Політична антропологія

Політична антропологія

Політичну антропологію розглядають як частину антропологічної науки, яку, в свою чергу, можна визначити як сукупність наукових знань про природу людини та її діяльність. Однак, серед сучасних дослідників не має єдиної точки зору щодо походження самого терміну «антропологія» та взагалі антропології як науки.

Термін «антропологія» з’являється лише в ХVI ст. в Германії в назві анатомічної праці М. Гундта «Антропологія про достоїнство, природу та властивості людини і про елементи, частини й члени людського тіла», де йдеться про фізичний устрій людського тіла.

Політичну антропологію прийнято розглядати як окрему наукову дисципліну в межах соціальної антропології. Але, якщо предметом соціальної і фізичної антропології є антропосоціогенез, тобто, вивчення людського роду з самого початку його існування, то політичну антропологію, в самому загальному сенсі, можна визначити як антропологічну дисципліну, яка вивчає вже сформовані народи світу з метою виявлення особливостей політичної організації в історичній динаміці.

Політична антропологія має велике значення для розуміння політичних процесів та механізмів організації владних відносин у сучасних суспільних системах, адже у фокусі уваги цієї дисципліни знаходиться широкий спектр владної проблематики: дослідження архаїчних суспільств і традиційних відносин влади, заснованих на традиціях, табуюванні, символіці, ритуалах тощо; вивчення процесу адаптації (інкорпорації) традиційних відносин влади до новостворених адміністративних та політичних інститутів насамперед у країнах, що розвиваються; виявлення архаїчних елементів, форм і проявів владних відносин у сучасних суспільствах; аналіз неформальних відносин влади, антропологічний вимір політичного простору, негативні прояви людського фактору у владі.

Політична антропологія досить молода дисципліна, тому сьогодні вона переважно використовує загальнонаукові методи і понятійно-категоріальний апарат політології. Ключовими для цієї наукової дисципліни є поняття «політичний процес», «політична культура» та «влада», яким вона надає власного змісту.

Зосередження уваги на політичному процесі характерно, насамперед, для політичної антропології США. Провідні американські політантропологи М. Шварц, В. Тернер та А. Тюдден в якості мети нової політичної антропології вони визначили вивчення відносин між індивідами та групами, що утворюють політичне поле. Вони підкреслюють, що ці відносини є динамічними й складають, власне, політичний процес, а тому важливіше зосередити увагу саме на цих процесах, ніж на тих групах або полях, в межах яких вони відбуваються.

Поняття «політичної культури» є базовим для політичної антропології. В першу чергу мова йде про традиційну політичну культуру, яка, на думку дослідників, являє собою певну систему відносин у площині влади та управління, що регулюється завдяки традиції.

Але, все ж таки, центральним поняттям для політичної антропології є влада.

Влада в політичній антропології не зводиться лише до політичної або державної, а розглядається як взаємовідносини між індивідами і групами в різних сферах життєдіяльності, включаючи неформальний дискурс та міжіндивідуальну взаємодії. Владу з політико-антропологічної точки зору можна визначити як неформальні відносини домінування, що проявляються в соціальних групах різних рівнів з обов’язковим урахуванням психологічних, символічних та світоглядних ресурсів влади, завдяки яким забезпечується підкорення об’єкта влади суб’єкту. При цьому суб’єкт влади здійснює вплив не тільки на поведінку об’єкта, а й на його свідомість. Запропонований політантропологами погляд на владу і владні відносини дозволяє суттєво збагатити сучасний науковий дискурс відносно цієї проблематики.