Розділ 14. Система права

Розділ 14

СИСТЕМА ПРАВА

14.1. Система права та її структурні елементи

Система права — це об’єктивно
зумовлена внутрішня структура
права, що складається зі взаємопов’язаних норм, логічно розподілених по галузях,
підгалузях та інститу­тах.

Системність
права означає, що воно є цілісним утворен­ням, що складається з безлічі
елементів, що перебувають у певному зв’язку між собою.

Ознаки
(риси) системи права:

1) об’єктивна
зумовленість. Будову
права зумовлюють реально існуючі чинники —
соціально-економічні, політичні,
національні, релігійні, культурні, історичні. Система права існує об’єктивно і не може створюватися
за суб’єктивним розсудом людей;

2) органічна
цілісність, єдність
і взаємозв’язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається
система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони є взаємно узгодженими і
цілеспрямованими;

3) структурна
різноманітність. Це
означає, що система права складається з
неоднакових за змістом та обсягом
структурних елементів (норми, інститути, підгалузі, галузі), які логічно об’єднують, розташовують
нормативний матеріал у певній
функціональній спрямованості;

4) поєднання
динаміки і стабільності. У системі права існують елементи, які забезпечують
поєднання цих характеристик системи, що,
здавалося б, не сполучаються. Як стабілізуючий,
опорний елемент системи права виступають галузі права. Зокрема, конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право виступають як
«скелет» системи права. Правові норми забезпечують динамізм
систе­ми права, швидко реагуючи
на суспільні відносини, що змінюються. Не залишається незмінним і набір галузейправа: поява нових
галузей права (інформаційне, банків­ське, медичне право) на базі традиційних відбувається внаслідок об’єктивної диференціації
суспільних відносин та їхньої державно-правової оцінки у вигляді нових зако­нодавчих актів.

Структурні елементи
системи права: норми права; інститути права; підгалузі права;
галузі права.

Норма права — первинний, початковий елемент системи права, з якого складаються інститути
та галузі права. Не існує норми права, яка
не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільш
крупним елементом, з яких складається
система права.

14.2. Галузі права

Центральною ланкою
системи права є галузь — крупна впорядкована сукупність правових норм,
яка регулює пе­вний тип схожих суспільних відносин специфічним мето­дом правового регулювання.

Ознаки (риси) галузі
права:

1) основа виділення
галузі права — однотипні суспільні відносини, що
потребують правового регулювання;

2) якісна своєрідність врегульованих суспільних відносин;

3) наявність специфічного
набору прийомів і засобів регулювання суспільних відносин;

4) наявність системно-структурних
складових, тобто взаємопов’язаних
інститутів і норм права.

На відміну від інших
структурних елементів системи права галузь, не пориваючи системних зв’язків, має віднос­ну автономію: вона здатна до
самостійного функціонування у загальній системі права. Наприклад, майнові правовід­носини можуть виникати, змінюватися і
припинятися на основі норм тільки
однієї галузі права — цивільного права. Для
реалізації цивільних прав та обов’язків можна не звер­татися до інших галузевих норм.

Критерії розмежування
галузей права належать до спір­них питань юридичної науки. Проте більшість
дослідників сходяться на тому, що в
основі поділу права на галузі лежать предмет і метод правового регулювання. Крім того, кожна галузь має свій набір принципів і загальних
положень, специфічних засобів і
прийомів правового регулювання.

Чим розвиненішою є
система права, тим більше галузей включає вона. Разом із традиційними галузями права Укра­їни — конституційним,
адміністративним, цивільним, кримінальним — формуються такі нові галузі права, як податкове, банківське, господарське
право.

Галузь права, у свою
чергу, є підсистемою, що склада­ється з підгалузей і інститутів права.

Підгалузь права — система однорідних предметно-по­в’язаних інститутів певної галузі
права. Наприклад, підгалуззю цивільного права
є право інтелектуальної власно­сті, підгалуззю конституційного права — парламентське право.

