Поняття і види норм митного права

Поняття і види норм митного
права

Норми митного права — це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють
зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі
ст. 7 МК України законодавство України з питань митної справи становлять
Конституція України, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з
питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України,
цього Кодексу та законів України.

Норми митного права, так само як
й інші галузі права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Особливу.
Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені
загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних
відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини мають загальне
значення. Вони застосовуються лише у тому разі, коли немає спеціальної норми
або спеціальна норма суперечить загальній. До складу Загальної частини входять
такі митно-правові інститути — сукупності митно-правових норм, що регулюють
однорідні суспільні відносини в митній справі:

• що закріпляють мету, принципи й
  зміст митної справи;
• що регулюють правовий статус митних органів;
• що регулюють
  державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб
  митних органів;
• що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і
  транспортні засоби через митний кордон;
• що визначають форми і методи митної
  діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що
  регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших
  процесуальних і процедурних дій;
• що регулюють примус у митній сфері.

Особлива частина митного права
містить у собі розташовані у визначеному МК України порядку і логічній
послідовності інститути митного права, зв’язок між якими об’єктивно зумовлений
самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять
митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що
регулюють: переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; валютний
контроль; ведення митної статистики і ТН ЗЕД.

До Особливої частини митного
права належать також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних
органів. Ці норми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання,
здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил
забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди належать норми, що
регулюють службу у митних органах України.

Також норми митного права можна розділити за цілями регулювання на:

1. Економічні. До них належать фіскальні, тобто ті, які доповнюють
прибуткову частину бюджету країни, та регулятивні. Свій регулюючий вплив на
економіку митний механізм виявляє митними тарифами (методами непрямого
керівництва), а також заборонами, обмеженнями, ліцензуванням, квотуванням
експорту та імпорту (методами прямого адміністративного керівництва). Зазначене
регулювання покликано:

• стимулювати розвиток національної економіки;
• захищати український ринок;
• заохочувати іноземні інвестиції;
• забезпечити
  виконання зобов’язань перед іншими державами, міжнародними союзами, а також
  сприяти досягненню іншої мети з питань політичної та економічної стабілізації
  України.

2. Захисні, тобто ті, які забезпечують економічну, санітарну безпеку
країни, захист суспільного порядку, здоров’я населення, культурних цінностей.
Названим цілям служать усі компоненти митної справи: митна служба, митна
діяльність, митна політика та ідеологія. Системі контролю та платежів служать і
юридичні норми, митне оформлення, а також боротьба з контрабандою та іншими
правопорушеннями.

Також митне право України містить
такі самостійні групи норм:

1. норми міжнародного права, присвячені питанням
   регулювання митної справи;
2. норми законодавства України;
3. норми законодавства
   колишнього СРСР, які не суперечать законодавству України.