Система та повноваження адміністративних судів
Зміст сторінки:
11.3 Система
та повноваження адміністративних судів
Адміністративні суди є спеціалізованими судами у системі судів
загальної юрисдикції. Адміністративні суди утворюються і ліквідуються
Президентом України за поданням міністра юстиції України, погодженим з Головою
Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
Так, відповідно до Указу Президента України від 1 жовтня 2002 р. № 889/2002, в
системі судів загальної юрисдикції утворено Вищий адміністративний суд України
з місцезнаходженням у м. Києві. Кількість суддів Вищого адміністративного суду
України, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2002 р. №
995/2002, становить 65 осіб, а 22 грудня 2004 р. Указом Президента України
призначено першого в історії адміністративного судочинства Голову Вищого
адміністративного суду України. Отже, започатковано реальне створення адміністративного
судочинства.
Указом Президента України від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 з 1
січня 2005 р. у системі адміністративних судів України утворено 27 окружних
адміністративних судів, відповідно до адміністративно-територіального поділу —
в кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, а
також утворено 7 апеляційних адміністративних судів: Дніпропетровський,
Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський.
Повноваження вказаних апеляційних адміністративних судів поширюються на такі території:
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд — Дніпропетровська,
Запорізька, Кіровоградська області;
Донецький апеляційний адміністративний суд — Донецька, луганська
області;
Київський апеляційний адміністративний суд — Вінницька, Житомирська,
Київська, Черкаська, Чернігівська області та м. Київ;
Львівський апеляційний адміністративний суд — Волинська, Закарпатська,
Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька,
Чернівецька області;
Одеський апеляційний адміністративний суд — Миколаївська, Одеська,
Херсонська області;
Севастопольський апеляційний адміністративний суд — Автономна
Республіка Крим, м. Севастополь;
Харківський апеляційний адміністративний суд — Полтавська, Сумська,
Харківська області.
Аналіз зазначених указів Президента України та статей 18— 20 Кодексу
адміністративного судочинства України дає підстави стверджувати про наявність
в Україні певної системи адміністративних судів, яка складається із:
1)місцевих адміністративних судів, до яких
входять:
— місцеві загальні суди (районні,
районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди
гарнізонів) як адміністративні суди;
— місцеві окружні адміністративні
суди, що утворені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі;
2)апеляційних адміністративних судів;
3)Вищого адміністративного суду України;
4)Верховного Суду України.
Місцеві адміністративні суди є судами першої
інстанції і розглядають справи, пов’язані з правовідносинами у
публічно-правовій сфері (справи адміністративної юрисдикції). Підсудність
окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним
законом. Місцеві адміністративні суди здійснюють:
1) правосуддя в порядку,
встановленому процесуальним законом;
2) процесуальні дії та
організаційні заходи для забезпечення розгляду справи;
3) контроль за своєчасним зверненням
до виконання судових рішень;
4) ведення судової статистики;
5) інші передбачені законом повноваження.
Апеляційні адміністративні суди утворюються в
апеляційних округах відповідно до зазначеного Указу Президента України. До
складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді
безстроково. У складі апеляційного адміністративного суду можуть утворюватися
судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою
спеціалізацією в межах адміністративної юрисдикції.
Апеляційні
адміністративні суди:
1) переглядають судові рішення
місцевих адміністративних судів, які знаходяться в межах їх територіальної
юрисдикції, в апеляційному перегляді як суди апеляційної інстанції;
2) ведуть та аналізують судову
статистику, вивчають і узагальнюють практику в адміністративних справах;
3) надають методичну допомогу в
застосуванні законодавства місцевим судом;
Мають
інші передбачені законом повноваження.
Судом апеляційної інстанції може бути й Вищий адміністративний суд
України у випадках перегляду в апеляційному порядку судового рішення окружного
адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ,
лише щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів чи
всеукраїнського референдуму (ч. 3 ст. 20, ч. 3 ст. 172, ч. 6 ст. 177 КАСУ).
Вищий адміністративний суд України діє як суд
першої інстанції лише у випадках: а) щодо встановлення Центральною виборчою
комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; б) щодо
скасування реєстрації кандидата на пост Президента України (ч. 4 ст. 18 КАСУ),
а також як суд касаційної інстанції (ст. 210 КАСУ).
Вищий
адміністративний суд:
1) розглядає в касаційному порядку
адміністративні справи у сфері публічних правовідносин;
2) веде та аналізує судову
статистику, вивчає й узагальнює судову практику;
3) надає методичну допомогу судам
нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та
законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової
статистики; дає судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань
застосування законодавства;
4) здійснює інші повноваження, передбачені
законом.
