Роль міжурядових та неурядових організацій у вирішенні політичного конфлікту
Роль міжурядових та неурядових організацій у вирішенні політичного конфлікту
Участь міжурядової організації (ООН, ОБСЄ, МВФ, Рада Європи) у переговорному процесі, який направлений на врегулювання міждержавного спору, значною мірою гарантує пошук компромісу в позиціях обох сторін. Крім цього, представники міжурядових організацій, як правило, рекомендують сторонам найбільш прийнятну процедуру подальшого врегулювання конфлікту. Часто вони рекомендують звернення до Міжнародного суду ООН або використання таких засобів, як посередництво або “добрі послуги”. У системі ООН “добрі послуги”, як правило, надають вищі посадові особи адміністрацій міжурядових організацій: генеральні секретарі та генеральні директори організацій, шляхом вживання заходів щодо встановлення контактів у спорі завдяки проведенню неофіційних зустрічей з кожною із сторін, з’ясовує їх позиції, зазначаючи при цьому розбіжності.
Саме неурядові організації (Міжнародний комітет червоного хреста (МКЧХ), Данська рада з питань біженців (ДБС), Лікарі без кордонів, Римський клуб) часто є тими учасниками подій, які перші входять в зону конфлікту і останніми покидають конфліктний регіон. Крайня різноманітність осіб, задіяних у роботі неурядових організацій (ці люди говорять на різних мовах, мають різний соціальний статус і різний рівень і профіль освіти) дозволяє представникам різних неурядових організацій достатньо швидко знаходити спільну мову і встановлювати необхідний контакт з населенням конфліктних районів, а також з представниками ворогуючих сторін. Декларований нейтралітет і незалежність від державних структур багатьох неурядових організацій також зумовлює особливу довіру до них з боку цивільного населення.
Важливою є співпраця неурядових організацій з міжурядовими у сфері врегулювання конфліктів, оскільки у багатьох міжурядових організацій, зокрема, у ООН, сьогодні вже накопичений певний корисний досвід політичного врегулювання конфліктів у співпраці з іншими міжнародними акторами. Крім того, залученість держав найчастіше необхідна для вирішення подібних міжнародних питань.
З іншого боку, як би то не було, саме неурядові організації нерідко є тими учасниками врегулювання, які першими залучаються до цього процесу і останніми згортають свою діяльність. Структура їх дій сьогодні, мабуть, найбільше відповідає характеру врегулювання сучасних міжнародних конфліктів. Однак деякі держави, що входять в міжурядові організації, завзято відстоюючи свій суверенітет, часто відмовляються визнати правомочність рішень цих організацій, що знижує ефективність їх діяльності.
Тому, найкращі результати виходять, коли і той і інший тип організацій діють спільно і злагоджено. Як приклад тут можна навести успішну взаємодію організації ЮНІСЕФ та деяких неурядових організацій під час врегулювання конфлікту в Судані, коли цими учасниками був встановлений «коридор спокою», використання якого допомогло доставці необхідної допомоги дітям, що належали до різних сторін конфлікту.