Позбавлення батьківських прав

Позбавлення
батьківських прав

Мати або/та батько можуть бути позбавлені судом і
батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них, якщо вона або/та
він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого
закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не
виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню
дитини; це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний
розвиток дитини, її навчання, підготовку
до самостійного життя, зокрема:

– не
забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що
негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

– не спілкуються
з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не падають
дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

– не
сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

– не
виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

– не
створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна
розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків,
свідомого нехтування ними своїми обов’язками;

3) жорстоко поводяться з дитиною; жорстоке поводження
полягає у фізичному або психічному насильстві (побої, биття дитини, загрози на
її адресу, навіювання відчуття страху тощо, а також замах на їх статеву недоторканість),
застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності
дитини тощо;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; хронічний
алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені
відповідними медичними висновками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує
своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого
тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не
залежних від неї причин. В таких випадках, а також тоді, коли при розгляді
справ буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є не
обґрунтованою, але залишення дитини у батьків небезпечне для неї, суд має право
винести рішення про відібрання дитини і передачу її на піклування органів опіки
і піклування;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини,
примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за
вчинення умисного злочину щодо дитини.

Неповнолітні батьки (батьки, які не досягли 18 років) не можуть
бути позбавлені батьківських прав з підстав, зазначених в пунктах 2,4 і 5.

Позбавити батьків батьківських прав може лише суд своїм
рішенням. Інші органи не мають права розглядати дане питання. Одночасно з
позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною
ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Якщо суд
при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків
або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Відповідно до
ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав суддя зобов’язаний винести
постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до
порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується
справа, а також подальше її спрямування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після
набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів
цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських
прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає
дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому
вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка
досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та
звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути
законним представником дитини;

3) втрачає права
на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не може бути
усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав,
пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності
(право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі
втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші
права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від
обов’язку щодо утримання дитини.

Після позбавлення батьків батьківських прав постає питання
про влаштування дитини. Чинне законодавство вирішує цю задачу таким чином. Якщо
дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд
вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому
приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто
позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з
дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися,
або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.
Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не
може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на
передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та
сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Дитина, яка була передана родичам,
мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у
житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час
повернутися до нього.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім
братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на
опікування органу опіки та піклування.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на
звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд
може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть
шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої
особи.

Право на подання заяви до суду мають батько, мати, які
позбавлені батьківських прав. При розгляді даної категорії справ обов’язковою є
участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду
письмовий висновок щодо вирішення справи на підставі відомостей, одержаних у
результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають
проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших
документів, які стосуються справи. Але суд може не погодитися з висновком
органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить
інтересам дитини. Умовою задоволення заяви батьків, позбавлених батьківських
прав, є відповідність таких зустрічей інтересам дитини. Ці зустрічі мають не
завдавати шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню.

Поновлення
батьківських прав

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на
звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення
батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не
скасоване або не визнане недійсним судом. Крім того, поновлення батьківських
прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи,
позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення
батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При
вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до
уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання
ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного
стану за місцем реєстрації народження дитини.

У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав
повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише
після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку
відмову.

Відібрання дитини

Позбавлення батьківських прав є найжорсткішим засобом,
застосування якого не завжди доцільне. Тому суд може постановити рішення про
відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських
прав, у випадках коли батьки:

1) ухиляються від
виконання своїх обов’язків з виховання дитини;

2) жорстоко
поводяться з дитиною;

3) є хронічними
алкоголіками або наркоманами.

Відібрання дитини можливе також в інших випадках, якщо
залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального
виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі,
дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя
або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право
постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі
орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у
семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про
позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини
від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до
суду має право звернутися прокурор. При задоволенні позову про відібрання
дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує
питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд
за заявою батьків може постановити
рішення про повернення їм дитини.