Перегляд судових рішень у касаційному порядку
14.3 Перегляд судових рішень у касаційному порядку. Касаційне
провадження
Перегляд судових рішень у касаційному порядку є третьою інстанцією з
розгляду адміністративних справ, виступає як один із процесуальних засобів
захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Касація (скасування) — це звернення до суду касаційної (вищої) судової
інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції
після його апеляційного перегляду та рішення апеляційної інстанції, які
набрали законної сили, внаслідок порушення норм матеріального чи процесуального
права.
Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною
скаргою на судове рішення першої інстанції після його апеляційного перегляду
та судове рішення апеляційної інстанції є:
1) встановлення під час касаційного
провадження порушень норм матеріального чи процесуального права, допущених
судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до неправильного вирішення
адміністративної справи;
2) виправлення помилок судів першої
та апеляційної інстанцій в питаннях застосування норм матеріального чи процесуального
права;
3) забезпечення правильного та
однакового застосування норм матеріального та процесуального права судами
нижчого рівня;
4) формування судової практики.
Касаційна інстанція не встановлює нових фактичних обставин в
адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в
суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися
судами першої та апеляційної інстанцій з порушеннями вимог КАС України. Касаційна
інстанція не може вважати доведеними чи недоведеними ті чи інші обставини, а
приймає їх такими, якими визнали їх суди першої та апеляційної інстанцій (ст.
220 КАСУ).
Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий
адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному
порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи, визначені
процесуальним законом. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість
рішень судів нижчого рівня, він переглядає судові рішення в межах касаційної
скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи
процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, тобто перевіряє
справу за колом осіб і за колом правовідносин у повному обсязі.
Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстанції, після їх
перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної
інстанції повністю або частково мають:
а)
сторони (позивач, відповідач);
б) особи, які беруть участь у справ (треті особи, представники сторін
та третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу
(свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх
права, свободи, інтереси та обов’язки;
г)
правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України;
ґ) особи, яким законом надане право захищати права, свободи та
інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАС України.
Зазначені особи в будь-який час до закінчення касаційного розгляду
справи мають право приєднатися шляхом подання письмової заяви до касаційної
скарги, підтримуючи її вимоги (ст. 217 КАСУ).
Предметом касаційного оскарження є (можуть бути) постанови та ухвали
судів першої або апеляційної інстанції. Проте, якщо постанови нижчих судових інстанцій всі можуть бути оскаржені в касаційному
порядку, то ухвала не кожна може бути окремо оскаржена. Обмеження кола ухвал
суду першої та апеляційної інстанції, які можуть бути окремо оскаржені в касаційному
порядку, ще більше, ніж існуючі обмеження оскарження в апеляційному порядку. В
касаційному порядку підлягають оскарженню окремо лише ті ухвали, які
перешкоджають подальшому провадженню у справі. До них належать ухвали про:
1) залишення позовної заяви
(апеляційної скарги) без руху — статті 108, 189 КАС України;
2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги)
— статті 108, 189 КАС України;
3) відмовлення у поновленні чи продовженні пропущеного процесуального
строку — ч. 3 ст. 102 КАС України;
4) відмову у відкритті провадження
(апеляційного провадження) в адміністративній справі — статті 109, 189 КАС
України;
5) залишення позовної заяви (заяви
про апеляційне оскарження, апеляційної скарги) без розгляду — статті 155, 186
КАС України;
6) зупинення провадження у справі —
ст. ст. 156 КАС України;
7) закриття провадження у справі — ст. 157 КАС
України.
Заперечення
проти інших ухвал можуть бути включені до
касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками
апеляційного провадження.
Обмеження кола ухвал судів першої та апеляційної інстанції, які можуть
бути оскаржені в касаційному порядку, ґрунтується на тому, що:
а) суд касаційної інстанції перевіряє рішення судів нижчого рівня лише
на предмет правильності застосування норм права, а не нового розгляду справи;
б) суд касаційної інстанції забезпечує правильне та однакове
застосування норм матеріального чи процесуального права, а також формування
судової практики;
в) рішення суду касаційної інстанції є остаточним і оскарженню не
підлягає, а тому воно має бути на високому рівні правового обґрунтування, яке б
відповідно ідеям справедливості та верховенства права.
