Перегляд судових рішень за винятковими обставинами

14.4 Перегляд судових рішень за
винятковими обставинами

Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є ще однією
інстанцією розгляду адміністративних справ, виступає додатковою гарантією щодо
однакового застосування судами норм права, надає можливість виправлення судових
помилок.

Судом, який переглядає судові рішення за винятковими об­ставинами, є
Верховний Суд України (ч. 1 ст. 235 КАСУ), а конкретніше — Судова палата з
адміністративних справ Вер­ховного Суду України, яка здійснює судочинство в
порядку, встановленому процесуальним законом.

В юридичній літературі такий перегляд прийнято називати «повторною
касацією», оскільки перегляду за винятковими обставинами підлягають судові
рішення, що набрали законної сили та які були переглянуті в касаційному порядку
або які є рішеннями суду касаційної інстанції. Законодавець встанов­лює, що
перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного
провадження (ч. 2 ст. 235 КАСУ), а відтак для перегляду за винятковими
обставинами застосову­ються усі правила касаційного розгляду адміністративних
справ з урахуванням особливостей, визначених статтями 235–244 КАС України.

Завданням перегляду судових рішень за винятковими об­ставинами є:

1) встановлення (визначення)
порядку, умов та вимог одна­кового застосування судом (судами) однієї й тієї
самої норми права;

2) виправлення помилок суду (судів)
касаційної інстанції в питаннях застосування норм матеріального чи
процесуального права;

3) формування судової практики і
визначення політики та ідеології правозастосування для судів загальної
юрисдикції, ос­кільки рішення Верховного Суду України обов’язково врахову­ються
при розгляді справ та носять прецедентний характер.

Предметом перегляду судових рішень у Верховному Суді України за
винятковими обставинами згідно зі ст. 236 КАС України є:

1) судові рішення в
адміністративних справах після їх пере­гляду в касаційному порядку;

2) судові рішення суду касаційної інстанції;

3) судові рішення, а також рішення
Верховного Суду Украї­ни в адміністративних справах, які визнані міжнародною
судо­вою установою, юрисдикція якої визнана Україною такою, що порушує
міжнародні зобов’язання України.

Міжнародними судовими установами, юрисдикція яких визнана Україною, є,
зокрема, Європейський суд з прав люди­ни та Міжнародний суд ООН.

Одним із міжнародних зобов’язань України щодо забезпе­чення прав і
свобод людини є Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року від 17 липня 1997 р., Першого протоколу та
прото­колів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», згідно з якими Україна визна­ла положення
цієї Конвенції частиною національного законо­давства та взяла на себе
зобов’язання виконувати рішення Європейського суду з прав людини.

З метою зменшення навантаження на Верховний Суд Ук­раїни законодавець
встановлює певні обмеження щодо оскар­ження за винятковими обставинами судових
рішень суду каса­ційної інстанції. Зі змісту ч. 3 ст. 236 КАС України випливає,
що оскарженню окремо за винятковими обставинами підляга­ють не всі рішення суду
касаційної інстанції, а лише його пос­танови, а також ухвали, що перешкоджають
провадженню у справі. За правилами касаційного провадження до них нале­жать
ухвали про:

1) залишення позовної заяви (касаційної скарги)
без руху;

2) повернення позовної заяви (касаційної скарги);

3) відмову у постановленні чи
продовженні порушеного процесуального строку (ч. 3 ст. 102 КАС України);

4) відмову у відкритті касаційного
провадження в ад­міністративній справі;

5) залишення позовної заяви
(касаційної скарги) без роз­гляду;

6) зупинення провадження у справі;

7) закриття провадження у справі.

Ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у
справі, не можуть бути оскаржені окремо від судового рішення за винятковими
обставинами. На такі ухвали можуть бути подані заперечення, які включаються до
скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками касаційного прова­дження.
Розгляд таких ухвал окремо лише ускладнює роботу судів.

