Фінансове правопорушення: поняття та класифікація

Фінансове правопорушення: поняття та класифікація

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є ФП. У будь-якому разі поняття ФП повинно охоплювати податкові, бюджетні правопор, порушення валютного, банківського з-ва, за які встановлено фінансово-правову відповідальність.

ФП – це порушення врегульованого фін-пр нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентраліз фондів коштів, за яке зак-вом передбачено юр відповідальність.

Склад ФП утворюють наведені нижче елементи.

Об’єкт — установлений держ порядок формування, розподілу й використання держ фондів грошових коштів, що охороняються заходами фін-пр відповідальності.

Суб’єкт — індивідуальний та колективний (одержувачі бюджетних коштів, суб’єкти підприємн діяльності, які надають фінансові послуги).

Об’єктивний бік — дії або бездіяльність, заборонені фін правом. До дій відносять надання фін послуг без ліцензії, бездіяльність — неподання податкової декларації.

ФП переважно завдають матеріальних збитків (несплата сум податків), але є й такі, які вносять дезорганізацію в існуючий порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів (неподання податкової декларації).

Зазвичай зак-ство У не вимагає встановлення причинного зв’язку між дією та правопорушенням.

Суб’єктивний бік — це психічне ставлення суб’єкта до протиправних дій або бездіяльності та їх наслідків. Суб’єктивний бік ФП з колективним суб’єктом (юр особа) визначається черезпсихічне ставлення до правопорушення посадових осіб такої юр особи.

Характерною особливістю ФП є те, що вина не визнається обов’язковим елементом його складу.

До видів ФП належать такі, як:

– бюджетні правопоруш;- правоп у сфері банківської діяльності;

– правоп у сфері валютного регулювання;- податкові правопорушення;

– правоп у сфері грошового обігу, розрахунків.

Відповідно до методів фін діяльності ФП поділяються на правоп у сфері формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, у сфері розподілу фінансових ресурсів та у сфері використання фінансових ресурсів.

Податковими правоп є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Примус у сфері оподаткування можна визначити як систему встановлених зак-вом заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовуються до платників податків – фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпечення режиму законності у податковій сфері, додержання правил сплати податкових платежів та виявлення (збору) даних (інформації) про виконання платниками податків зобов’язань зі сплати податків, а у разі вчинення податкового правопорушення – застосування до останніх заходів відповідальності (фін, адмін крим, дисципл).

Заходи податкового примусу можна поділити на дві групи:

1) юр санкції (основна група), тобто державно-примусові заходи, що є реакцією держ стосовно конкретної особи (фізичної, юридичної) на факт протиправної поведінки;

2) державно-необхідні запобіжні і припиняючі заходи. Запобіжні і припиняючі заходи, що застосовуються до платників податків у фін сфері, як правило, передують здійсненню заходів фінансової і правової відповідальності за здійснення податкових порушень (за умови наявності складу правоп), тобто випереджають реалізацію фін санкцій, накладення адмін і дисципл стягнень, застосув крим покарання. Запобіжні заходи застосовуються держ органами з метою запобігання вчиненню податкових правоп та контролю за правильністю внесення ПП відповідних платежів до бюджету та позабюджетних фондів.