Законодавець не передбачає спеціальної процедури оскарження в
касаційному порядку судових рішень щодо виборчого процесу та процесу
референдуму («виборчих спорів»). Для таких спорів рішення суду апеляційної
інстанції є остаточним (ч. 9 ст. 177 КАСУ). Воно й не дивно. Чи потрібне
відміняти (скасовувати) рішення суду, яке вступило в законну силу, після
закінчення виборчого процесу Проте, якщо рішення суду першої та апеляційної
інстанції, прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права,
суттєво вплинули на результати виборів, то чому б і не переглянути їх в
касаційному порядку. Хоча в юридичній літературі має місце твердження, що,
виходячи зі швидкоплинності виборчого процесу, законодавець встановив
оскарження рішень з «виборчих спорів» лише в апеляційному порядку.
В касаційній інстанції не може оскаржуватися рішення суду, яке не було
предметом розгляду в апеляційній інстанції (ч. 1 ст. 211 КАСУ), а також суд
касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь
у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції (ч. 3 ст. 220 КАСУ). З
цього випливає, що особи, які не брали участі у справі, але якщо суд вирішив
питання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право заявляти
вимоги, що не були заявлені у суді першої інстанції. В такому випадку суд
касаційної інстанції повинен скасувати рішення судів першої та апеляційної
інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд
(ч. 3 ст. 227 КАСУ), оскільки позовні вимоги, що не були заявлені у суді першої
інстанції, потребують додаткового дослідження фактичних обставин, а це виходить
за межі перегляду судом касаційної інстанції (ст. 220 КАСУ).
Підставами касаційного оскарження є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд при прийнятті рішення
не застосував закон, який треба було застосувати, або застосував помилково
інший закон, або суд неправильно витлумачив матеріальну норму, або було застосовано
нечинні норми. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд
порушив порядок ведення судового процесу, порушено предметну, територіальну та
інстанційну підсудність, порушено порядок і строки розгляду і вирішення
адміністративних справ тощо.
Реалізація права на касаційне оскарження з додержанням зазначених у
законі порядку, умов та строків призводить до відкриття касаційного
провадження. Касаційне провадження — це врегульований законом про
адміністративне судочинство комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених
процесуальних дій з перегляду постанов і ухвал судів першої та апеляційної
інстанції, що набрали законної сили на предмет їх відповідності нормам
матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження складається з кількох стадій (елементів):
1) відкриття касаційного провадження;
2) підготовка справи до касаційного розгляду;
3) попередній розгляд справи;
4) касаційний розгляд справи у судовому
засіданні;
5) судові рішення та їх ухвалення
(постановлення).
Відкриття касаційного провадження починається з
подання касаційної скарги з дотриманням порядку, строків та вимог до касаційної
скарги.
Порядок подання касаційної скарги. На відміну від
апеляційного оскарження, касаційна скарга подається безпосередньо до
адміністративного суду касаційної інстанції — Вищого адміністративного суду
України (ч. 1 ст. 212 КАСУ). Деякі автори вважають, що закріплення цієї норми у
Кодексі адміністративного судочинства України є позитивним, оскільки виключає
можливість за будь-яких підстав залишити судом першої чи апеляційної інстанції
касаційну скаргу без руху з причин її невідповідності вимогам процесуального
законодавства. В даному випадку Вищий адміністративний суд України вирішує
питання щодо відповідності або невідповідності касаційної скарги встановленим
законом вимогам. Цю слушну думку слід підтримати, оскільки касаційне оскарження
— це ще одна гарантія прав, свобод та інтересів людини і громадянина.
Строк подання касаційної скарги на судові рішення
встановлено в один місяць після
набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції. За
загальним правилом, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з
моменту його оголошення. Отож, касаційна скарга повинна бути подана протягом
одного місяця з моменту оголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Однак залежно від складності справи, складання постанови у повному
обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення
справи (ч. 3 ст. 160 КАСУ). Виходячи зі змісту зазначеної статті, якщо суд
апеляційної інстанції прийняв відповідне рішення з урахуванням ч. 3 ст. 160 КАС
України, касаційна скарга подається протягом місяця з дня складання постанови у
повному обсязі.