Верховний Суд України переглядає судові рішення
за винятковими обставинами. Перегляд таких рішень є різновидом касаційного
провадження. Підставами для провадження за винятковими обставинами є:
1) неоднакове застосування судом
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;
2) визнання судових рішень
міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною такими, що
порушують міжнародні зобов’язання України.
Верховний Суд України переглядає судові рішення за винятковими
обставинами у складі судів його Судової палати в адміністративних справах.
Верховний
Суд України:
1) переглядає в порядку повторної
касації справи за винятковими обставинами;
2) дає судам роз’яснення з питань
застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу
судової статистики;
3) у разі необхідності визнає
нечинними роз’яснення Пленуму Верховного адміністративного суду України;
4) звертається до Конституційного
Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;
5) веде та аналізує судову
статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з
практикою застосування законодавства;
6) у межах повноважень вирішує
питання, що випливають із міжнародних договорів України;
7) здійснює інші повноваження, передбачені
законом.
Таким чином,
формування судового контролю за публічним управлінням та забезпечення розгляду
і вирішення спорів, що виникають у сфері діяльності публічної адміністрації має
логічне завершення, яке опосередковується створенням повноцінної системи
адміністративного судочинства. Ця система включає в себе як сукупність
адміністративних судів, так і сукупність принципів, форм і методів
відправлення правосуддя, яке пов’язане з діяльністю у сфері
адміністративно-публічних правовідносин.
11.4 Склад
суду та відводи
За загальним правилом, розгляд і вирішення усіх адміністративних справ
у суді першої інстанції здійснюється одноособово суддею (ст. 23 КАСУ), крім
випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (частини
1, 2, 5 ст. 24). Це означає, що суддя:
а) одноособово вирішує усі питання, пов’язані з судовим розглядом
адміністративної справи;
б) діє від імені суду і головує в судовому засіданні; діє як суд (ч. 2
ст. 13 Закону «Про судоустрій України);
в) одноособово постановляє іменем України судове рішення, яке після
набрання ним законної сили є обов’язковим для виконання.
Розгляд і вирішення адміністративних справ одноособово здійснюється
суддями:
1) у всіх місцевих загальних судах
(районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах, а також у
військових судах гарнізонів) як адміністративних судах у всіх адміністративних
справах;
2) у всіх місцевих окружних
адміністративних судах, що утворені в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі у всіх адміністративних справах, за винятком
адміністративних справ, які розглядаються колегіально.
До справ, які розглядаються колегіально у місцевих окружних
адміністративних судах, належать:
а) адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії
чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства
чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України,
їх посадових чи службових осіб, виборчої комісії, членів цієї комісії з метою
підвищення гарантії незалежності суду при ухваленні судового рішення,
розглядаються і вирішуються колегіально у складі трьох суддів;
б) адміністративні справи за клопотанням однієї із сторін про колегіальний
розгляд справи або з ініціативи судді у разі їх особливої складності
розглядаються і вирішуються колегіально у складі трьох суддів;
в) адміністративні справи, які підсудні Вищому адміністративному суду
України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегіально у
складі не менше п’яти суддів, а
саме: це справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів
виборів або всеукраїнського референдуму та скасування реєстрації кандидата на
пост Президента України.
Розгляд справ у апеляційній та касаційній інстанціях відбувається лише
у колегіальному порядку: в апеляційній інстанції колегіально у складі трьох
суддів; касаційній інстанції колегіально у складі не менше п’яти суддів.
Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді
України за винятковими обставинами також здійснюється колегіально у складі
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.
Перегляд відбувається за участі не менше двох третин Судової палати (але не менше
п’яти суддів).
Перегляд судових рішень в адміністративних справах у порядку повторної
касації здійснюється колегією у складі суддів відповідних судових палат
Верховного Суду України. Судовий склад спільного засідання палат формується
головами відповідних палат у рівній кількості. Головують на спільному
засіданні почергово голови відповідних палат (ч. 2 ст. 241 КАСУ).
Усі питання, які розглядаються колегією суддів, вирішуються більшістю
голосів суддів. Тому, враховуючи авторитет головуючого у суді, який би міг
вплинути на позицію інших членів суду, встановлене правило, за яким головуючий
в судовому засіданні голосує останнім. Крім цього, голосування при прийнятті
судового рішення є не тільки правом, а й обов’язком кожного судді й жоден із
суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення
(ч. 2 ст. 25 КАСУ). Якщо суддя не згодний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей
документ (окрема думка) не оголошується в судовому засіданні, але приєднується
до справи і є відкритим для ознайомлення. Наявність окремої думки може
враховуватися при перегляді адміністративної справи у вищестоящому
адміністративному суді.
