Амністія. Помилування

Амністія. Помилування

Амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і
покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або
кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання,
досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але
вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом України стосовно
певної категорії осіб.

Законом
про амністію може бути передбачене:

а) повне звільнення зазначених у ньому осіб
від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб
від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну
одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від
відбування покарання. Законом про амністію може бути передбачено заміну
засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Не допускається застосування амністії:

а) до
осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і
до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

б) до осіб, що мають дві і більше судимості за
вчинення умисних тяжких та (або) особливо тяжких злочинів;

в) до осіб, яких засуджено за злочини проти
основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах;

г) до осіб, яких засуджено за вчинення
умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім зазначених вище, і які
відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Законом про амністію можуть бути визначені й
інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Дія закону про амністію поширюється на
злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на
злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або
перервані після прийняття закону про амністію.

У виняткових випадках, з метою припинення
суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на
діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови
обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію
(умовна амністія).

Особи, на яких поширюється амністія, можуть
бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання,
призначеного судом. Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну
злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Питання про погашення чи зняття судимості щодо
осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень
Кримінального кодексу України виходячи із виду і терміну фактично відбутого
винним покарання.

Закони про амністію, за винятком законів про
умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу
протягом календарного року. Закон про амністію підлягає обов’язковій публікації
в офіційних виданнях Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.

Особи, які відповідно до закону про амністію
підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання,
звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про
амністію. Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується
скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове
обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання
протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Помилування здійснюється Президентом України стосовно . індивідуально визначеної
особи.

Помилування
засуджених здійснюється у виді:

— заміни довічного позбавлення волі на
позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років;

— повного або часткового звільнення від
відбування як основного, так і додаткового покарання;

— заміни покарання або невідбутої його частини
більш м’яким покаранням.

Право
клопотати про помилування має особа, яка:

— засуджена судом України і відбуває покарання
в Україні;

— засуджена судом іноземної держави і передана
для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування,
вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

— засуджена в Україні і передана для
відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і
виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

Клопотання про помилування може бути подано
після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку
— після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до
довічного позбавлення волі клопотання про її помилування може бути подано після
відбуття нею не менше двад­цяти років призначеного покарання.

Особа, яку раніше було неодноразово (два і
більше разів) за­суджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше було
застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнен­ня від відбування
покарання, заміну невідбутої частини покаран­ня більш м’яким, звільнення від
відбування покарання з випробу­ванням, якщо вона до погашення чи зняття
судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у винятко­вих
випадках.

Клопотання про помилування засуджених, які не
стали на шлях виправлення або не відбули половини призначеного їм стро­ку
покарання, а також клопотання осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі
злочини, можуть бути задоволені лише за наяв­ності обставин, що потребують
особливо гуманного ставлення.

Клопотання про помилування особою, засудженою
судом Ук­раїни, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іно­земної
держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про
незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання
покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань.
Адміністрація в уста­новленому порядку реєструє клопотання і протягом
п’ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента Ук­раїни
разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про
поведінку особи і ставлення її до праці із вик­ладеною письмово думкою
адміністрації і, як правило, спостереж­ної комісії або служби у справах
неповнолітніх про доцільність по­милування, а також іншими документами і
даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

Підготовку матеріалів до розгляду клопотання
про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду
здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України.
Управління для виконання покладених на нього завдань має право в установленому
порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого
самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання
про помилування документи, матеріали та інформацію.

Під час розгляду клопотання про помилування
враховуються:

— ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк
відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне сприяння розкриттю
злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й
інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або
усунення заподіяної шкоди та інші обставини;

— думка адміністрації установи виконання
покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії,
служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу
місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про
доцільність помилування.

Клопотання про помилування і підготовлені
управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові
України у питаннях помилування.

Пропозиції Комісії за результатами
попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який
підписують голова та секретар Комісії. За результатами попереднього розгляду
клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених управлінням, Комісія
вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування. Про
клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає
Президентові України.

Про помилування засудженого Президент України
видає указ.

У разі відхилення Комісією клопотання про
помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення
волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути
внесено на розгляд Комісії не раніш як через п’ять років, а щодо інших
засуджених — не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання.
Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові
з відповідним роз’ясненням.

Укази Президента України про помилування
засуджених для виконання надсилаються:

— щодо осіб, які відбувають покарання в
установах чи органах виконання покарань, — Державному департаменту України з
питань виконання покарань;

— щодо осіб, які звільняються від додаткових
покарань, — відповідним судам;

— щодо осіб, засуджених до тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для
військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, — Міністерству оборони
України;

— щодо інших осіб — відповідним міністерствам,
іншим центральним органам виконавчої влади.

Крім того, укази Президента України про
помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до
відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб,
які відбули покарання.