79. Україна в польських геополітичних концепціях та доктринах

Україна
в польських геополітичних концепціях та доктринах (Р. Дмовський, С. Грабський)

Погляди більшості польських політиків кінця ХІХ — початку
XX ст. базувалися на переконанні у необхідності відродження польської держави у
її історичних кордонах, де українські землі будуть органічною часткою Речі Посполитої.
Представники різних політичних кіл лише по-різному бачили шляхи відродження незалежної
польської держави, але в територіальному питанні їхні погляди були подібні.

Одна з найбільш популярних концепцій була сформульована
табором націонал-демократів, т.зв. ендеків, лідером яких був видатний польський
політичний діяч і публіцист Роман Дмовський.
Він обґрунтував ідею «інкорпорації», тобто приєднання українських земель до польської
держави. Напередодні Першої світової війни ідея набула свого завершеного вигляду.
Згідно з нею, українцям, як народу «неісторичному», «недержавному», відмовлялося
в праві на свою державу.

Обґрунтовуючи свої погляди, націонал-демократи доводили,
що українці за останні століття нічим не виявили себе ні державно-політично, ні
культурно, були пасивним, інертним елементом, нездатним до самостійного державно-творчого
життя.

У міжвоєнний період на перший план вийшла проблема ставлення
до українців, що опинилися в складі Польщі в результаті окупації нею західноукраїнських
земель. На озброєння була взята стратегія асиміляції українців. «Польща для поляків»
— так можна коротко визначити національну політику табору народової демократії.
Відомий ендецький політик і публіцист Станіслав
Грабський писав, що «нині необхідною умовою утримання наявних кордонів є перетворення
державної території Речі Посполитої в національну польську територію». Звичайно,
національна асиміляція корінного населення у польському середовищі здійснювалася
методами економічної, політичної, ідеологічної і культурно-освітньої дискримінації
українців. Шовінистичну політику ополячення Східної Галичини і Західної Волині табір
народової демократії здійснював послідовно і безкомпромісно, за допомогою жорстоких
репресій та переслідувань. У такий спосіб ендеки сподівалися довести,
що приналежність західноукраїнських земель до Польщі забезпечена назавжди і таким
чином покласти край сподіванням українців на власну незалежну державу.