Право на оскарження до Верховного Суду України за ви­нятковими
обставинами судових рішень суду першої та апеля­ційної інстанцій після їх
перегляду в касаційному порядку, а також судових рішень суду касаційної
інстанції повністю або частково мають:

а)
сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справі (треті особи, представ­ники сторін
та третіх осіб);

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи­тання про їх
права, свободи, інтереси та обов’язки;

г)
правонаступники (відповідно) згідно зі ст. 55 КАС України;

ґ) особи, яким законом надано право захищати права, сво­боди та
інтереси інших осіб зі ст. 60 КАС України (Уповнова­жений Верховної Ради
України з прав людини, прокурор, орга­ни державної влади та органи місцевого
самоврядування).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, керують­ся правом
касаційного (тобто «повторної касації») оскарження незалежно від фактичної
участі у судовому процесі. Ця теза обґрунтовується тим, що перегляду за
винятковими обставина­ми підлягають судові рішення після перегляду їх у
касаційному порядку. Водночас суд касаційної інстанції не може розглядати
позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді
першої інстанції (ч. 3 ст. 220 КАСУ). Однак у такому випадку суд касаційної
інстанції повинен скасувати рі­шення судів першої та апеляційної інстанцій з
направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд (ч. 3 ст. 227
КАСУ). Таким чином, усі питання щодо позовних ви­мог осіб, які беруть участь у
справі, що не були заявлені у суді першої інстанції, вирішуються на стадії
касаційного прова­дження. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у
справі, мають право оскаржити до Верховного Суду України за винят­ковими
обставинами судові рішення в адміністративних спра­вах незалежно від фактичної
участі у судовому процесі.

Підставами для провадження за винятковими обставинами є оскарження
судових рішень в адміністративних справах з мо­тивів:

1) неоднакового застосування судом
(судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень
міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що
порушу­ють міжнародні зобов’язання України.

Отже, для порушення провадження за винятковими обста­винами касаційна
скарга на судове рішення повинна містити посилання на наявність неоднакового
застосування судом каса­ційної інстанції однієї й тієї самої норми, або
оскарження судо­вого рішення, що порушує міжнародні зобов’язання України.

Неоднакове застосування однієї й тієї самої норми ма­теріального чи
процесуального права може проявлятися у са­мих різноманітних випадках.
Наприклад, неоднакове визна­чення перебігу процесуального строку; одноособове
вирішен­ня суддею Вищого адміністративного суду України питання щодо повернення
скарги після порушення касаційного провадження тощо.

Право на оскарження за винятковими обставинами може бути реалізоване
протягом одного місяця з дня відкриття обста­вин, які можуть бути підставою для
провадження за виняткови­ми обставинами. Днем відкриття таких обставин
вважається:

1) для обставин, пов’язаних з
неоднаковим застосуванням однієї й тієї самої норми права — день прийняття
судового рі­шення;

2) для обставин, пов’язаних з
визнанням судового рішення міжнародною судовою установою, такими, що порушує
міжна­родні зобов’язання України, — день ухвалення Європейським судом з прав
людини відповідного рішення про встановлення порушення Україною міжнародних
зобов’язань.

Пропуск встановлених законом строків звернення зі скар­гою тягне за
собою залишення скарги без розгляду. Проте за заявою (письмовим клопотанням)
особи, яка подала скаргу, Верховний Суд України своєю ухвалою може поновити
строк оскарження рішення, якщо знайде відповідні підстави для цьо­го. Заява
(клопотання) про відновлення строку подається осо­бою та розглядається судом до
вирішення питання про допуск касаційної скарги до провадження за винятковими
обставина­ми або одночасно під час розгляду скарги про допуск її до провадження
за винятковими обставинами. Отже, як бачимо, строк подання касаційної скарги є
тим запобіжником, який забезпечує раціональну роботу суддів та перешкоджає
перенавантаженню Верховного Суду України адміністративними справами. У разі
відмови у поновленні строку касаційна скарга подається особі, яка подала
скаргу, про що також постанов­ляється ухвала.

Касаційне провадження за винятковими обставинами скла­дається з кількох
стадій:

1) звернення зі скаргою щодо
касаційного провадження за винятковими обставинами;

2) допуск скарги до провадження за
винятковими обстави­нами;

3) розгляд скарги за винятковими обставинами;

4) постановлення судових рішень за
наслідками прова­дження за винятковими обставинами.

