Органи влади та управління Київської Русі
За формою правління Київська Русь була ранньофеодальною монархією, яка трималася на системі військово – і державнослужилого землеволодіння. За формою устрою це була федерація земель, а за політичним режимом – автократія. Вона об’єднувала 20 народностей, тобто була багатонаціональною.
Вища законодавча, судова, військова та адміністративна влада в державі належала великому князю київському з династії Рюриковичів. Його законодавча влада полягала у виданні уставів, судних грамот, укладанні міжнародних угод, в кодифікації норм права. Князь очолював судову систему і його суд був вищою судовою та апеляційною інстанцією. Як адміністратор він встановлював адміністративний поділ, призначав адміністраторів (посадників, воєвод, удільних князів). Силовою структурою було військо – дружина та військові округи на чолі з воєводами. У розпорядженні князь мав численний апарат урядовців як в центрі (він називався княж-двір – тіуни, мечники, ябедники, огнищани, під’їзні тощо), так і на місцях.
Дорадчим органом виконавчої влади при князі була рада бояр (боярська рада) з найближчого аристократичного оточення князя та місцевої знаті. Державні функції виконувала також християнська церква з її поділом на єпархії на чолі з єпископами та парафії, які очолювали священики. На зламі XI та XII ст. скликалися з’їзди князів (1097, 1100, 1103 pp.), які видавали закони.
Органом місцевого самоврядування з попередніх часів залишалися народні збори – віче, що скликалися в сільських общинах – вервях та в містах. Найменшою адміністрацією держави була община – верв на чолі з вервним старостою. Верви об’єдналися в повіти, волості та погости на чолі з тіуном, уділи та землі з князями з династії Рюрика. Місцевими адміністраторами виступали призначені князем десяцькі, соцькі, тисяцькі, тіуни, мечники, воєводи, вірники, ябедники та посадники.
Насамкінець важливо відзначити, що державний устрій Київської Русі пройшов тривалу еволюцію, не був незмінним і залежав від конкретних історичних, економічних та політичних змін.