Види та рівні порівняльного аналізу в політиці

1. Регіональне порівняння. Глобальне порівняння.
Статичне і динамічне порівняння

Регіональне порівняння

Поширеним видом
порівняння виступає порівняння регіонів, тобто групи країн, обраних в силу
схожості їх економічних, культурних, політичних і т. п. характеристик.
Регіональне порівняння відноситься до дискутованих зараз в порівняльній
політології типів порівняння найбільш схожих країн на противагу дослідженням
групи країн з різними характеристиками. Дослідники підкреслюють плідність
подібного дослідження, так як воно дозволяє вирішити ряд проблем порівняння
(порівнянність, еквівалентність). Як правило, у порівняльній політології
вивчаються країни Західної Європи, Скандинавські країни, Латинська Америка,
англомовні країни, Східна Європа і т. д. Правда, передумова схожості регіону
часто веде дослідника від можливого пошуку життєвих відмінностей у відповідній
групі країн, які і можуть виступати в якості пояснювальних змінних.

Джон Мартц дає
наступні рекомендації для порівняльного аналізу схожих країн, спираючись на
порівняльні дослідження країн Латинської Америки:

1) для того щоб
застосувати стратегію порівняння схожих країн і створити значущі теорії,
необхідно обмежити просторову область; тобто замість того, щоб дослідити всю
Латинську Америку, потрібно обмежити об’єкт вивчення субрегіоном – Центральна
Америка, Південний Конус і т. д.;

2) необхідно
орієнтуватися не на макротеорії, а на теорії середнього рангу, побудовані на
мультиваріативному емпіричному аналізі й підходящі для узагальнень середнього
рівня;

3) практикувати
більше аналітичний еклектизм і особливо включати в аналіз культурні змінні
разом з економічними та інституційними;

4) для того щоб
уникнути регіонального провінціалізму, необхідно пов’язувати регіональне
дослідження методологічно, теоретично і субстанціально з глобальними проблемами
і тенденціями.

Глобальне порівняння

Хоча інтерес до
глобальних порівнянь, заснованих на великому масиві емпіричних даних і
статистичному типі аналізу, в 1990-і рр. знизився, але все ж цей самостійний
вид порівняння використовується і сьогодні. Особливістю глобальних досліджень є
те, що в якості одиниці аналізу тут береться вся політична система, її
основні характеристики. Можливість проводити глобальні дослідження
з’явилася в 1960-і рр. у зв’язку з розвитком порівняльної статистики, наявністю
даних по більшості країн і розвитком комп’ютерних програм обробки статистичних
та соціологічних даних. Особливу увагу в глобальних порівняльних дослідженнях
політики стало приділятися соціально-економічним умовам появи та зміцнення
режимів, ранжирування країн за рівнем демократії, співвідношенню різних типів
держав і режимів, проблемі рівності і політики і т. д.

Раніше відзначалися
недоліки глобальних досліджень. Підкреслимо, що «третя хвиля» демократизації
знову змусила звернути увагу на глобальний порівняльний аналіз, правда, без
ангажування кількісної та статистичної стратегій. Разом з тим слід зазначити,
що 2000-і рр. знову актуалізували глобальні дослідження по різних напрямах. У
політичній науці – це вивчення політичних режимів, державного управління,
корупції, протесту і насильства, прав людини, соціальної політики, гендерної
проблематики.

Крос-темпоральні порівняння

Все більшого значення
в порівняльних дослідженнях починає надаватися часу як оперативній змінній. Час
включається у дослідження, щоб подолати статичний характер порівняння. Нейл
Смелзер вважав динамічний порівняльний аналіз більш складним, ніж статичний,
так як змінна часу включалася в дослідження взаємозв’язку між залежними і
незалежними змінними. Так, якщо дослідник просто бере дві точки розвитку
якого-небудь явища в часі і порівнює їх, то це, по Смелзеру, ще не можна
назвати динамічним порівнянням. Порівняння набуває властивість динамічності,
коли дослідник розглядає динаміку зміни будь-якої якості в той чи інший
проміжок часу.