Склад суду на час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді
однієї інстанції залишається незмінним. У разі неможливості продовження
розгляду справи одним із судів до розгляду залучається інший суддя, а судовий
розгляд адміністративної справи починається спочатку, якщо суддю було залучено
під час судового розгляду справи.
З метою забезпечення неупередженості судді при розгляді
адміністративної справи законодавець встановлює перелік підстав для відводу чи самовідводу
судді (ст. 27 КАСУ):
1)якщо суддя брав участь у розгляді
цієї справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст,
перекладач;
2) якщо суддя прямо чи побічно
заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо суддя є членом сім’ї або
близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у неупередженості судді.
Закон не перераховує всіх можливих підстав для відводу або самовідводу,
однак особа, яка заявляє про відвід судді, має надати конкретні факти і мотиви
такого відводу. Суддя відводиться також за наявності обставин, які встановлені
ст. 28 КАС України і встановлюють недопустимість повторної участі судді у
розгляді адміністративної справи, зокрема:
1) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді апеляційної, касаційної інстанції, у перегляді
справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді у першій
інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження
в адміністративній справі;
2) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді першої чи касаційної інстанції, у перегляді
справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді після
скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції;
3) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції, у перегляді
справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді після
скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції;
4) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністративної справи за винятковими обставинами, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції.
До складу суду не можуть також входити особи, які є членами сім’ї,
родичами між собою чи родичами подружжя.
Підставами для
відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача є підстави 1—4, зазначені вище для
відводу судді. Крім того, відводи експерту чи спеціалісту можуть бути
заявлені:
1) якщо експерт або спеціаліст
перебував чи перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть
участь у справі;
2) якщо експерт або спеціаліст
проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при
розгляді даної справи;
3) якщо з’ясування обставин, які
мають значення для справи, виходить за межі сфери спеціальних знань експерта,
спеціаліста.
Як суддя, так і експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового
засідання можуть заявити самовідвід.
Про відвід (самовідвід) за наявності підстав, зазначених у статтях 27–29 КАС України
подається заява особами, які беруть участь у справі до початку судового
розгляду. Для цього головуючий після відкриття судового засідання і
повідомлення про повне фіксування судового процесу технічними засобами оголошує
склад суду і роз’яснює права відводу (ст. 127 КАСУ). Він не здійснює після
оголошення складу суду і прізвища осіб, які беруть участь у справі. Така
детальна регламентація питань, пов’язана з відводами, є процесуальним засобом
об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи. Після початку
судового розгляду заявляти відвід (самовідвід) можна лише у разі, якщо про
підставу відводу стало відомо після початку судового розгляду. Заява про
відвід може бути зроблена як письмово, так і усно, але в будь-яких випадках
відвід повинен бути вмотивований і мають бути надані докази про неможливість
участі в судовому процесі того чи іншого учасника процесу. Письмовий відвід
долучається до матеріалів справи, а усний має бути занесений до протоколу
судового засідання (журналу судового засідання).
У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу,
якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які
беруть участь у справі. Якщо заява про відвід ґрунтується на підставах,
передбачених статтями 27—29 КАС України, відвід здійснюється без обговорення,
а якщо заява ґрунтується не на зазначених фактах, то суд повинен з’ясувати
достатність підстав для відводу.
Відвід учасника процесу вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що
розглядає справу. У разі відводу судді, який розглядає справу одноособово,
питання про його відвід вирішується ним самим у нарадчій кімнаті та
оформляється ухвалою. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду
вирішується у нарадчій кімнаті простою більшістю голосів.
Ухвала про відвід окремо не оспорюється, а заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги.
У разі задоволення відводу судді, який одноособово розглядає справу,
адміністративна справа розглядається іншим суддею в тому самому
адміністративному суді. При задоволенні відводу судді або всього складу суду,
якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа
розглядається:
а) тим самим кількісним складом
колегії суддів; б) без участі відведеного судді або іншим складом суддів. Якщо
після задоволення відводів неможливо утворити новий склад суддів, то
вирішується судом питання про передачу справи до іншого суду в порядку,
встановленому ст. 22 КАС України.