Трудові права неповнолітніх

Трудові права
неповнолітніх

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років,
у трудових правовідносинах прирівнюються у пра­вах до повнолітніх, а в галузі
охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються
піль­гами, встановленими законодавством України.

Для всіх підприємств і організацій встановлюється бро­ня
прийняття на роботу і професійне навчання на вироб­ництві молоді, яка закінчила
загальноосвітні школи, про­фесійні навчально-виховні заклади, а також інших
осіб молодше вісімнадцяти років.

Районні і міські ради затверджують програми влашту­вання на
роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для
працевлаштування молоді та забезпечу­ють їх виконання всіма підприємствами,
установами, ор­ганізаціями.

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на
виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така
відмова може бути оскаржена ними до суду.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти
років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює,
можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які до­сягли п’ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допус­кається
прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і
середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не
завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від нав­чання
час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або
особи, що його замінює.

Враховуючи вік неповнолітніх чинне законодавство Ук­раїни
забороняє застосування праці осіб молодше вісімнад­цяти років на важких роботах
і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних
ро­ботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнад­цяти
років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для
них граничні норми.

Під важкістю праці розуміють характеристику трудово­го
процесу, що показує переважне навантаження на опорно-рухальний апарат і
функціональні системи (серцево-су­динну, дихальну та інші), які забезпечують
його діяльність.

Шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні
чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних
нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4
ступені:

1 ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як
правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних
коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни,
перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення
здоров’я;

2 ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні
викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до
зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких
форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності),
що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять,
окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних
захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою
професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні
призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з
тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних
захворювань (з втратою загальної працездатності).

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними
умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх,
затверджено наказам Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994
року № 46. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше
вісімнадцяти років затверджені наказам Міністерства охорони здоров’я України
від 22 березня 1996 року № 59. Відповідно до цього наказу граничні норми діють
на всій території України і поширюються на всі підприємства, установи,
організації, учбові заклади, а також на юридичних та фізичних осіб, які
використовують працю підлітків від 14 до 18 років.

Підлітків забороняється призначати на роботи, які пов’язані
виключно з підійманням, утриманням або пе­реміщенням важких речей.

До роботи, що потребує підіймання та переміщення важ­ких
речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що
засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню
та пе­реміщенню важких речей підлітки до 15 років не допуска­ються.
Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове про­ходження працюючими у нього
підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Загальна три­валість
робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для
підлітків 14-15 років та 36 год. — для підлітків 16-17 років. Обов’язковим
повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти- або
шестиденного робочого тижня. Тривалість робо­чого часу учнів, які працюють
протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати
половини максимальної тривалості робочого часу, зазначеної вище для осіб
відповідного віку.

Робота підлітків з вантажами не повинна становити біль­ше ¹/₃робочого часу.

Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні
підіймати та переміщувати підлітки, не повинна пе­ревищувати граничних норм,
зазначених у таблицях 1 і 2.

Таблиця 1.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками

під час короткочасної та тривалої роботи

Примітки:

1. Короткочасна робота — 1-2
підняття та переміщення вантажу; тривала — більше ніж 2 підняття та переміщення
про­тягом 1 год. робочого часу, зазначеного у п. 5 цих норм.

2. Календарний вік визначається як
число повних років, що відраховуються від дати народження.

3. У вагу вантажу включається вага
тари і упаковки.

4. Докладене м’язове зусилля при
утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не
по­винно перевищувати граничної норми ваги вантажу, його тривалість — не більше
3 хв., подальший відпочинок — не менше 2 хв.

Таблиця
2.

Граничні норми сумарної ваги вантажу для
підлітків

з розрахунку на 1 год. робочого часу

Примітки:

1. Сумарна вага вантажу дорівнює
добутку ваги вантажу на кількість його підйомів (переміщень).

2. Рівнем робочої поверхні
вважається робочий рівень стола, верстата, конвейєра і т. ін.

3. Висота підіймання не повинна
перевищувати 1 м.

4. Відстань переміщення вантажу
вручну не повинна перевищувати 5 м.

Усі особи молодше вісімнадцяти
років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в по­дальшому,
до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

Відповідно до положень Кодексу
законів про працю Ук­раїни додержання письмової форми є обов’язковим при ук­ладенні
трудового договору з неповнолітнім. Крім того, при прийнятті на роботу
неповнолітнього не встановлюється випробування.

З метою охорони здоров’я
неповнолітніх працівників за­бороняється їх залучати до роботи в нічний час, до
над­урочних робіт і робіт у вихідні дні.

Порівняно з дорослими неповнолітні
мають більшу три­валість відпустки. їм надається щорічна основна відпустка
тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. Щорічні відпустки
працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи
надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперерв­ної роботи
на даному підприємстві, в установі, організації.

Кодекс законів про працю України
містить також ряд норм, які присвячені нормам виробітку молодих робітників та
їхній оплаті праці.

Для робітників віком до
вісімнадцяти років норми ви­робітку встановлюються виходячи з норм виробітку
для дорослих робітників пропорціонально скороченому робо­чому часу для осіб, що
не досягли вісімнадцяти років. Для молодих робітників, які поступають на
підприємство, в ор­ганізацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, про­фесійно-технічних
навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо
на вироб­ництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на
визначені ними строки можуть затверджуватись зни­жені норми виробітку. Ці норми
затверджуються власни­ком або уповноваженим ним органом за погодженням з
профспілковим комітетом.

Заробітна плата працівникам
молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи випла­чується
в такому ж розмірі, як працівникам відповідних ка­тегорій при повній тривалості
щоденної роботи.

Праця працівників молодше
вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними
розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною
ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з
тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів
загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних
закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться про­порційно
відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Підприємства можуть встановлювати
учням доплати до за­робітної плати.

У статтях 198, 199 Кодексу законів
про працю України встановлені умови звільнення з роботи неповнолітніх
працівників. Таке звільнення з ініціативи власника або упов­новаженого ним
органу допускається, крім додержання за­гального порядку звільнення, тільки за
згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому слід мати на увазі,
що у разі звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в
тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання
підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату
працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній
роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які
перешкоджають продовженню даної ро­боти, а так само в разі скасування допуску
до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає
доступу до державної таємниці; поновлення на ро­боті працівника, який раніше
виконував цю роботу, прова­диться лише у виняткових випадках і не допускається
без працевлаштування.

Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні
органи та службові особи, на яких покла­дено нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового дого­вору з
неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли про­довження його чинності
загрожує здоров’ю неповнолітньо­го або порушує його законні інтереси.