Період династії Хань
Період династії Хань
Династія Хань — династія, що правила Китаєм після падіння династії Цінь, до розпаду імперії на три царства. Ця династія керувалася імператорами з роду Лю. Її правління тривало понад 400 років. У китайській історіографії доба Хань вважається найбільш значущою в історії Китаю, оскільки саме в цей час сформувався китайський етнос — ханьці, названий за іменем цієї династії.
Правління династії Хань поділяється на два великі періоди: Рання Хань або Західна Хань. Він тривав протягом 206 до н. е. — 24 років. В цей час столиця династії знаходилась у місті Чан’ань. Пізня Хань або Східна Хань. Він тривав протягом 25 — 220 років. В цей час столиця династії знаходилась у місті Лояні. Поділ на Західну і Східну Хань прийнятий в історіографії для уникнення плутанини із династією Пізня Хань періоду П’яти династій і десяти царств.
Протягом панування династії Хань, Китай був офіційно проголошений конфуціанською державою. Економіка країни мала чимало здобутків у сільському господарстві, ремеслах і торгівлі. Населення досягло 55 мільйонів мешканців. Водночас, Китай розширив свій політичний і культурний вплив на сусідні країни Маньчжурії, Монголії, Корейського півострова, Японського архіпелагу, В’єтнаму і Центральної Азії. Ханьскі воєначальники вирушали з воєнними експедиціями аж до Каспійського моря, надаючи безпеку торговим караванам по середньоазійським шляхам. Ці шляхи дістали назву «шовкового», оскільки по ним експортувався китайський шовк. Китайські армії спромоглися завоювати північні Корею та В’єтнам на кінець 2 століття до н. е.
Проте загалом, нагляд за завойованими периферійними регіонами був слабким і непостійним. Задля самоствердження та ефективізації контролю над сусідніми країнами династія Хань розробила китаєцентричну систему двосторонніх відносин. Згідно з нею володарі-сусіди мусили сплачувати Китаю данину і визнавати китайського імператора за свого сюзерена, в обмін на що отримували дозвіл на торгівлю з Хань і ярлик васального Китаю правителя власної країни. Майже всі сусідні народи були включені до цієї китаєцентричної дипломатії за виключенням гуннів, з якими китайці поводили себе як з рівними. Занепад династії Хань був пов’язаний із децентралізацією влади, занепадом інституту імператора та економічними негараздами. Останні спричинили повстання жовтих пов’язок, яке спустошило Північний Китай. У результаті ослаблення династії, країна розпалася на три царства.