Порядок укладення шлюбу

Порядок укладення шлюбу

Подання заяви про реєстрацію шлюбу

Жінка та чоловік,
які бажають зареєструвати шлюб, подають за їхнім вибором заяву про
реєстрацію шлюбу до державного
органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Законодавство
встановлює правило, відповідно до якого ця заява подається жінкою та чоловіком
особис­то. Якщо через поважні причини вони не можуть особис­то подати заяву про
реєстрацію шлюбу, то таку заяву, можуть подати їх представники, однак і
повноваження представника і ця заява мають бути нотаріально засвідченими.

При поданні заяви
про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи
паспорт або паспортний документ. Паспорт громадянина України пред’являється також при поданні
заяви:

— громадянами України,
які тимчасово проживають за кордоном;

— особами, які
відбувають у закордонне плавання і мають посвідчення особи моряка.

Паспорт громадянина
України для виїзду за кордон пред’являється при поданні заяви:

— громадянами
України, які постійно проживають за кордоном;

— громадянами України,
які оформили виїзд на постійне місце проживання до іншої країни, але ще не
виїхали за кордон за наявності довідки про сімейний стан заявника, виданої
уповноваженим органом, якому було здано паспорт громадянина України.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити
національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію
уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не
передбачено чинним законодавством України.

Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки
при пред’яв­ленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу
(свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове
рішення або висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про визнання
шлюбу недійсним). Для гро­мадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а
також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення
суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством іноземної держави воно є
остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи
інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені
законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином
легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб
без громадянства відсутні відомості про сімейний стан, то вони повинні
одночасно подати до­кумент про те, що не перебувають у шлюбі, виданий
компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання
та належним чи­ном легалізований (легалізація консульського уста­новою або дипломатичним
представництвом України в цій країні, проставлення апостилю), якщо інше не
передбачено чинними міжнародними договорами України. Зазначені документи можуть
бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним
представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані Міністерством
закордон­них справ України, якщо інше не передбачено чинни­ми міжнародними
договорами України. Якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про
припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в
шлюбі, повинен бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу. У разі
відсутності в країні походження документів
дипломатичного представництва або консульської установи України документи
можуть бути легалізо­вані в найближчому дипломатичному представництві чи
консульській установі України, повноваження якої офіційно поширюються на
територію країни походження документів. Документи, що посвідчують сімейний стан
цієї категорії осіб, можуть бути видані або легалізовані консульською установою
країни їх громадянства або країни постійного проживання в тій країні, де
одночасно присутнє дипломатичне представництво або консульська установа
України, у якій ці документи легалізуються для використання в Україні.

Громадяни України та особи без громадянства, які проживають
в Україні, для підтвердження сімейного стану з метою реєстрації шлюбу в іншій
державі пода­ють заяву, засвідчену нотаріально, у якій особа повідомляє про
себе, що вона ніколи не перебувала у шлюбі, або про те, що вона раніше
перебувала у шлюбі, але зараз її шлюб припинено, та належним чи­ном
легалізовану, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України, згода
на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Громадяни України, які
проживають за кордоном, для реєстрації шлюбу та підтвердження сімейного стану
подають аналогічну заяву, засвідчену дипломатичним представництвом чи
консульською установою України, но­таріусом, або документ про те, що особа не
перебуває в шлюбі, виданий компетентними органами країни проживання, який
повинен бути належним чином ле­галізований, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого на­дана Верховною
Радою України.

Якщо документи громадян України, іноземців, осіб без
громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складені іноземною мовою,
до них обов’язково додаєть­ся переклад тексту українською мовою, достовірність
якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою
України за кордоном, по­сольством (консульством) держави, громадянином якої іноземець
(країни постійного проживання особи без громадянства), Міністерством
закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або но­таріусом.

Якщо до органів реєстрації актів цивільного стану подається
переклад документів, вірність якого засвідче­но згідно з законодавством
іноземної країни, у якій їх видано, то він повинен бути легалізований у
встановле­ному порядку. Переклад паспорта або паспортного до­кумента іноземців
та осіб без громадянства може бути зроблений також позаштатним перекладачем
органів юстиції, у цьому разі його вірність засвідчує керівник відділу
реєстрації актів цивільного стану. Оригінал документа про сімейний стан разом з
перекладами всіх вищезазначених документів залишаються у справах відділу
реєстрації актів цивільного стану, який прий­няв заяву та зареєстрував шлюб.
Документ про сімей­ний стан дійсний протягом шести місяців з дня його ви­дачі
або засвідчення (якщо в ньому не встановлено інший термін).

Державний орган реєстрації актів цивільного ста­ну, який
прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, пови­нен ознайомити наречених з їх
обов’язком повідомити один одного про стан свого здоров’я, з умовами і порядком
реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права й обов’язки як майбутнього подружжя
і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до
реєстрації шлюбу. Орган під час прий­мання заяви про реєстрацію шлюбу інформує
нарече­них про можливість здійснення медичного обстежен­ня та за їх бажанням
видає направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я.