Касаційна скарга, подана після закінчення строку, за загальним
правилом, залишається без розгляду та підлягає поверненню, про що
суддею-доповідачем постановляється ухвала. Частиною 9 ст. 103 КАС України
встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна
заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано
іншими відповідними засобами зв’язку. Однак і в суді касаційної інстанції мають
місце помилки. Так, постановою Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України від 11 квітня 2006 р. відмінено ухвалу Вищого
адміністративного суду України про залишення без розгляду касаційної скарги п.
Ю. С. О. На підставі того, що було виявлено неоднакове застосування судом
касаційної інстанції ч. 9 ст. 103 КАС, в результаті чого суд касаційної інстанції
дійшов помилкового висновку щодо пропуску скаржником строку подання касаційної
скарги.
Якщо строк пропущено за наявності об’єктивних причин, особа, яка подала
касаційну скаргу, має звернутися до касаційного суду з письмовою заявою про
відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Заява розглядається
колегією суддів, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення
касаційної скарги (ч. 3 ст. 214 КАСУ). В цьому зв’язку вбачається, що питання
про поновлення пропущеного строку має бути розглянуто одночасно з відкриттям
касаційного провадження.
За наявності поважної причини може бути постановлена ухвала суду про
поновлення пропущеного строку. Зазначена заява, підкреслюється в юридичній
літературі, розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть
участь у справі, що, на нашу думку, суперечить правилам ст. 102 КАС України,
якою встановлено, що поновлення чи продовження строку суд вирішує з
повідомленням осіб, які беруть участь у справі, хоча на рівні касаційної
інстанції можливо й без повідомлення цих осіб.
Вимоги до касаційної скарги. Касаційна скарга
подається в письмовій формі, в якій відповідно до ст. 213 КАС України
зазначається:
— найменування адміністративного суду касаційної
інстанції;
— ім’я (найменування), поштова
адреса особи, яка подає касаційну скаргу, та осіб, які беруть участь у справі,
а також їх номери засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо також є;
— судові рішення, що оскаржуються;
— обґрунтування вимог особи, що
подає касаційну скаргу із зазначенням того, у чому полягає порушення норм
матеріального чи процесуального права;
— вимоги особи, що подає касаційну
скаргу, до суду касаційної інстанції;
— клопотання особи, що подає скаргу;
— перелік матеріалів, які подаються.
Касаційна скарга, так само як і заперечення на касаційну скаргу, можуть
містити клопотання учасників процесу про розгляд справи за їх участю. Брати
участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції чи ні — це право особи,
яка подає касаційну скаргу, а також інших учасників судового процесу.
Враховуючи обов’язковість присутності учасників процесу в суді касаційної
інстанції право брати участь у судовому засіданні реалізується лише шляхом
подання до суду касаційної інстанції клопотання в касаційній скарзі про участь
у судовому засіданні. Така вимога закону орієнтує суд на кількість учасників
процесу, для проведення якого вирішуються відповідні організаційні питання.
За відсутності такого клопотання вважається, що учасники процесу не
бажають взяти участь у судовому засіданні й касаційна скарга буде розглядатися
колегією суддів без їх участі (ч. 3 ст. 213; ч. 3 ст. 216; ч. 3 ст. 217 КАСУ).
Отже, ще раз нагадуємо, що присутність осіб, які беруть участь у справі, у судовому
засіданні касаційного суду є їх правом, а не обов’язком. Звісно, що особиста
присутність сторін у судовому засіданні полегшує розгляд справи, надає
можливість суду уточнити певні обставини справи. Однак відсутність сторін, а
також неприбуття інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 4 ст. 221 КАСУ), у
судовому засіданні не перешкоджають судовому розгляду справи, а справа
розглядається за наявними матеріалами.