14.3. Предмет і метод правового регулювання як критерії розмежування галузей права

Предмет правового
регулювання — це тип суспільних відносин, який регулює
дана галузь, це те, що підлягає правовому
регулюванню. Предмет правового регулювання включає:
суб’єкти, їх поведінку, об’єкти, соціальні факти, які є підставами виникнення або припинення
правових відносин. Предмет правового
регулювання є унікальним для кожної
галузі права. Наприклад, галузь цивільного права України регулює особисті немайнові і майнові від­носини суб’єктів права.

Предмет правового регулювання вважається
матеріаль­ним критерієм розмежування галузей
права. Але одного матеріального критерію для виділення галузей права
недо­статньо, тим паче, що іноді дуже важко
провести межу між суміжними типами (родами, видами) відносин: наприклад,між земельними правовідносинами і
цивільно-правовими відносинами.
Через це ученими-юристами було введено ще один критерій розмежування галузей права — метод право­вого регулювання.

Галузевий метод
правового регулювання — це характер­ний для коленої галузі права набір
способів впливу права на суспільні відносини,
це те, як право впливає на них.

Структуру галузевого правового
методу складають узяті в сукупності правові засоби,
які встановлюють:

1) правове положення
суб’єктів у сфері регульованих відносин. Воно характеризується встановленням правового зв’язку суб’єктів із державою і з
регульованими відносинами. Це досягається шляхом закріплення за ними
загальної та спеціальної правоздатності;

2) юридичний факт як
підстава виникнення, зміни або припинення правовідносин. Для кожної галузі
права властиві тільки свої юридичні факти (наприклад, у кримінальному праві — злочин);

3) прийоми формування суб’єктивних прав та
юридичних обов’язків, закріплені в
диспозиціях норм права, що визначають різний характер взаємозв’язків між
суб’єктами (вони можуть бути рівними і
підпорядкованими);

4) прийоми захисту суб’єктивних
прав та забезпечення юридичних обов’язків. Окремим
галузям права, як правило, властиві свої,
типові заходи захисту і забезпечення: наприклад, неустойка у цивільному праві, позбавлення воліу кримінальному праві, адміністративний
арешт в адміністративному праві тощо. Крім того, має
значення те, кому належить ініціатива
застосування захисних заходів.

Як основні методи правового регулювання
виступають імперативний і диспозитивний
методи.

Імперативний метод — це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило,
норми-заборони і норми-обов’язки. Він використовується головним чином в криміналь­ному, адміністративному та деяких
інших галузях права. Імперативні норми права
не можуть бути змінені за домов­леністю між учасниками правових відносин.

Диспозитивний метод є
протилежним імперативному. Він дає суб’єктам можливість самостійно встановити прави­ла своєї поведінки в рамках закону.
Цей метод більшою мі­рою властивий
цивільному, господарському праву тощо.

За тим же принципом
протилежності розрізняють метод обмеженьі метод заохочень (стимулів). Метод
обмежень припускає встановлення заборон і покарань за порушення заборон, що властиве кримінальному та
адміністративному праву. Протилежний
йому метод заохочень найяскравіше виявляється в трудовому праві, де
діють пільгові системи, спрямовані на стимулювання
моральної та матеріальної зацікавленості
працівників.

Протистоять один одному метод автономії та рівності сторін і метод субординації. Перший є
типовим для про­цесуальних галузей
права, де позивач і відповідач, інші учасники судового розгляду перебувають в
однаковому процесуальному становищі
один перед одним, законом і судом, їхні відносини характеризуються самостійністю. Цей метод є характерним також для
цивільного і сімейного права: учасники
цивільного договору не підпорядковані один
одному, подружжя має рівні права та обов’язки. Дру­гий метод є характерним для
адміністративного права. Він передбачає
нерівність учасників правових відносин, під­леглість одного з них іншому.

Для кожної галузі права
властивий якісно своєрідний набір прийомів правового регулювання, що включають дозволи, зобов’язування і заборони.