За погодженням з нареченими орган реєстрації актів
цивільного стану призначає день і час реєстрації шлюбу з додержанням вимог,
передбачених статтею 32 СКУ. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільно­го
стану після спливу одного місяця від дня подання на­реченими заяви про
реєстрацію шлюбу. У виняткових випадках цей строк може бути скорочений
керівником державного відділу реєстрації актів цивільного стану на підставі
спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної
причини для його скорочення. У разі вагітності нареченої, народження нею
дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого,
за наявності доку­ментів, що підтверджують викладені факти, шлюб реєструється у
день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених
протягом одного місяця.

Якщо до державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану
надійде письмова інформація про наявність перешкод до реєстрації шлюбу,
передбачених законода­вством, то його реєстрація відкладається, і в цьому разі
заявникові, який про це повідомив, пропонується у термін не більше ніж три
місяці подати відповідні дока­зи. Про відстрочку реєстрації шлюбу
повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення реєстрації шлюбу може
бути оскаржене в судовому порядку. Ор­ган може на прохання заінтересованих осіб
або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених
законодавством перешкод для реєстрації шлюбу орган реєстрації актів цивільного
стану відмов­ляє в його реєстрації і видає письмове роз’яснення. Як­що
відомості про такі перешкоди не дістануть підтверд­ження, то реєстрація шлюбу
провадиться на загальних підставах.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважних причин до
органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк
реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім ба­жанням
на інший день, про що робиться відмітка на заяві про реєстрацію шлюбу та в
журналі обліку заяв про шлюб. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу
не може перевищувати одного року з дня подання заяви.

Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів
цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про
реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Чоловік і жінка, які
подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. Як зазначалось,
за­ручини не створюють обов’язку вступу в шлюб. Осо­ба, яка відмовилася від
шлюбу, зобов’язана відшкоду­вати другій стороні затрати, що були нею понесені у
зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не
підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправ­ною,
аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що
мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,
наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала
подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою
дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа
зобов’язана повер­нути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збе­реглася
— відшкодувати її вартість.

Реєстрація шлюбу

Реєстрація шлюбу через представника не допус­кається.
Присутність нареченої та нареченого в мо­мент реєстрації їхнього шлюбу є
обов’язковою.

Реєстрація шлюбу провадиться у приміщенні орга­ну реєстрації
актів цивільного стану. Однак, якщо вони
не мо­жуть з поважних причин прибути до державного ор­гану реєстрації актів
цивільного стану, реєстрація шлюбу за
заявою наре­чених може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем
надання стаціонарної медич­ної допомоги або в іншому місці. У таких випадках
наявність поважної причини необхідно підтвердити документально. За заявою
наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обста­новці. Про таке
бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу.

Реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до Сімейного
кодексу України знижено шлюбний вік, про­вадиться на загальних підставах. У
цьому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні за­яви про
реєстрацію шлюбу пред’являє свідоцтво про народження (у разі, якщо нею ще не
отримано пас­порт громадянина України) та копію рішення суду про надання права
на шлюб.

Факт реєстрації шлюбу на судні засвідчується ак­том,
який складається капітаном судна в присутності двох свідків та підлягає поданню
до державного відділу реєстрації актів цивільного стану для отри­мання
свідоцтва про шлюб.

Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання
покарань, прова­диться відділом реєстрації актів цивільного стану за
місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених
законодавством України. Особа, яка бажає зареєструвати шлюб із засудже­ним,
заповнює заяву про реєстрацію шлюбу за вста­новленою формою (у частині, яка
торкається її) надає її до відділу реєстрації актів цивільного стану. Відділ
реєстрації актів цивільного стану звіряє заз­начені в заяві відомості з
паспортом або паспортним документом, який посвідчує особу заявника, засвідчує
його підпис та правильність зазначених у заяві відомостей і повертає заяву
заявнику, який направляє її адміністрації установи виконання пока­рань для
передачі засудженому. При надходженні заяви про реєстрацію шлюбу адміністрація
установи виконання покарань передає її засудженому для заповнення тієї частини,
яка торкається його. Пра­вильність зазначених у заяві відомостей та підпис засудженого
перевіряються та засвідчуються підпи­сом начальника і гербовою печаткою
установи вико­нання покарань, у якій засуджений відбуває пока­рання, після чого
заява надсилається до органу реєстрації актів цивільного стану, який проводити­ме
реєстрацію шлюбу.

