10. Біловежська епоха

Біловежська епоха альтернатива біполярному світопорядку

Біловезька епоха – умовне позначення,
що використовується невеликим числом політологів, політиків і публіцистів щодо нової
історичної епохи в міжнародних відносинах, що настала на початку 1990-х рр. з підписанням
Біловезьких угод про розпуск Радянського Союзу і, на їх думку, вона прийшла на зміну
Ялтинсько-Потсдамської системи, що склалася за результатами Другої світової війни.

Вираз, мабуть, було введено в оборот
лідером КПРФ Геннадієм Зюгановим,
що використав його в 1997 році у своїй книзі «Географія перемоги. Основи російської геополітики».

Думка про те, що підписання Біловезьких
угод, що формалізували фактичний розпад Радянського Союзу, ознаменувало собою появу
нової геополітичної ситуації, початок нового, пострадянського історичного періоду
(«епохи»), достатньою мірою поширене серед сучасних російських і зарубіжних політологів,
публіцистів, політиків, державних діячів колишніх соціалістичних і пострадянських
держав.

Сам вираз «Біловезька епоха» згадувалося
і вживалося в навчальній і довідковій літературі кінця 1990-х рр., а також зустрічається
в полемічних виступах політиків і політологів, які негативно оцінюють розпад СРСР
і його наслідки.

На Заході в якості кордону зміни епох,
як правило, називають відставку Михайла Горбачова з поста президента СРСР і сталося
тоді ж різдвяне телезвернення президента США Джорджа Буша, який оголосив про кінець
холодної війни. Хронологічно підписання Біловезьких угод і згадані події відбулися
в грудні 1991 року.

Розпад світового соціалістичного табору
призвів до скасування біполярної системи міжнародних відносин. Таким чином, світ
вступив в епоху глобального домінування Сполучених Штатів. Характерно, що, незважаючи
на розпуск Варшавського договору, альянс НАТО продовжив своє існування і, пізніше,
експансію. До 2004 р. до Північноатлантичного альянсу увійшли практично всі колишні
учасники Варшавського блоку.

Початок Біловезької епохи характеризується
великою кількістю військових конфліктів у всьому світі. Вперше від закінчення Другої
світової війни спалахнули збройні конфлікти в Європі – на Балканах та Північному
Кавказі. Різко загострилася боротьба за енергетичні ресурси.

Щодо закінчення Біловезької епохи серед
фахівців поки не виробилася єдина думка. Ряд політологів вважає, що епоха вже встигла
закінчитися. В якості рубежів називаються 1998 (Петро Своік), 2002 (Гейдар Джемаль),
2003 (Леонід Грач), 2007 (Кирило Фролов) та ін. роки. Деякі східноєвропейські політики вбачають сьогодні початок
ще однієї поки епохи, яка не має власного імені, що проходить під знаком «повернення
Росії». Решта фахівці говорять про епоху після Біловіжжя як про триваючі реалії
теперішнього часу, або не висловлюють точки зору щодо її хронологічного кінця.