Білоцерківська мирна угода: причини укладення, її зміст і значення
Білоцерківська мирна угода: причини укладення, її зміст і значення
18 (28) вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками був укладений тяжкий для України Білоцерківський мирний договір. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:
- кількість реєстрового війська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб;
- козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством;
- у Брацлавське й Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація;
- магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки в Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а також відновлювалася їхня влада над селянами;
- гетьман зобов’язувався розірвати союз із Кримським ханством, крім того, він позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті король діставав право призначати й звільняти гетьманів;
- на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;
- усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король;
- поляки підтверджували права православної церкви;
- проголошувалася амністія всім учасникам повстання.
Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок.
Наслідком цього договору була масова втеча селян із Правобережжя на землі Московської держави – Слобідську Україну.
Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв’язувало руки Б. Хмельницькому.
Попередній розділ
Зборівський мирний договір — черговий етап української державності