Моделі взаємодії і захисту групових інтересів

Моделі взаємодії і захисту групових інтересів

У політології виділяють такі моделі захисту інтересів і групової політики: плюралістична, корпоративна, неокорпоративна та патронажно-клієнтельна.

Плюралістична модель групової політики формувалася тривалий час у країнах розвинутої демократії (Канада, США, Великій Британія, ФРН, Італія та інші).

Головною особливістю плюралістичних, громадянських суспільств з точки зору захисту групових інтересів є те, що люди тут добровільно об’єднуються в групи, виходять з них, конкурують з іншими спілками та групами інтересів, а також пред’являють свої вимоги державі як рівні і вільні індивіди, права яких захищені конституцією і законами.

Корпоративна модель

Корпорація — це замкнена група, що монопольно розпоряджається своїми ресурсами, виконує певні господарчі, адміністративні, воєнні та політичні функції, і водночас, відстоює та захищає специфічні колективні інтереси своїх членів. Корпорація — досить ієрархізована структура, у якій реальна влада належить вузькому колу елітних груп, а внутрішні корпоративні відносини будуються на засадах лояльності та особистої відданості рядових членів верхівці корпорації.

Неокорпоратизм — це демократична система представництва й узгодження інтересів різноманітних фірм, асоціацій і організацій; система узгодження інтересів трьох партнерів — держави, підприємців і профспілок; система міжкорпоративної взаємодії, члени якої несуть один перед одним обов’язки щодо виконання взаємних угод.

Патронажно-клієнтельні стосунки як спосіб захисту інтересів у демократично нерозвинених, країнах.

Патронажно-клієнтельні стосунки базуються на обміні благами між суб’єктами з неоднаковими суспільним статусом і силою впливу: сильний, або патрон, пропонує захист (протекцію) і доступ до дефіцитних ресурсів (земля, робочі місця, квартири в колишньому СРСР) клієнтові; клієнт, у свою чергу, надає підтримку чи послуги патронові (робота, виборчі голоси). Такі стосунки стійко тримаються в організаціях на зразок мафії.