Городельська унія

Городельська унія – угода, укладена між польським королем Владиславом II Ягайлом і великим князем литовським Вітовтом у замку Городля 1413 р. 2 жовтня на спільному польсько-литовському сеймі. Вона підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 р., задекларувала повторне об’єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського (ВКЛ) в одну державу «на вічні часи» перед лицем воєнної загрози з боку німецьких хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». 

За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві й за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул великого князя литовського. Унія передбачала уніфікацію адміністративно-територіального устрою ВКЛ на взірець устрою Польського королівства, першими кроками до чого мали стати запровадження у Литві сейму та столичних і земських вищих урядів (воєводств, каштелянств та ін.), що мали бути подібними до польських. Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. 

Продовжуючи та розвиваючи традицію, започатковану Кревською унією, Городельська унія підтверджувала права на всі земельні наділи, «вольності» та привілеї, надані католицькій церкві в литовських землях, зокрема у Вільно (нині Вільнюс), а також права та привілеї католицьких панів, бояр і шляхти, проголошувала поширення пільг, якими користувалися власники вотчинних володінь, на пожалувані їм землі. У такий спосіб литовське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, зовнішнім проявом чого стало прийняття найвпливовішими його представниками польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим – «барони і нобілі». У спеціальних статтях Городельської унії наголошувалося, зокрема, на тому, що «згідно із звичаєм Польського королівства, котрий здавна утримується», займати вищі урядові посади та бути допущеним до великокнязівської ради й користуватися усіма наданими правами і привілеями можуть лише пани і бояри – католики за віросповіданням і ті, хто отримав герби польської шляхти, а не «відщепенці чи невірні», тобто представники православного та мусульманського населення.

Комплекс документів Городельської унії складають: 

1) акт про прийняття родами польської шляхти литовських бояр під свої герби; 

2) акт, яким литовські бояри присягали на вірність польській шляхті, Короні Польській, королю Владиславу II Ягайлу і великому князю Вітовту, обіцяючи в разі смерті Вітовта прийняти великим князем литовськи того, кого їм дасть король Владислав або його наступники і польська шляхта; 

3) акт, яким Владислав II Ягайло (король польський, верховний князь литовський) та Вітовт (великий князь литовський) визначали характер зв’язку ВКЛ із Короною Польською й надали низку привілеїв литовським боярам, застерігаючи, що ними можуть скористатися лише ті, хто буде уживати герби, дані польською шляхтою. Городельська унія заклала політико-правові основи для започаткованого ще умовами Кревської унії процесу трансформації суспільно-політічної структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польського королівства.

В історії Городельську унію справедливо вважають перемогою польської дипломатії. Унія була укладена після зміцнення міжнародного становища Литви, яке стало результатом «Великої війни» 1409–1411 рр. з рицарями-хрестоносцями, однак вона нав’язала Литві другорядну роль у новому державному об’єднанні. Політичні наслідки унії також були неоднозначні. Закріплюючи за литовською католицькою знаттю панівне становище у ВКЛ, унія водночас послаблювала позиції цієї знаті у князівстві, загрожуючи йому розбратом на релігійному ґрунті й повним розривом співробітництва католицької знаті з православною частиною населення, у середовищі якого дедалі більше посилювалися тенденції до політичного сепаратизму. Разом з тим Городельська унія створила певні умови для сприйняття населення ВКЛ культурних здобутків західно-європейської цивілізації.

 Зміст Городельської унії (1413 р.):

• скасовано Кревську унію, підтверджено існування ВКЛ як незалежної держави;
• державний устрій ВКЛ мав реформуватися за польським взірцем;
• литовці-католики урівнювалися в правах з поляками-католиками і стали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності);
• Польща і ВКЛ в майбутньому мають створити єдину державу.

 Наслідки унії: призвела до обмеження прав українскої православної шляхти, сприяла її окатоличенню та втраті української національності.