Якобінська диктатура

Якобінська диктатура

1. Повстання 31 травня – 2 червня 1793 р.

У Парижі визрівало повстання проти Жиронди. Його готували не Якобінський клуб або Комуна Парижа, а найрадикальніші представники якобінців та “шалені”. Саме вони звернулися до Конвенту з вимогою арештувати усіх підозрілих і віддати їх до суду революційних трибуналів, створити у кожному місті революційну армію, яка існуватиме коштом багатіїв. Такі вимоги жахали не лише жирондистів, а й багатьох якобінців. Та коли Робесп’єр, авторитет якого був незаперечним, закликав якобінців підтримати повстання, Якобінський клуб, “Гора”, Рада Комуни Парижа та більшість секцій об’єдналися проти жирондистів.

31 травня у різних районах Парижа розпочалися виступи народних мас. Наступного дня в Раді Комуни виступив Марат. Він закликав не складати зброї та домагатися повного правосуддя. Якщо обрані громадянами представники зловживають своїм становищем, не виправдовують довір’я народу, наголошував Марат, то у них слід відібрати повноваження, примусити повернутися до виконання своїх обов’язків, а зрадників слід покарати.

Вночі загони Національної гвардії оточили Конвент. На нього націлили жерла гармат, налаштованих до виверження смертоносного вогню. Жирондисти змушені були залишити Конвент. Влада перейшла до рук якобінців, які встановили в країні свою необмежену владу, тобто диктатуру.

2. Встановлення якобінської диктатури

Захопивши владу силою, якобінці намагалися змінити її під гаслом порятунку революції. У країні не припиняли боротьби прихильники жирондистів. У Вандеї не вщухало повстання роялістів. Проти якобінців виступали у більшості департаментів Франції. Ситуація ускладнювалася діями інтервентів. Франція була в оточенні військ коаліції. Влітку було вбито Марата. Зробила це французька аристократка Шарлотта Корде. 

У червні 1793 p. Конвент прийняв нову конституцію, яка проголошувала принцип верховенства народу, гарантувала рівність людей у правах. У ній засуджувалися загарбницькі війни, що було особливо актуальним на той час. Проголошувалися цілісність і недоторканність республіки. Конституція 1793 р. маладемократичніший характер, ніж Конституція 1791 р. Брати участь у виборах могли чоловіки, яким виповнилося 21 рік, без будь – якого майнового цензу. Одначе введення її в дію відкладалось у зв’язку з надзвичайною ситуацією у країні.

Якобінці не зупинилися на досягнутому. Вони вдалися до організації твердої влади в усій країні. Власне, відбувалося те, проти чого застерігали жирондисти.

Комітет громадського порятунку, що його очолив Робесп’єр, зміцнив свій вплив на місцях. У департаменти та в армію відправляли надзвичайних уповноважених – комісарів Конвенту. Це були найрішучіші якобінці, які не зупинялися перед масовим терором. Опорою комітету були місцеві якобінські клуби й революційні комітети. Вони залучалися до боротьби з противниками диктатури та для організації відсічі Інтервентам. Особливу роль урозправі із заколотниками відігравав Комітет загальної безпеки. Широкі повноваження дістав Революційний трибунал. За спекуляцію вводилася смертна кара.

3. Найважливіші заходи якобінців

У липні 1793 р. Конвент прийняв декрет про повне та безоплатне знищення феодальних прав. Усі, хто володів документами про стягнення з селян якихось податків чи оброків, мав знищити ці документи протягом трьох місяців. Приховування таких документів або їхніх копій каралося п’ятьма роками каторги.

17 вересня Конвент прийняв закон про підозрілих, за яким дозволялося тих, кого вважали підозрілими, арештовувати і тримати у в’язниці. Такими оголосили тих, хто проявив себе “прихильником тиранії”. Внаслідок цього сотні людей опинились у в’язницях. Розпочалися масові страти.

У ніч на 2 червня 1793 десятки тисяч збройних парижан і загони національної гвардії оточили Конвент. Жерла гармат були направлені в зал, де засідали депутати. Під загрозою розстрілу на місці, депутати Конвенту ухвалили рішення про видалення з його складу жирондистів. Багато з них були пізніше заарештовано, частину – страчена. Влада перейшла до якобинскому клубу і до його вождям – Робесп’єр, Марат, Дантону. З новою силою запрацювали надзвичайні суди – революційні трибунали. Влітку 1793 року був убитий Марат.

Тим часом Конвент прийняв нову Конституцію, що проголосила Францію республікою. Ситуація загострювалася і в міру загострення становища в тилу і на фронтах, Конвент приймає Закон про підозрілі, який наказував брати під арешт усіх «підозрілих». Такими оголошувалися «вороги революції і республіки, співчуваючі тиранії», кого підозрювали комісари Конвенту, родичі емігрантів. У цих умовах в число «підозрілих» міг потрапити кожен. До цього моменту були арештовані останні жирондисти.