Питання, чи може особа, яка не подавала клопотання про участь у
розгляді справи ані у касаційній скарзі, ані у запереченні на касаційну
скаргу, бути присутньою у суді касаційної інстанції під час розгляду справи, в
якій вона є учасником, залишається дискусійним і невизначеним, оскільки в
законі заборони на присутність без попереднього клопотання немає.
Касаційна скарга за загальним правилом підписується стороною, яка її
подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про
свої повноваження (статті 56—61 КАСУ).
До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а
також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь
у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої апеляційної інстанції (ч. 5
ст. 213 КАСУ).
Касаційна скарга реєструється у день її надходження до адміністративного
суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку
черговості судді-доповідачу. Суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує
питання щодо прийняття одного із наступних рішень, яке постановляється ухвалою
про:
1) залишення касаційної скарги без руху;
2) повернення касаційної скарги скаржникові;
3) відмову у відкритті касаційного провадження у
справі;
4) відкриття касаційного провадження.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху суддя- доповідач
постановляє у разі якщо:
— касаційну скаргу та додатки до
неї подано без додержання встановлених ст. 213 КАС України вимог;
— касаційну скаргу подано з
порушенням установлених форми та структури;
—не сплачено судовий збір.
В ухвалі зазначаються недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення та
встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали негайно
надсилається особі, що звернулася з касаційною скаргою, для усунення
недоліків.
Ухвалу про повернення касаційної скарги скаржникові згідно з правилами
ст. 108 КАС України суддя-доповідач постановляє у разі якщо:
— не усунуті у встановлений строк
недоліки касаційної скарги;
— особа, що її подала, до
відкриття провадження подала заяву про відкликання касаційної скарги;
— касаційну скаргу подано особою,
яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
— касаційну скаргу від імені
особи, яка бере участь у справі, подано особою, яка не має повноважень не
ведення справи;
— касаційну скаргу подано після
закінчення строку касаційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує
питання про поновлення цього строку (ч. 3 ст. 214 КАСУ).
Ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження згідно з
правилами ч. 4 ст. 214 КАС України суддя-доповідач постановляє у разі якщо:
— справа не підлягає касаційному розгляду в порядку адміністративного
судочинства;
— справа не переглядалася у апеляційному
порядку;
— є ухвала про закриття
касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги
на це саме судове рішення;
— є ухвала про відхилення
касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного
провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.
У літературі висловлюється думка, що за аналогією суддя-доповідач
постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із
касаційною скаргою, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Так, дійсно, правилами ст. 109 КАС України передбачено
відмову у відкритті адміністративного провадження за вказаними підставами.
Проте законодавець у касаційному провадженні не робить відповідних посилань за
аналогією. Можливо, на стадії касаційного оскарження перегляд справи здійснюється
за фактичними матеріалами і справа вирішується за суттю з метою доведення
справи до її логічного завершення навіть за відсутності скаржника.
Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у
відкритті касаційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами
направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга
залишається у суді касаційної інстанції.
Ухвалу про відкриття касаційного провадження суддя-доповідач
постановляє у разі відсутності зазначених у законі перешкод і одночасно
витребує адміністративну справу із адміністративного суду, в якому вона
знаходиться.
Копії ухвали про відкриття касаційного провадження надсилаються
особам, які беруть участь у справі, разом із копіями касаційної скарги,
інформацією про їх права та обов’язки і встановлюється строк, протягом якого
можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. Власне з цих дій
судді-доповідача починається підготовка справи до касаційного розгляду.
Підготовка справи до касаційного розгляду здійснюється
суддею-доповідачем протягом десяти днів після відкриття касаційного
провадження шляхом вчинення ним низки процесуальних дій, а саме:
— з’ясовує склад осіб, які беруть участь у
справі;
— надсилає копії ухвали про
відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі;
— встановлює строк, протягом якого
можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;
— вирішує письмово заявлені
клопотання осіб, які беруть участь у справі;
— вирішує питання про можливість
попереднього розгляду справи або письмового провадження у суді касаційної
інстанції;
— вирішує питання про зупинення
виконання судових рішень, які оскаржуються;
— вирішує інші питання, необхідні
для касаційного розгляду справи. На нашу думку, до інших питань щодо
підготовки справи до касаційного розгляду можна віднести: а) прийняття
заперечення на касаційну скаргу, зміст і форма якого встановлені ст. 216 КАС
України; б) вирішення питання про приєднання до касаційної скарги — ст. 217
КАС України тощо.
