Доступ до публічної інформації
Зміст сторінки:
1. Поняття та види публічної
інформації
Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях
інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами
владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або
яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою,
крім випадків, встановлених законом.
Публічна інформація з обмеженим доступом:
1) конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено
фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може
поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до
передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією,
можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а
за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини.
2) таємна інформація – інформація, розголошення якої може завдати
шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить
державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та
іншу передбачену законом таємницю.
До
службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб’єктів
владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію,
доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму
діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами
державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню
та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової,
контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до
державної таємниці.
2. Документам, що містять інформацію, яка
становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування“.
3. Перелік відомостей, що становлять службову
інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на
виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
2. Правовий статус розпорядника публічної
інформації
Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні
особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних
повноважень;
3) структурний підрозділ або відповідальна
особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації визнаються:
1) суб’єкти владних повноважень – органи
державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи
влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні
управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є
обов’язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з
державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно
інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані
повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором,
включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг,
– стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
4) суб’єкти господарювання, які займають
домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами,
або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання
товарів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, зобов’язаних
оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, прирівнюються суб’єкти
господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів
і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи,
небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть
статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний
інтерес
3. Обов’язки розпорядника публічної інформації
Розпорядники інформації зобов’язані:
1) оприлюднювати інформацію про свою
діяльність та прийняті рішення;
2) систематично вести облік документів, що
знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи
їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них,
фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації
тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або
призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до
інформації;
6) надавати достовірну, точну та повну
інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність
наданої інформації.
4. Гарантії доступу до публічної інформації
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов’язком розпорядників інформації
надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації
спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у
встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання
запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних
суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського
та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення
законодавства про доступ до публічної інформації.
5. Оприлюднення публічної інформації
Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:
1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції,
повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси
(структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім
внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що
підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми
і зразки документів, правила їх заповнення;
4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень
розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає
розпорядник;
6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких
громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на
реалізацію повноважень розпорядника інформації;
7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і
бланки установи;
9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового
розпорядку;
10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
11) інформацію про діяльність суб’єктів
владних повноважень, а саме про:
– їхні місцезнаходження, поштову адресу,
номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
– прізвище, ім’я та по батькові, службові
номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його
заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів,
основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці
відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
– розклад роботи та графік прийому громадян;
– вакансії, порядок та умови проходження конкурсу
на заміщення вакантних посад…
12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів
владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений
законом.
2. Інформація, передбачена частиною першою
цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше
п’яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у
розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на
веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення
інформації.
3. Проекти нормативно-правових актів, рішень
органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками,
оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою
прийняття.
4. Невідкладному оприлюдненню підлягає
будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб,
і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
6. Процедура розгляду запитів на доступ до
публічної інформації
Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що
знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до
розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується
ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним
або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі
(поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не
пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується
інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля,
якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних
природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і
загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з
дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту
має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого
обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних,
розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів
з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник
інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих
днів з дня отримання запиту.
Інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію
передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок,
запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.