Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального забезпечення

Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального
забезпечення

За час самостійності України Верховною Радою України було
прийнято низку законів, спрямованих на регулювання соціального забезпечення.
Це зокрема, Закони:

1. «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Цей закон є основоположним актом у сфері пенсійного
забезпе­чення, який гарантує всім непрацездатним громадянам України, іноземним
громадянам та особам без громадянства, які на закон них підставах мешкають в Україні, право на матеріальне
забезпе­чення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місце­вих
бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій;

2. «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. –
визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я
та створює єдиний порядок визна­чення категорій зон
радіоактивно забруднених територій, умов
проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту по­терпілого
населення. Законом передбачені компенсації та пільги, для всіх громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи, відповідно до встановлених
категорій. Серед встановле­них пільг значне місце займають пільги в сфері
соціального забез­печення, в тому числі пенсійного забезпечення;

3. «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб на­чальницького і
рядового складу органів внутрішніх
справ» від 9 квітня 1992 р. – визначає умови, норми і порядок
пенсійного за­безпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил
України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України,
Управління державної
охорони України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб началь­ницького
і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу
податкової міліції, осіб начальницького і рядового
складу кримінально-виконавчої системи
України та членів їх сімей,
військовослужбовців колишніх Збройних Сил
СРСР, органів державної безпеки
і внутрішніх справ СРСР, Національної
гвардії України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців
збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до
чинного законо­давства цих держав, та членів їх сімей, які постійно проживають
в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Ук­раїною з іншими
країнами про пенсійне забезпечення таких грома­дян, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни,
передбачено їх
пенсійне забезпечення
згідно із законодавством держави, на території якої
вони проживають;

4. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
від 21 листопада 1992 р. (В редакції Закону від 01.01.2016 р.) – відповідно до
Кон­ституції України встановлює гарантований державою рівень
ма­теріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової
допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на
забезпечення пріоритету державної допомо­ги сім’ям з дітьми у загальній системі
соціального захисту населен­ня. Відповідно до цього Закону призначаються такі
види держав­ної допомоги сім’ям з дітьми:

• допомога у зв’язку з вагітністю та
  пологами;
• одноразова допомога при народженні дитини;
• допо­мога по догляду
  за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• допомога на дітей, які
  перебувають під опікою чи піклуванням;
• допомога малозабезпеченим сім’ям з
  дітьми;

5. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захис­ту» від 22 жовтня 1993 р. – визначає правовий
статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпе­чення,
сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований
на захист ветеранів війни шляхом:

• створення належних умов для підтримання здоров’я
  та актив­ного довголіття;
• організації соціального
  та інших видів обслуговування, зміцнення
  матеріально технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та
  підготовки відповідних спеціалістів;
• виконання цільових програм соціального і
  правового захисту ветеранів війни;
• надання пільг, переваг та соціальних гарантій у
  процесі тру­дової діяльності відповідно до професійної підготовки і з ура­хуванням
  стану здоров’я;

6. «Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993
р. -визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших
громадян похилого віку і
спрямований на формування в суспільстві гуманного,
шанобливого ставлення до них і забезпе­чення їх активного довголіття. Закон
гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими
громадянами можли­вості в економічній,
соціальній, політичній сферах, сприятливі умови
для повноцінного способу життя. Держава гарантує кожно­му ветерану праці та
громадянину похилого віку належний рівень життя,
задоволення різноманітних життєвих
потреб, подання різних видів допомоги шляхом:

• реалізації права на працю відповідно до
  професійної підготов­ки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров’я;
• забезпечення пенсіями і допомогами;
• надання житла;
• створення умов для підтримання здоров’я
  і активного дов­голіття відповідно до сучасних досягнень науки;
• організації
  соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі
  матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і
  надомних форм обслуговування громадян
  похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.

Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної
викопав-чої влади і місцевого та регіонального самоврядування зобов’язані
розробляти і здійснювати цільові державні галузеві та регіональні програми соціального
захисту громадян похилого віку;

7. «Про пенсії за
особливі заслуги перед Україною»  від
1 червня 2000 р. – визначає основні засади державної політики щодо громадян,
які мають значні заслуги у сфері державної, гро­мадської або господарської
діяльності, досягнення у галузі на­уки, культури, освіти,
охорони здоров’я, фізичної культури і спорту
тощо. Закон передбачає
встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги
перед Україною, а в разі смерті цих осіб – членам їх сімей;

8. «Про
державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 р. – спрямований на реалізацію
консти­туційних гарантій права громадян на соціальний захист – забезпе­чення
рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової
допомоги найменш соціально захищеним сім’ям;

9. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з
дитинства та дітям-інвалїдам» від 16 листопада 2000 р. – відповідно до Консти­туції
України гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне
забезпечення за рахунок коштів Державного бюджет України та їх соціальну
захищеність шляхом встановлен­ня державної соціальної допомоги на рівні
прожиткового мініму­му;