При цьому необхідно
мати на увазі, що, як правило, один і той же метод або прийом правового регулювання застосо­вується в різних галузях права.
Структура галузевого ме­тоду залишається
незмінною, а окремі правові прийоми можуть переходити від одного галузевого правового методу до іншого, не руйнуючи його
структуру. Наприклад, метод правового регулювання галузі кримінального права вклю­чає імперативний метод і метод
обмежень, а також заборо­ну як основний прийом
правового регулювання.

14.4. Загальна характеристика основних галузей права України

Галузі права України — це найбільш крупні структурні підрозділи національної
системи права. До основних галу­зей права
України слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регулювання цієї галузі: закріплення основ
суспільного устрою; правовий статус людини
і громадянина; формування, структура та функції органів законодавчої, виконавчої та
судової влади. Головні джерела права галузі
конституційного права — Конституція
України і Закон України «Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня 2004 г.;

2) адміністративне право. Предмет правового регулювання — суспільні відносини у
сфері управління. Крім того, ця галузь системи права України встановлює відповідальність за адміністративні
правопорушення. Особливість цієї галузі — відсутність «головного» кодифікованого акта, величезна кількість підзаконних
актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулювання
цієї галузі — фінансові
відносини, тобто формування і виконання державного і місцевого бюджетів, грошове звернення, податки.
Для цієї галузі права, тісно пов’язаної з адміністративним правом, також характерна множинність джерел права;

4) кримінальне право. Ця галузь права визначає злочинність і караність діянь, підстави і умови
притягнення до кримінальної
відповідальності. Особливість цієї галузі — наявність єдиного джерела права, яким є
Кримінальний кодекс;

5) кримінально-процесуальнеправо. Предмет правового регулювання цієї галузі — відносини, які виникають у ході досудового та судового слідства з розкриття,
розслідування та розгляду кримінальних
справ. Основний нормативно-правовий акт — Кримінально-процесуальний кодекс;

6) цивільно-процесуальне право. Предмет правового регулювання — відносини, які виникають
у процесі вирішення спорів у цивільних
справах, а також із деяких інших категорій справ. Основний нормативно-правовий акт — Цивільний процесуальний
кодекс.

Усі вищезазначені галузі
права належать до правової цілісності, яку слідом за римськими юристами прийнято називати публічним правом. У всіх
галузях публічного права переважають
імперативний метод правового регулю­вання, а також метод субординації;

7) земельне право. Предмет правового регулювання галузі — відносини, які
виникають у сфері землекористування і землеустрою. Основний нормативно-правовий акт — Земельний кодекс. Методи правового регулювання — як імперативний,
так і диспозитивний;

8) екологічне (природоохоронне) право. Предмет
правового регулювання — відносини, які виникають у галузі використання і охорони природних
ресурсів. Єдиний кодифікований акт у цій
галузі права відсутній. Основні джерела — Лісовий і Водний кодекси, Кодекс про
надра, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» і численні закони. Методи правового
регулювання є аналогічними галузі
земельного права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання цієї галузі
— відносини, які виникають у процесі трудової діяльності (між власником і працівником або колективом
пра­цівників, між працівниками).
Підгалуззю трудового права є право
соціального забезпечення і соціального захисту на­селення. Основні нормативно-правові акти — Кодекс за­конів про працю, Закони України «Про відпустки», «Про пенсійне забезпечення» тощо. Методи правового регулю­вання різноманітні — імперативний,
диспозитивний, метод заохочення;

10) цивільне право. Предмет правового
регулювання — особисті немайнові та
майнові відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами. Основний нормативно-правовий акт цієї галузі —
Цивільний кодекс;

11) сімейне право. Предмет правового регулювання— відносини подружжя,
відносини між батьками і дітьми та іншими членами сім’ї. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі права — Сімейний кодекс.

Цивільне і сімейне
право складають правову цілісність, що іменується приватним правом. Для приватного права характерні такі методи правового
регулювання, як-диспо­зитивний метод і метод координації (рівність сторін).