Якщо питання про реєстрацію шлюбу ініціює за­суджений, то
адміністрація установи виконання по­карань забезпечує його бланком заяви про
реєстрацію шлюбу встановленої форми. Після заповнення засу­дженим тієї частини
заяви, яка торкається його, адміністрація установи виконання покарань звіряє
вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який міститься
в особовій справі засу­дженого, засвідчує його підпис і правильність указа­них
у заяві відомостей та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає
зареєструвати шлюб. Одно­часно цій особі повідомляються найменування та ад­реса
відділу реєстрації актів цивільного стану, у яко­му може бути проведена
реєстрація шлюбу. При погодженні на реєстрацію шлюбу із засудженим осо­ба, яка
отримала таку заяву, заповнює її в тій частині, яка торкається її, та передає
до відділу реєстрації актів цивільного стану для засвідчення підпису та
відомостей, указаних у заяві, після чого направляє за­яву до відділу реєстрації
актів цивільного стану, який зазначено в повідомленні установи виконання пока­рань.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, який отримав спільну заяву про реєстрацію шлюбу, приз­начає дату та час реєстрації
шлюбу, про що зазда­легідь повідомляє наречених,
а також адміністрацію установи виконання
покарань, у якій утримується за­суджена особа, яка бажає зареєструвати шлюб.
Реєстрація шлюбу провадиться у присутності нарече­ного та нареченої у
приміщенні, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Реєстрація шлюбу з особами, щодо яких як за­побіжний
захід обрано взяття під варту, здійснюєть­ся відділом реєстрації актів
цивільного стану в слідчих ізоляторах лише з письмового дозволу слідчого,
органу дізнання або суду, у провадженні яких знаходиться справа, у тому самому
порядку і за тими самими правилами, які встановлені для реєстрації шлюбу в
установах виконання покарань.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне
прізвище подружжя або надалі імену­ватись дошлюбними прізвищами, або приєднати
до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Як­що наречені бажають мати
подвійне прізвище, то за їх спільною заявою визначається, з якого прізвища буде
починатися обране ними прізвище. Складання біль­ше двох прізвищ не
допускається, якщо інше не вип­ливає із звичаю національної меншини, до якої
нале­жить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище
нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із
частин свого прізвища на прізвище другого.

У паспортах або паспортних документах осіб, які за­реєстрували
шлюб, на відповідній сторінці простав­ляється штамп про реєстрацію шлюбу із
зазначенням прізвища, власного імені, по батькові і року народження другого з
подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу. Як­що особа під час реєстрації шлюбу
змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта або паспортного документа
проставляється штамп про те, що він підлягає обміну в місячний строк у зв’язку
зі зміною прізвища при реєстрації шлюбу. Аналогічні штампи проставляються в
паспорти або паспортні документи осіб при реєстрації шлюбу із засудженою
особою.

У паспорти або паспортні документи іноземців та осіб без
громадянства зазначений штамп простав­ляється в графі «Примітки», а в разі
відсутності такої графи штамп проставляється на будь-якій вільній від записів
сторінці паспорта або паспортного документа. Якщо іноземець або особа без
громадянства отримали дозвіл на постійне проживання в Україні, що підтвер­джується
довідкою, виданою уповноваженим орга­ном, то штамп про реєстрацію шлюбу
проставляється в обидва документи.

Державний орган реєстрації актів цивільного ста­ну
зобов’язаний в семиденний строк повідомити районні (міські) військові
комісаріати про зміну військовозобов’язаними і призовниками прізвища у зв’язку
з реєстрацією шлюбу.

Як зазначалось, особи, які подали заяву про реєстрацію
шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я. В Україні діє
Порядок здійснення добровільного медичного обстеження на­речених, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1740. Цей Порядок визначає механізм
організації доб­ровільного медичного обстеження наречених з метою визначення стану їх здоров’я для
профілактики зах­ворювань, небезпечних
для подружжя та їх нащадків.

Обстеження здійснюється в акредитованих ліку­вально-профілактичних
закладах за визначенням Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки
Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Севасто­польської міської та
Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрацій.
Перелік таких лікувально-профілактичних закладів ці органи доводять до відома
державних органів реєстрації актів цивільного стану. Ці заклади повинні
провести медич­не обстеження наречених протягом 20 днів після їх звернення.

Обстеження передбачає:

А. Консультації:

1.
Лікаря-терапевта або лікаря загальної практики — сімейного лікаря.

2. Лікаря-акушера-гінеколога.

3. Лікаря-уролога.

4.
Лікаря-генетика.

5. Лікарів
кабінетів, центрів планування сім’ї.

6. За
показаннями — консультації лікарів інших спеціальностей.

Б. Клініко-лабораторне обстеження:

1. Загальний
аналіз крові.

2. Загальний
аналіз сечі.

3. Аналіз
крові на цукор.

4. Аналіз
крові на сифіліс.

5. Аналіз крові на ВІЛ.

6. Флюорографія
органів грудної клітки.

7. Бактеріоскопічне і цитологічне
дослідження ма­теріалу з піхви, уретри, церві кального каналу (для жінок).

8. Бактеріоскопічне дослідження
матеріалу з урет­ри (для чоловіків).

За показаннями — додаткові види клініко-лабораторного
обстеження.

Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються
лише особам, які пройшли обсте­ження, і заносяться до медичних карток.
Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя,
їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.