Звернення зі скаргою щодо касаційного провадження
за ви­нятковими обставинами здійснюється шляхом подання скарги безпосередньо до
Верховного Суду України з дотриманням по­рядку, строку та вимог до касаційної
скарги.

Касаційна скарга має бути викладена у письмовій формі з обґрунтуванням
вимог особи, що подає касаційну скаргу, та дотриманням вимог до форми і змісту,
встановленими ст. 213 КАС України. До касаційної скарги додаються:

— копії касаційної скарги за
винятковими обставинами від­повідно до кількості осіб, які беруть участь у
справі;

— копії судових рішень, які оскаржуються;

— судове рішення міжнародної
судової установи про визнан­ня судових рішень України такими, що порушують
міжнародні зобов’язання України (відповідно до підстав оскарження);

— документ про сплату судового
збору (судовий збір не стя­гується у разі оскарження рішень, що порушують
міжнародні зобов’язання України).

Зазначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги вста­новлені
законом та мають юридичні наслідки. Тому недотри­мання цих вимог тягне за собою
залишення скарги без руху або її повернення скаржникові.

Про залишення скарги без руху суддя Верховного Суду Ук­раїни протягом десяти днів із дня отримання скарги постанов­ляє
ухвалу, в якій зазначає недоліки скарги, спосіб їх усунення та встановлює
строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали невідкладно надсилається
особі, що подала касаційну скаргу. Після усунення зазначених в ухвалі недоліків
у встанов­лений судом строк скарга приймається та вважається поданою у день
первинного її подання (ст. 108 КАСУ). У разі неусунення недоліків суддя
Верховного Суду України виносить ухвалу про повернення скарги, копія якої
невідкладно надсилається особі, що подала скаргу, разом із касаційною скаргою й
усіма додани­ми до скарги матеріалами. Повернення скарги не позбавляє права на
повторне звернення особи до Верховного Суду Украї­ни з касаційною скаргою в
порядку, встановленому законом, тобто з дотриманням строків та інших
процесуальних вимог.

Допуск скарги до провадження за винятковими
обставинами полягає у перевірці судом наявності таких обставин та вияв­лення
необгрунтованих скарг. Допуск скарги до провадження за винятковими обставинами
здійснюється колегією суддів Су­дової палати в адміністративних справах
Верховного Суду Ук­раїни за участю не менше 2/3 її чисельності (але не менше
п’яти суддів) протягом п’ятнадцяти днів після надходження скарги без виклику
осіб, які беруть участь у справі. Це обумов­лено тим, що на цій стадії розгляду
справи суд має всі необхід­ні дані, щоб прийняти відповідне процесуальне
рішення і виклик осіб, які беруть участь у справі, не є необхідним. Щодо участі
осіб, які беруть участь у справі під час розгляду справи, то все залежить від
того, чи було клопотання особи про розгляд справи за її участю (ч. 3 ст. 213
КАСУ).

Касаційна скарга, яка відповідає всім встановленим вимо­гам щодо форми
та змісту, а також за наявності підстав для оскарження вважається допущеною до
провадження за винят­ковими обставинами, якщо хоча б три судді з колегії дійшли
висновку про необхідність цього. Про допуск скарги і витребу­вання адміністративної
справи або про відмову колегія суддів постановляє ухвалу, яка оскарженню не
підлягає.

Ухвала про допуск скарги і витребування адміністративної справи
надсилається до Вищого адміністративного суду Украї­ни (касаційної інстанції)
для витребування справи для розгляду її у Верховному Суді України за
винятковими обставинами, а копії ухвали разом з копіями скарги надсилаються
особам, які беруть участь у справі.

За загальним правилом, подання касаційної скарги не зу­пиняє виконання
рішення, що оскаржується. Однак, якщо скарга допущена до провадження за
винятковими обставина­ми, суд своєю ухвалою, за письмовим клопотанням особи, що
подає скаргу, може зупинити виконання відповідних рішень.

У разі відсутності підстав для провадження за винятковими обставинами колегія
суддів постановляє ухвалу про відмову в прий­нятті касаційної скарги до
провадження, яка не може бути оскар­жена. Копія ухвали разом з касаційною
скаргою та усіма додани­ми до неї матеріалами надсилається особі, яка подала
скаргу.