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них
колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та
призначення справи до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції.
Попередній розгляд справи здійснюється колегією
суддів протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без
повідомлення осіб, які беруть участь у справі (ст. 220 КАС
України). Попередній розгляд запроваджено з метою прискорення розгляду
адміністративних справ у суді касаційної інстанції. В цьому зв’язку
суддя-доповідач доповідає колегії суддів про наявність обставин, необхідних для
ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, якщо за результатами доповіді
судді-доповідача буде встановлено, що:
— відсутні підстави для скасування
або зміни судового рішення, тобто суди першої та апеляційної інстанції не
допустили порушення матеріального чи процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, касаційний суд відхиляє
касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін;
— є підстави, які тягнуть за собою
обов’язкове скасування судового рішення, тобто суди першої та апеляційної
інстанції допустили порушення норм матеріального чи процесуального права, які
призвели до постановлення незаконної ухвали, суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення.
Однак, якщо відсутні зазначені підстави, а у справі є необхідність
досліджувати нові докази або встановлювати обставини щодо порушення норм
матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи, а також, якщо хоч один суддя зі складу суду
дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи, суд касаційної
інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні.
Касаційний розгляд справи у судовому засіданніздійснюється колегією суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами
розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей,
встановлених касаційним провадженням (ст. 221 КАСУ), які полягають у:
— {lang_content_nav}і доповіді судді-доповідача
— він доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються,
касаційної скарги та заперечень на неї;
— порядку вступу осіб, які беруть
участь у справі, — першій надається слово особі, що подала скаргу;
— наслідках неприбуття у судове
засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про
дату, час і місце касаційного розгляду — таке неприбуття не перешкоджає
судовому розгляду справи.
Встановлена ч. 3 ст. 213, ч. 3 ст. 216 та ч. 3 ст. 217 КАС України
презумпція касаційного розгляду справи без участі сторін надає можливість
проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження (ст.
222 КАСУ). Письмове провадження провадиться, якщо жодна з осіб, які беруть
участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому
засіданні. Під час письмового провадження колегією суддів вивчається касаційна
скарга, заперечення на неї, інші матеріали, що є у справі, та ухвалюється
судове рішення без проведення судового засідання. Копія постанови суду
касаційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом
трьох днів із моменту їх підписання колегією суддів.
Порядок ведення судового засідання, а також розгляд справи в порядку
письмового провадження визначається головуючим у цьому засіданні суддею за правилами
розгляду справи судом першої інстанції та відповідно до ст. 221 КАС України.
До закінчення касаційного розгляду адміністративної справи в будь-який
час особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги
або змінити її (ст. 118 КАСУ). Однак відмова від скарги або її зміна може бути
здійснена за умов якщо:
— постанова або ухвала суду не
була оскаржена в касаційному порядку іншими особами;
— відсутні заперечення інших осіб,
які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у
зв’язку з відмовою від касаційної скарги.
У разі зміни касаційної скарги особами, що беруть участь у справі,
надається час, достатній для вивчення змінених вимог і подання заперечення на
касаційну скаргу.
Позивач також може відмовитися від адміністративного позову, а сторони
можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.
У разі відмови від касаційної скарги, а також відмови від позову або
примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про закриття
провадження відповідно до вимог статей 112, 113 КАС України.
Судові рішення та їх ухвалення (постановлення).Всі судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються і оприлюднюються за
правилами, що встановлені для суду першої інстанції (статті 160 і 167 КАС
України).
