Передмова
Передмова
Конституційні положення про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність та утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, вимагають принципово нового підходу до визначення ролі і місця адміністративного процесу в правовій системі держави. Втілення в життя цих положень потребує створення нових правових механізмів, юридичних режимів, визначення концептуальних наукових і методологічних засад обґрунтування єдності та структурного взаємозв’язку правових норм та інститутів щодо визнання захисту прав і законних інтересів (фізичних чи юридичних) приватних осіб.
Ми зіткнулися з гігантською соціальною машиною публічної служби, призначеною для створення умов безпеки і благополуччя людини, недостатньо дослідженою раніше. Природа розвитку суспільства дала реальну дійсність відповідного правового упорядкування, в якому юридичні норми набувають значення правил, однаково обов’язкових і для державних службовців чи суддів, і для фізичних чи юридичних осіб, утворюючи тим самим нову галузь юрисдикційного спрямування — Адміністративне процесуальне право України.
Адміністративне процесуальне право України не копіює традиційні галузі правосуддя, має власні відмінності та особливості. Однією з таких особливостей є те, що в системі адміністративного процесуального права має залишитися інститут «Адміністративного розгляду і вирішення справ». Тобто розгляд справ, заяв, скарг і прийняття рішень у них можуть бути здійснені не тільки в судовому, а й в адміністративному (інстанційному) порядку. Адже не випадково законодавець прийняв Кодекс адміністративного судочинства України (2005 р.), а не Адміністративно-процесуальний кодекс, тим самим визнаючи (не виключаючи) наявності інших проваджень у структурі адміністративного процесу, крім адміністративно-судочинних. У цьому зв’язку адміністративний процес вигідно відрізняється від кримінального, цивільного та господарського тим, що визнання, реалізація, захист та поновлення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб можуть бути забезпечені не тільки шляхом відправлення правосуддя, а й в інстанційному порядку швидше, дешевше, професійно і не менш якісно. Такий підхід має бути одним із пріоритетних напрямів розробки доктрини адміністративної юстиції та юрисдикційних відносин у державі.
У запропонованому посібнику автор зробив спробу обґрунтувати поняття, предмет, метод, принципи адміністративного процесуального права, його систему як галузі права й як навчальної дисципліни, виходячи з тих позицій, що розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ здійснюється в певній послідовності шляхом вчинення процесуальних дій за відповідно визначеними процедурою і правилами, врегульованими процесуальними нормами публічного характеру, які складають адміністративні провадження та адміністративний процес у цілому. Водночас автор не визнає, що змістом адміністративного процесу є будь-яка виконавчо-розпорядча діяльність. Адміністративний процес пов’язаний з управлінською діяльністю, але лише в тій її часині, що стосується забезпечення і захисту прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб, розгляду і вирішення конкретних індивідуальних адміністративних справ, а не заради широкого публічного інтересу, адміністративного розсуду (дискреційної влади) невизначеного кола осіб, заради суспільного блага тощо, які притаманні адміністративному праву.
Виходячи з цих посилань, на думку автора, норми, які регулюють адміністративні провадження у сфері управління, за зверненням громадян, про застосування заходів адміністративного примусу, про притягнення до адміністративної відповідальності та провадження у сфері адміністративного судочинства, складають певну систему проваджень (правових інститутів) і в своїй сукупності утворюють окрему галузь права в правовій системі за принципами і умовами її галузевого поділу.
При підготовці посібника широко використовувалися дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених В. Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородина, А. С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Е. В. Додіна, А. П. Клюшниченка, І. Б. Коліушка, М. Колодія, В. К. Колпакова, Р. А. Калюжного, А. Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Р. О. Куйбіди, О. П. Орлюк, О. М. Пасенюка, Н.Г. Саліщевої, В. Д. Сорокіна, Ю. М. Старілова, В. С. Стефанюка, П. Тимощука, О. І. Харитонової, В. К. Шкарупи та ін., роботи яких створили базу для нового погляду на правову природу адміністративного процесу, узагальнення і систематизацію процесуальних інститутів, визначення змістовних характеристик адміністративного процесуального права та його системи, допомогли зберегти правову ідею законодавця, яка завжди пов’язана з чималими труднощами.
Автор висловлює вдячність колективу кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету «Україна» та усім колегам, які своїми порадами, відгуками та зауваженнями сприяли підготовці цієї книжки, а також видавництву «Юрінком Інтер» в її виданні.