Зазначені положення не застосовуються до скарги, поданої з мотивів
визнання судових рішень міжнародною судовою ус­тановою такими, що порушують
міжнародні зобов’язання Ук­раїни. Така скарга вважається допущеною до
провадження за винятковими обставинами в силу Закону України «Про вико­нання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та відповідно
до ч. 6 ст. 240 КАС України.

Розгляд скарги за винятковими обставинами
здійснюється за правилами адміністративного судочинства колегією суддів (ст. 24
КАС України) та незмінності складу суду (ст. 26 КАСУ), а також у порядку
касаційного розгляду справи у судовому за­сіданні (ст. 221 КАСУ) та за
правилами, встановленими для касаційного провадження з урахуванням особливостей
прова­дження за винятковими обставинами.

Справа розглядається колегією суддів Судової палати в ад­міністративних
справах Верховного Суду України за участі не менш як 2/3 її чисельності (але не
менше п’яти суддів). Склад суду під час розгляду і вирішення справи не може
змінюватися. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів,
до розгляду залучається інший суддя. Однак у таких ви­падках судовий розгляд
справи починається спочатку.

Якщо судовою колегією під час розгляду справи буде вста­новлено
наявність неоднакового застосування судами касацій­ної інстанції одного й того
самого положення закону, то ад­міністративна справа має бути передана на
розгляд спільного засідання Судових палат Верховного Суду України. Це обумо­влено
необхідністю формування єдиної судової політики з ме­тою однакового
застосування законів судами загальної юрис­дикції, що потребує обов’язкової
участі усіх Судових палат Верховного Суду України.

Судовий склад спільного засідання формується головами відповідних палат
у рівній кількості. Відповідно до Закону Ук­раїни «Про судоустрій України» (ч.
2 ст. 48) у складі Верховно­го Суду України діють:

1) Судова палата у цивільних справах;

2) Судова палата у кримінальних справах;

3) Судова палата у господарських справах;

4) Судова палата в адміністративних справах.

Спільне засідання Судових палат Верховного Суду України відбувається
під головуванням почергово голови відповідної палати.

Постановлення судових рішень за
наслідками провадження за винятковими обставинами. Повноваження
Верховного Суду України за наслідками провадження за винятковими обстави­нами
подібні до повноважень суду касаційної інстанції. Однак, на відміну від суду
касаційної інстанції, Верховний Суд Украї­ни стосовно вимог скарги в усіх
випадках приймає постанову.

Постанова приймається більшістю голосів колегії суддів, при цьому жоден
із суддів не має права утриматися від голосу­вання та підписання судового
рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Судді, які не
погоджуються з пос­тановою, можуть письмово висловити окрему думку. Окрема
думка судді не оголошується в судовому засіданні. Вона до­дається до постанови
і є відкритою для ознайомлення.

Верховний
Суд України приймає одну з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення скарги;

2) про відмову у задоволенні скарги.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і не може бути
оскарженою за винятком постанов за наслідками провадження щодо визнання судових
рішень міжнародною су­довою установою такими, що порушують міжнародні
зобов’язання України. Постанови Верховного Суду України мають бути вмотивованими.

Постанова Верховного Суду України про повне або частко­ве задоволення
скарги приймається у разі:

1) виявлення неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми
права;

2) встановлення судом, що оскаржене
судове рішення є не­законним;

3) визнання судового рішення
міжнародною судовою уста­новою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що
пору­шує міжнародні зобов’язання України.

У випадках встановлення, що оскаржене судове рішення є незаконним, а
також визнання судового рішення міжнародною установою, що порушує міжнародні
зобов’язання України, Верховний Суд України скасовує такі рішення повністю або
частково та направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи
касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив
порушення норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до
неправильного вирі­шення справи.

Верховний Суд України може також скасувати рішення судів апеляційної
або касаційної інстанції і залишити в силі помилково скасовані судові рішення
судів першої або апеля­ційної інстанції. Верховний Суд України в частині
судових рі­шень визнаних міжнародною судовою установою такими, що порушують
міжнародні зобов’язання України, може також ска­сувати судові рішення і
прийняти нову постанову.