Один із традиційних
видів крос-темпорального порівняння визначається як асинхронічне порівняння.
Дана стратегія передбачає порівняння однієї і тієї ж країни (регіону) або
різних країн у різний історичний час. Наприклад, досліджується політична
динаміка сучасної Африки та середньовічної Європи, Веймарської республіки і
становлення демократії в післявоєнній Німеччині, різні історичні типи
соціальних революцій і т. д. Історично орієнтовані дослідження протистоять
синхронічним порівняльним дослідженням.

2. Порівняння
найбільш схожих систем. Порівняння систем, що найбільш розрізняються

Спроба зняти
«проблему Гелтона» була здійснена рядом дослідників, які орієнтувалися на
посилення контролю за зовнішніми змінними, запропонувавши дві стратегії
порівняльного дослідження: порівняння найбільш подібних систем і порівняння
найбільш різних систем.

В обох випадках вплив
зовнішніх умов розглядалося як подолане, оскільки порівняння спиралося на
контроль за зовнішнім контекстом.

При порівнянні схожих систем спільність географічних,
культурних, історичних, економічних і т. п. умов забезпечувала можливість
вважати країни однорідними по ряду параметрів і перевіряти досліджуваний
взаємозв’язок (наприклад, між партійними системами та виборчими системами),
орієнтуючись тільки на внутрішні умови.

При порівнянні
найбільш різних країн вплив зовнішніх факторів контролюється явним
протиставленням зовнішніх умов.

3. Рівні змінних
в порівняльній політології: агрегативні, поведінкові, ролеві або
соціально-структурні, культурно-структурні

Під змінною розуміється якість досліджуваного політичного феномена, яка змінюється, до
вимірювання якого можуть бути застосовані неметричні або метричні шкали.
Організація змінних в дослідженні передбачає розбиття їх на групи залежно від
поставлених цілей і гіпотез дослідження. Вибір змінних також визначається
загальною концептуальною схемою дослідження і спирається на основні її поняття.
Сукупність досліджуваних змінних можна визначити як оперативні змінні.

Серед них виділяються залежні, незалежні і змінні,
що втручаються (вмешивающиеся).

Під залежною змінною розуміється та
змінювана якість об’єкта вивчення, яка розглядається як слідство або результат
дії деяких умов, факторів, обставин. Змінні,
які характеризують ці впливаючі умови, чинники та обставини, називаються незалежними.
Між залежними і незалежними змінними є деякий зв’язок, що піддається
дослідженню. При вивченні характеру цього зв’язку необхідно мати на увазі, що
крім виділених дослідником залежних і незалежних змінних необхідно враховувати
вплив і інших умов, тобто контролювати умови. Щодо оперативних змінних це
означає, що на взаємозв’язок між залежною і незалежною змінною може впливати
деяка третя змінна, яка і називається змінною,
що втручається. Її вплив потрібно контролювати, і іноді в процесі
дослідження, якщо виявляється більший вплив змінною що втручається, ніж
незалежної, то перша отримує статус незалежної.

Що стосується рівнів
залежних змінних в порівняльному дослідженні, то Смелзер, грунтуючись на ідеях
Талкота Парсонса про двоїсту ієрархію соціального життя (1 – біологічний
організм, особистість, соціальна система, культурна система; 2 – в соціальній
системі – ролі, колективи, норми, цінності) , будує наступну ієрархію рівнів
залежних змінних:

• агрегативні
  якості населення
• оцінки
  біхевіоральних опадів
• соціальні
  структури
• культурні
  структури

Він підкреслює, що
перехід від самого нижнього рівня (агрегативної якості населення) до самого
верхнього (культурні структури) ускладнює організацію змінних, так як значна
частина з них не може трактуватися як параметри, а повинна включатися в
оперативні змінні.