Методи вивчення політичного менеджменту

Методи вивчення політичного менеджменту

Емпіричні методи політичного менеджменту

Емпіричні методи націлені на збір і обробку реальних фактів (фактичного матеріалу). Вони можуть бути кількісними (спостереження; анкетні опитування; контент-аналіз) і якісними ( case-study – вивчення випадку; глибинні інтерв’ю; робота з фокус-групами ).

Метод спостереження – це систематизоване, спрямоване сприйняття якогось явища або процесу, ознаки та особливості якого відзначаються спостерігачем.

Анкетне опитування – метод, що дає можливість при правильно розробленій науковій методиці дізнатися про процеси, які протікають в свідомості людини. Анкетні опитування дозволяють виявити ціннісні установки і переваги всього суспільства, без знання цих особливостей не можна розраховувати на удачу в досягненні намічених політичних цілей.

Контент-аналіз – регулярна числова обробка, оцінка та інтерпретація змісту інформаційного джерела. Контент-аналіз виявляє відбитий в цій інформації інтерес суспільства до конкретних політичних програмам, діячів, кампаній.

Case-study (вивчення випадку)– метод довготривалого вивчення розглянутого об’єкта. За допомогою case-study в політичному менеджменті можна вивчати окремі політичні організації, партії, а також окремих діячів, які є об’єктами управлінського впливу в політиці.

Глибинне інтерв’ю – опитування, в якому дослідник безпосередньо веде розмову з респондентом, даючи можливість останньому самому формулювати відповіді на заздалегідь підготовлені питання, спонукаючи його до міркувань, до оцінки різних подій.

Метод «фокус-групи» ( групової дискусії ) – застосовується для розкриття відношення різних груп до тієї чи іншої ситуації, до якогось явища. Він являє собою спрямоване і регульоване дослідником обговорення конкретного питання, при цьому в обговоренні беруть участь спеціально відібрані люди.

Теоретичні методи політичного менеджменту

Теоретичні методи, призначені для пояснення політико-технологічного управління. Їх поділяють на дві великі групи.

Перша група включає:

– структуралізм – метод, заснований на твердженні, що в суспільстві і в політиці існують стійкі соціальні утворення, структури (групи, спільності), які пов’язують людей, визначають їх поведінку, але існує об’єктивно, поза їх волею;

– топологічний метод – використовується для опису категорій політичного простору або політичного поля. Передбачається, що в ньому кожна людина, маючи певний статус, ресурси, займає відповідне місце;

– системний аналіз – метод, направлений на дослідження соціального об’єкта як відкритої системи, що стабільно розвивається і взаємодіє з навколишнім середовищем.

Друга група включає:

– теорії раціонального вибору та теорії обміну – судження про існування універсального прагнення людини до отримання максимальної вигоди мінімальною ціною;

– біхевіористські теорії – вважається, що поведінка є особливою реакцією людини на зовнішні умови, керуючи якими можна досягти зміни його поведінки;

– когнітивні теорії – вказують на те, що причини поведінки необхідно шукати в тих процесах, за допомогою яких людина пізнає і пояснює навколишній світ.