Постанова Верховного Суду України про відмову у задово­ленні скарги
приймається, якщо:

1) обставини, які стали підставою
для провадження за ви­нятковими обставинами не підтвердилися. Наприклад, поста­новою
від 26 квітня 2006 р. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні скарги за
винятковими обставинами, оскільки обставини, які стали підставою для
провадження, не підтверди­лись у зв’язку з їх подальшою зміною самим заявником;

2) встановлено, що судове рішення,
оскаржене з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної
інстанції однієї й тієї самої норми права, є законним. В такому випадку
Верховний Суд України констатує порушення, яке допущене в іншому судовому
рішенні касаційної інстанції, що не було оскаржене. Проте змінювати чи
скасовувати це рішення Вер­ховний Суд України не може.

Постанови
Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення і
оскарженню не підлягають, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАС України.

 

14.5 Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

Постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд ад­міністративної
справи, що набрала законної сили, можуть бути переглянуті у зв’язку з
нововиявленими обставинами, про які не міг знати адміністративний суд та хоча б
одна особа, яка брала участь у справі. Нововиявленими обставинами вважа­ються:

— обставини, які об’єктивно існували на момент вирішен­ня
адміністративної справи, але не були відомі й не могли бути відомі хоча б одній
особі, яка брала участь у справі, та суду, який розглянув справу;

— відкриття таких невідомих раніше
обставин, на підставі яких ухвалено завідомо неправосудне рішення, але під час
роз­гляду справи хоча б одна особа, яка брала участь у справі, не знала про
існування цієї обставини;

— обставини, які виникли у зв’язку
із встановленням не­конституційності закону, іншого нормативного акта або у
разі скасування судового рішення, яке стало підставою для прий­няття судового
рішення;

— обставини, які виникли у зв’язку
з прийняттям закону, що пом’якшує чи скасовує відповідальність фізичної особи.

На відміну від виняткових обставин, які характеризуються неоднаковим
застосуванням норм права, нововиявлені обста­вини характеризуються їх
об’єктивною наявністю, але не до­сліджені у суді у зв’язку з відсутністю
інформації, відомостей, про їх існування.

Не належать до нововиявлених або не можуть бути ними визнані:

— обставини, що виникли або
змінилися після постанов- лення судового рішення;

— обставини, на які посилалася
особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях у суді першої інстанції,
апеляційній або касаційній скарзі, але не враховані судом;

— обставини, які могли бути
встановлені судом при вико­нанні вимог принципу змагальності сторін,
диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі;

— обставини, що виникли у зв’язку
з прийняттям законів, та інших нормативних актів, якими скасовані закон та інші
нормативні акти, що діяли під час розгляду справи.

Таким чином, нововиявленими тільки ті обставини, які іс­нували в
об’єктивній дійсності на момент розгляду і вирішення судом адміністративної
справи, але не були і не могли бути ві­домі учасникам процесу та суду.

Нововиявлені обставини вказують на невідповідність судо­вого рішення
об’єктивній істині, його необґрунтованості на підставі повного і всебічного
з’ясування спірного правовідно- шення. Це зумовлює перегляд судового рішення у
зв’язку з його необґрунтованістю або незаконністю. Наявність таких об­ставин
обґрунтовується належними доказами заінтересованою особою.

Підставами, згідно зі ст. 245 КАС України, для
перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що
не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час
розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що
набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо
неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фаль­шивості
документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або
необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що
набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було
ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке
стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить
переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом
України неконсти­туційності закону, іншого правового акта чи їх окремого поло­ження,
застосованого судом при вирішенні справи, якщо рі­шення суду ще не виконано.

Незважаючи на ніби повний перелік нововиявлених обста­вин, убачається,
що цей перелік не є вичерпним. Наприклад, істотними обставинами буде вирішення
питання, яке суттєво вплинуло на права, свободи, інтереси чи обов’язки особи,
яка не брала участі у справі, якщо суд не знав й не міг знати про
заінтересованість такої особи, а сама особа теж не знала про розгляд такої
справи. Так само можна віднести прийняття но­вих законів, коли вони пом’якшують
або скасовують відпові­дальність фізичної особи, адже такі випадки мали місце у
зв’язку зі зміною порядку кваліфікації злочинів або правопору­шень, встановленому
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». До нововиявлених
обставин можуть бути від­несені й інші обставини, які існували на час
постановлення судового рішення, що мають істотне значення для обґрунтова­ного і
законного вирішення справи, але про них не знали і не могли знати
заінтересована сторона і суд.