За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції
відповідно до повноважень, встановлених ст. 223 КАС України, та на підставах,
визначених статтями 224–229 КАС України, приймає рішення. Рішення суду касаційної інстанції
за своєю юридичною природою є актом застосування права, який ґрунтується на
підтвердженні судом фактів, прав та обов’язків заінтересованих осіб. Рішення
суду також є юридичним фактом, який тягне за собою виникнення, зміну чи припинення
адміністративних правовідносин, підлягає обов’язковому виконанню. З цієї точки
зору рішення суду виступає як нормативний акт, як джерело права. Проте виникнення,
зміна чи припинення адміністративних правовідносин, обов’язковість виконання
судового рішення — це лише його властивість, зовнішня процесуальна форма
поновлення порушеного права, форма захисту прав, інтересів та обов’язків заінтересованих
осіб. Тому цілком вірне визначення, що судове рішення — це правозастосовчий акт
оформлений у вигляді процесуального
документа, що владно підтверджує правовідносини сторін на основі встановлених
у судовому засіданні фактичних обставин справи.
Залежно від змісту питання, яке вирішується судом касаційної
інстанції, рішення суду поділяється на два види:
1) ухвали, якими вирішуються
процесуальні питання, що виникли в ході вирішення адміністративної справи;
2) постанови, якими вирішуються
справи по суті щодо задоволення вимог сторін.
Ухвалу суд касаційної інстанції постановляє у разі:
1) залишення касаційної справи без
задоволення, а судових рішень без змін. Таке рішення постановляється судом
касаційної інстанції у випадку, якщо касаційний суд визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не припустилися порушень норм матеріального чи
процесуального права при ухваленні судових рішень або при вчиненні
процесуальних дій, що судові рішення прийняті у повній відповідності до закону
і матеріалів справи, є законними та обґрунтованими;
2) скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду
або на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень першої або
апеляційної інстанцій (ст. 227 КАСУ) є:
— неповне з’ясування обставин, що
мають значення для справи;
— невідповідність висновків суду
першої та апеляційної інстанції обставинам справи;
— порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою
провадження у справі не закінчується;
— порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Законодавець встановлює обов’язковість скасування судового рішення з
направленням справи на новий розгляд, якщо:
— справу розглянуто і вирішено неповноважним
складом суду;
— в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено
відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і
заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;
— судове рішення ухвалене чи
підписане не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу;
— справу розглянуто за відсутності
будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених
про дату, час і місце судового засідання;
— суд вирішив питання про права,
свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були повідомлені про можливість
вступити в справу;
— суд розглянув не всі вимоги і
цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення;
3) зміни ухвали суду першої або
апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції може змінити ухвалу суду першої
або апеляційної інстанції у випадках, якщо:
— судом першої інстанції прийнято
рішення, яке не пов- ною мірою відповідає вимогам закону;
— рішення суду апеляційної
інстанції містить у собі порушення норм матеріального чи процесуального права.
За
таких обставин суд касаційної інстанції може:
а) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши
судове рішення суду першої інстанції;
б) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове
рішення суду апеляційної інстанції;
4) скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій чи залишення позовної заяви без розгляду або закриття
справи. Про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
може бути постановлена ухвала суду касаційної інстанції у випадках
невідповідності рішень першої та касаційної інстанцій чинному законодавству.
Про залишення позовної заяви без розгляду або закриття справи може бути
постановлена ухвала суду касаційної інстанції за наявності підстав, передбачених
відповідно статтями 155, 157 КАС України;
5) визнання судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття
провадження. Таке рішення постановляється судом касаційної інстанції у
випадках: зміни (скасування) норм матеріального чи процесуального права;
прийняття рішень з порушенням чинного законодавства; скасування рішень вищою
судовою інстанцією; скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.
Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення і постановити нову
ухвалу, якщо буде встановлено невідповідність рішень першої та касаційної
інстанцій чинному законодавству, однак обставини справи встановлено повно,
об’єктивно та всебічно.
Суд касаційної інстанції постановляє також ухвали з усіх інших
процесуальних питань.
Постанову суд касаційної інстанції приймає за
наслідками розгляду касаційної скарги на постанову суду першої та апеляційної
інстанції або може прийняти нову постанову щодо задоволення або незадоволення
позовної вимоги.
Структура та зміст ухвали і постанови закріплено статтями 231 і 232 КАС
України.
Після
закінчення касаційного провадження адміністративна справа у семиденний строк
направляється до суду першої інстанції для архівного зберігання.