10. «Про недержавне
пенсійне забезпечення» від 9
липня 2003 р. – визначає правові, економічні та організаційні засади не­державного
пенсійного забезпечення в Україні та
регулює пра­вовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

11. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування» від 9 липня 2003 р. –
визначає принципи, засади і механізми
функціонування системи
загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування, призначення, перерахунку
і виплати пенсій,надання соціальних послуг з коштів Пенсійного
фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджет­них та
інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок
формування Накопичувального пенсійного
фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату
договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахова­ним
особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

До джерел права соціального забезпечення слід віднести і
ок­ремі постанови Верховної Ради України. Насамперед це постанови, спрямовані
на підвищення розміру пенсій і соціальних виплат та на погашення заборгованості
з їх виплат. Наприклад, постанова від 29 квітня 1992 р. «Про підвищення
соціальних гарантій для насе­лення», постанови від 1 червня 1993 р. та від 27
серпня 1993 р.», «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та
пенсій за віком » постанова від 20 жовтня 1994 р., «Про підвищен­ня заробітної
плати, пенсій, та соціальних виплат», постанова від 23 січня 1996 року «Про
погашення заборгованості Державного бю­джету України і місцевих бюджетів за
1995 рік по заробітній платі, пенсіях, стипендіях, інших грошових виплатах
населенню», постанова від 2 червня 1998 року «Про деякі заходи щодо забезпе­чення
погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, сти­пендій, пенсій, інших
соціальних виплатах населенню» та інші. За період незалежності Верховною Радою
України було прийнято низку постанов, безпосередньо спрямованих на забезпечення
соціальних гарантій та поліпшення соціального захисту непрацез­датного та
малозабезпеченого населення України. Це, зокрема, по­станова від 9 червня 1995
року «Про деякі державні соціальні га­рантії малозабезпеченим громадянам»,
постанова від 19 вересня 1995 року «Про звернення пенсіонерів, ветеранів війни
та праці», постанова бід 25 березня 1996 р.»Про величину вартості межі
ма-лозабезпеченості», від 3 грудня 1998 р. «Про заходи щодо поліпшення
соціального захисту інвалідів», від 5 травня 1999 ро­ку «Про рекомендації
парламентських слухань щодо невідкладних заходів по виконанню законодавства з
питань соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і шляхи його
удосконалення» та інші. Серед джерел права соціального забезпечення важливе
місце посідає постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 p., якою
схвалено Концепцію соціального забезпечення населення Ук­раїни.

Другим після законів видом нормативних актів за своєю важ­ливістю
вважаються Укази Президента України. Одним із перших указів у цій сфері був
Указ Президента України від 27 грудня 1991 р. «Про соціальний захист населення
в умовах лібералізації цін», яким вперше після прийняття Закону «Про пенсійне
забезпе­чення» від 5 листопада 1991 р. було збільшено розмір державних пенсій,
призначених до 1 січня 1992 р., на 100 %.

Указом Президента України від 21 серпня 1993 р. № 352
«Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військово­службовців
та членів їх сімей» було передбачене розроблення про­ектів законів України про
внесення змін і доповнень до Закону Ук­раїни «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» і Закону України «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу ор­ганів
внутрішніх справ», передбачивши в них
передусім захист військовослужбовців з числа офіцерів запасу та офіцерів у
відставці., а також проекту Державної програми соціальної та професійної
адаптації військовослужбовців, звільнених у запас у зв’язку зі скороченням
Збройних Сил України та за станом здо­ров’я, передбачивши у ньому, зокрема,
вирішення питання щодо створення центрів професійної підготовки та
перепідготовки кадрів га джерел їх фінансування.

Указом від 4 липня 1994 року № 355/94 «Про статус
ветеранів військової служби, гарантії їх соціального захисту» з метою заохо­чення
довгострокової сумлінної служби, посилення соціального за­хисту
військовослужбовців військових формувань, створених відповідно до законодавства
України, були визначені категорії військовослужбовців, що визнаються ветеранами
військової служ­би, а також встановлені їм пільги, що надаються після
звільнення з військової служби.

Указом від 1 жовтня 1994 року № 563 «Про адресну допомогу
малозабезпеченим громадянам на осінньо-зимовий період 1994-1995 років» було
передбачене надання одноразової грошової допо­моги малозабезпеченим
непрацездатним одиноким громадянам, се­редньомісячний доход яких не перевищував
404 тисячі карбованців.

Аналогічним Указом від 20 жовтня 1995 р. № 994 «Про адрес­ну
допомогу малозабезпеченим громадянам на осінньо-зимовий період 1995-1996 років»
було передбачене надання одноразової гро­шової допомоги непрацюючим одиноким
громадянам, пенсії яким призначені органами соціального захисту населення
відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» га «Про пенсійне за­безпечення
військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх
справ».