Право на звернення із заявою про перегляд
судового рішен­ня суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за
нововиявленими обставинами мають заінтересовані особи. З цьо­го визначення
випливає кілька принципових положень:

1) перегляду за новоявленими
обставинами підлягає судове рішення суду будь-якої інстанції лише те, яке
набрало законної сили, оскільки саме ці рішення, які набрали законної сили,
визначають питання про права, свободи, інтереси чи обов’язки особи, а не
рішення, які вступили в законну силу;

2) заява про перегляд за
нововиявленими обставинами по­дається до суду тієї інстанції, який першим
допустив помилку при вирішенні справи, оскільки цей суд, у якому нововиявлена
обставина мала переважне значення в ухваленні рішення, але не була відомою ні
особам, які беруть участь у справі, ні суду, найбільш обізнаний з матеріалами
справи і повинен усунути помилки рішення, тобто виправити власну похибку (ст.
249 КАСУ);

3) право на звернення із заявою про
перегляд судового рі­шення мають тільки ті особи, порушення прав яких здійснено
внаслідок невідомості обставин під час розгляду справи. До та­ких осіб
належать:

а)
сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справі (треті особи, законні
представники, представники сторін та третіх осіб). При цьому у представників
сторін та третіх осіб відповідним документом, актом має бути визначене право
звертатися із заявою про пере­гляд судового рішення за нововиявленими
обставинами;

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи­тання про їх
права, свободи, інтереси або обов’язки;

г) особи, яким законом надано право захищати права, сво­боди та
інтереси інших осіб згідно зі статтями 60–61 КАС Ук­раїни.

Питання про перегляд за заявами правонаступників сторін, до яких
перейшли права та обов’язки у правовідношенні, зали­шається дискусійним. Окремі
автори звертають увагу на те, що перегляд за заявами правонаступників сторін
суперечить вимо­гам процесуального закону, а якого саме — не вказується.

Проте усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу
правонаступника, обов’язкові для нього такою самою мірою, у якій вони були
обов’язкові для особи, яку він замінив (ст. 55 КАСУ). Обов’язок співвідноситься
з правом у мірі, необхідній для його реалізації. Тому не виключено, що й
правонаступник може звертатися із заявою про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами.

Строк звернення про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами встановлено протягом одного місяця після того, як
особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини
(ст. 247 КАСУ).

Важливим для визначення строків звернення про перегляд судових рішень
за нововиявленими обставинами є питання ус­тановлення моменту відкриття цих
обставин. Днем відкриття нових обставин слід вважати:

1) щодо істотних для справи
обставин, що не були і не мог­ли бути відомі особі, яка звертається із заявою,
на час розгляду справи — день отримання особою інформації про виявлення цих
обставин:;

2) щодо встановлення вироком суду
завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта;
завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів,
що потягли за собою ухвалення незакон­ного або необґрунтованого рішення, — день
набрання законної сили вироком суду;

3) щодо встановлення вироком суду
вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалене незаконне або
необґрунтоване рішення, — день набрання законної сили виро­ком суду;

4) щодо скасування судового рішення,
яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що нале­жить
переглянути, — день набрання законної сили судовим рі­шенням;

5) щодо встановлення Конституційним
Судом України не­конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого
положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не
виконано, — день набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України;

6) щодо прийняття нових законів,
коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи, — день на­брання
чинності закону.

