійкої, цілісної особистості. Це визначає
напрямок і організацію всього процесу морального виховання.

Специфіка процесу морального виховання
зумовлена також і його змістом – суспільною мораллю, необхідністю впровадження
норм громадської моральної свідомості в індивідуальну свідомість і поведінку кожного
школяра. Моральні норми стосуються всіх сторін суспільного і особистого життя людей.
З їх допомогою оцінюється і регулюється будь-яка людська діяльність.

Специфіка процесу морального виховання
виражається у своєрідності його цілей, змісту, прояву моральної вихованості або
невихованості, організації та діагностики.

Критеріями вихованості слугують лише ті якості особистості,
що сформувалися в єдності мотиву та дії.

Показниками вихованості вважають такі важливі якості особистості,
як патріотизм, гуманізм, відповідальність, чуйність, сумлінне ставлення до праці,
дисциплінованість, активність, принциповість, цілеспрямованість, допитливість, естетичний
розвиток, прагнення до фізичної досконалості.