Визначення соціального захисту і соціальної безпеки людини. Особливості соціального захисту протягом життєвого циклу людини

Визначення соціального захисту і соціальної безпеки людини. Особливості соціального захисту протягом життєвого циклу людини

Серед науковців відсутня єдина думка та єдиний підхід щодо тлумачення поняття соціальний захист.

Так, наприклад, І. М. Сирота вважає, що термін «соціальний захист» належить до функції держави, яка піклується про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян. У свою чергу, В. Ш. Шайхатдінов висловлює думку, що до соціального захисту входить діяльність держави та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств щодо створення сприятливого навколишнього середовища, охорони материнства та дитинства, здійснення допомоги сім’ї, охорони здоров’я громадян, професійної підготовки громадян, забезпечення зайнятості населення, охорони праці, регулювання заробітної плати та доходів населення, забезпечення громадян житлом, регулювання права власності громадян, матеріального обслуговування та забезпечення непрацездатних та інших осіб, котрі потребують соціальної підтримки. Соціальний захист є практичною діяльністю щодо реалізації основних напрямів соціальної політики. Заслуговує на увагу наукова думка А. Г. Ягодки, яка підкреслює, що соціальний захист є системою законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, що надає:

а) працездатним – рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску;

б) непрацездатним і соціально вразливим категоріям населення, насамперед,дітям, молоді, що навчається, інвалідам, пенсіонерам, молодим, неповним та багатодітним сім’ям – переваги в користуванні суспільними фондами споживання, у прямій матеріальній підтримці, зниженні податків

Соціальний захист – це діяльність соціально орієнтованої держави, яка здійснюється через комплекс організаційно-правових та соціально-економічних заходів, метою яких є:

• по-перше, створення для працездатних громадян належних умов для забезпечення своїх соціально-економічних та духовних потреб;
• по-друге, гарантоване забезпечення громадянам, які потребують соціальної допомоги, рівня життя не нижче від прожиткового мінімуму.

Поняття “соціальна безпека” в науковій літературі досліджено недостатньо, не знайшло відповідного розвитку в системі соціальної політики та національної безпеки України. В Декларації про державний суверенітет України соціальна безпека розглядається як “стан гарантованої правової та інституціональної захищеності життєво важливих соціальних інтересів особи й суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз”. Закон України “Про основи національної безпеки України” визначає безпеку як “захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам”.

Вченими поняття “соціальна безпека” трактується по-різному: як стан гарантованості правової та інституційної захищеності життєво важливих соціальних інтересів людини, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз; стан і характеристика міри досягнення оптимального рівня безпеки функціонування, відтворення і розвитку соціальної системи, яке забезпечується сукупністю здійснюваних державою і суспільством політичних, правових, економічних, ідеологічних, організаційних і соціально-психологічних заходів, які дають змогу зберегти існуючі в суспільстві конституційний устрій, соціальну стабільність, не допускаючи їх послаблення; одна з найважливіших внутрішніх складових національної безпеки, характеристика ступеня соціальної стабільності суспільства; стан суспільства, за якого забезпечується нормальне відтворення суспільства як демографічної популяції, як нації, як народу тощо.

Соціальна безпека – це стан життєдіяльності людини та суспільства, що характеризується сформованою, сталою соціальною системою забезпечення соціальних умов діяльності особистості, її соціальної захищеності, стійкості до впливу чинників, які підвищують соціальний ризик. Забезпечення соціальної безпеки в будь-якій країні здійснюється засобами державної, насамперед соціальної політики. Поняття “соціальна безпека” є комплексним, містить економічні, політичні, соціальні та духовні аспекти, відображає все те, що впливає на середовище існування людини, на якість життя людей, робить суспільство стійким, здатним до розвитку.