Пропущений з поважних причин строк звернення із заявою про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставина­ми може бути поновлений за
клопотанням особи, яка звер­тається із заявою. Питання про поновлення пропущеного
стро­ку суд вирішує за участю осіб, які беруть участь у справі. У разі
неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час
і місце розгляду справи, суд розглядає кло­потання за їх відсутності. Ухвала
суду про відмову у поновлен­ні пропущеного строку може бути оскаржена особами,
які бе­руть участь у справі. Прийняття рішення з порушенням строку без його
поновлення за клопотанням особи, яка бере участь у справі, підлягає скасуванню.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
подається у письмовій формі, в якій зазнача­ється:

1) найменування адміністративного
суду, до якого пере­дається заява про перегляд;

2) ім’я (найменування) особи, яка
подає заяву, її номер за­собу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, про перегляд
якого за нововиявленими обставинами подається заява;

4) обставини, що могли вплинути на
судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка
звертаєть­ся із заявою, під час вирішення справи;

5) обґрунтування з посиланням на
докази, що підтверджу­ють наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог
особи, яка подає заяву до суду;

6) перелік документів та інших матеріалів, які
додаються.

Заява підписується як безпосередньо особою, яка звер­тається до суду,
так і її представником, повноваження якого засвідчені документом, оформленим
належним чином.

До заяви додаються: 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які
брали участь у справі; 2) документ про сплату судово­го збору; 3) документи або
їх копії, що мають значення для правильного вирішення справи і не були відомі
на час ухвален­ня судового рішення.

На особу, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами, покладається обов’язок надати докази: 1) щодо
наявності нововиявлених об­ставин; 2) щодо часу отримання інформації про
наявність нововиявлених обставин.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що
надійшла до адміністративного суду, пере­дається в порядку черговості судді
адміністративного суду, який не пізніше наступного дня перевіряє її
відповідність вимогам, установленим для заяви і вирішує питання про відкриття
про­вадження за нововиявленими обставинами або залишення за­яви без руху чи її
повернення.

Якщо заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 248 КАС України,
неправильно оформлена, відсутні необхідні до­кументи, то застосовуються правила
ст. 108 КАС України. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або її
по­вернення невідкладно надсилаються особі, що звернулася із заявою. Такі
ухвали можуть бути оскаржені особою, яка подала заяву про перегляд судового
рішення за нововиявленими об­ставинами.

У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими
обставинами не може брати участь суддя, котрий брав участь в ухваленні судового
рішення, про перегляд якого ставиться питання.

У разі відкриття провадження за нововивленими обстави­нами, суддя
надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд і
призначає дату, час та місце розгляду справи, а також повідомляє осіб, які
беруть участь у справі.

До початку розгляду справи у судовому засіданні особа, яка подала заяву
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитися
від заяви. При цьому по­дання заяви до порушення провадження тягне за собою
лише повернення заяви, а подання заяви після порушення прова­дження, але до
початку розгляду у судовому засіданні — тягне закриття провадження, про що суд
постановляє ухвалу.

У разі прийняття відмови від заяви, а також залишення за­яви без задоволення,
інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації від особи,
яка подала заяву у зв’язку із судовими витратами, понесеними ними під час пере­гляду
справи за правилами, встановленими статтями 91–92 КАС України.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставина­ми здійснюється
за загальним правилом протягом розумного строку, але не довше двох місяців
після надходження заяви про перегляд та за правилами провадження у суді тієї
інстанції, яка здійснює цей перегляд.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чи­ном
повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

З метою забезпечення перегляду судового рішення та забез­печення
процесуальної економії суд може:

1) своєю ухвалою зупинити виконання
судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закін­чення
перегляду;

2) одночасно переглянути судове
рішення по суті й ухвали­ти нове судове рішення;

3) не досліджувати докази, і
належним чином були дослід­жені й оцінені при минулому вирішенні справи, якщо
вони не оспорюються.

За наслідками провадження за нововивленими обставина­ми, користуючись
повноваженнями суду відповідної інстанції, суд може:

1) скасувати постанову чи ухвалу у
справі і прийняти нову постанову чи ухвалу;

2) залишити заяву про перегляд
судового рішення за ново- виявленими обставинами без задоволення.

При скасуванні постанови чи ухвали у справі за результата­ми перегляду
за нововиявленими обставинами судом апеляцій­ної або касаційної інстанції може
бути здійснено поворот ви­конання судового рішення за правилами ст. 265 КАС
України.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами
може бути оскаржене в порядку, встановле­ному КАС України за правилами
оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

З набранням законної сили новим судовим рішенням в ад­міністративній
справі втрачають законну силу рішення інших адміністративних судів у цій
справі.