Типологія політичних конфліктів

Типологія політичних конфліктів

Політичний конфлікт – зіткнення, протиборство різних
соціально-політичних сил, суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси
і цілі, пов’язані насамперед з боротьбою за здобуття влади.

1) за
часом дії: затяжні або швидкоплинні;

2) за
інтенсивністю: слабкі або сильні;

3) за
масштабами дії: локальні або регіональні;

4) за
формами прояву: мирні і немирні;

5) за
рівнем відкритості і ступеня розвитку: латентні й відкриті;

6)за своїми наслідками: позитивні чи негативні, конструктивні
або деструктивні;

За ступенем нормативної регуляції конфлікт буває:

• абсолютний
• інституалізований

Абсолютні конфлікти
практично не допускають угод із приводу їх закінчення і ведуться до повного знищення
однієї зі сторін. Конфлікти такого роду особливо виснажливі й мають високу ціну
для супротивників, сили яких приблизно рівні.

Інституалізовані конфлікти
відбуваються “за правилами”, зокрема мають “правила закінчення”:
“Тут підраховуються бали, установлюється лінія фінішу, фіксується умовно припустимий
рівень ушкоджень. Коли сума балів досягає певного числа, коли доведено той або інший
різновид заподіяного збитку або перетнуто фінішну лінію, конфлікт виявляється вичерпаним,
а його результат очевидним як для переможця, так і для переможеного”.

А. Раппопорт виділив
три головних типи конфліктів: війна, гра і суперечка.

Війна – безкомпромісна
боротьба до переможного кінця із застосуванням будь-яких, у тому числі насильницьких,
коштів.

Гра – вирішення
конфлікту на основі дій за наперед визначеними правилами; результат – отримання
виграв істотних, але не життєво важливих переваг.

Суперечка – досягнення
згоди з іншою стороною лише мирними засобами.