Типологізація організацій
Зміст сторінки:
Типологізація організацій
Існуючі соціальні організації можна поділити на формальні та неформальні.
Формальна організація — являє собою систему узаконених вимог і стандартів поведінки, формально заданих і жорстко закріплених наперед розписаними ролями й принципами. По горизонталі в ній відтворено вимоги функціонального поділу праці, а по вертикалі — відносини влади й субординації.
Неформальна організація ґрунтується на принципах саморегулювання і самоорганізації. Вона (на відміну від формальної) не є жорстко структурованою, будується на основі індивідуальних особливостей працівників, специфіки відносин між ними. У ній переважають групові норми, не має жорстко зафіксованих стандартів.
Пригожин виділяє три типи організацій:
1) адміністративні, в яких жорстко задано структуру, наявний високий рівень формалізації відносин, директивно встановлено цілі й обмежено можливості працівників впливати на них.
2) громадські, які на відміну від адміністративних організацій мають більш рухомі цілі, добровільне членство, менш формалізовану структуру, більші можливості впливати на кінцеву мету (політичні партії, профспілки, об’єднання за інтересами, спортивні організації та команди, культові організації тощо).
3) асоціативні, де відносини формалізовано мінімально, структура рухома, цілі не декларовано, а вплив індивідів на них є досить великим (сім’я і т. ін.).
Форми організації
У суспільстві утворюються такі організаційні форми.
1. Ділові організації – фірми та установи, які або виникають самі для комерційних цілей, або створюються ширшими організаційними системами для вирішення окремих завдань.
2. Громадські спілки, масові організації, цілі яких виробляються «зсередини» і являють собою узагальнення індивідуальних цілей учасників.
3. Існують проміжні форми організацій, наприклад кооперативні (сільськогосподарські, рибальські колгоспи, старательські артілі), які поєднують у собі основні ознаки спілок, але виконують роль споживчих кооперативних організацій (споживспілки і т.д.).
4. Асоціативні організації – сім’я, наукова школа, неформальна група. У них помітні деяка автономія від середовища, відносна стабільність складу, ієрархія (верховенство, лідерство), порівняно стійке розподілення учасників (за ролями, престижу), прийняття спільних рішень.
5. Подібними організаційними ознаками володіє і такий тип спільності, як поселення.