Початок Великої Вітчизняної війни та її основні етапи
Зміст сторінки:
Початок Великої Вітчизняної війни та її основні етапи
Термін “Велика Вітчизняна війна” окреслює радянсько-німецький збройний конфлікт 1941–1945 років у рамках Другої світової війни. У радянській історіографії «ВВВ почалася 22 червня 1941 р. й закінчилася 9 травня 1945 р. цілковитою перемогою радянського народу і його збройних сил». Однак з юридичної кута зору датою припинення війни є дата видання Указу Президії ВР СРСР від 25.01.1955 р. «Про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною»
Велика Велика Вітчизняна війна розпочалась 22 червня 1941 р. у зв’язку з порушенням Німечинною Договору про ненапад на СРСР.
Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще 18 грудня 1940 р. планом “Барбаросса”. Відповідно до цього плану війна проти СРСР повинна була стати “блискавичною”, тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.
Союзникамии Німеччини у війні були Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина (допомогу також надавали Іспанія та Болгарія)
- I етап (22 червня 1941 р. – 18 листопада 1942 р.)
- II етап (19 листопада 1942-1943 рр.)
- III етап (1944 р. – 9 травня 1945 р.)
Початковий період війни (22 червня 1941 – 18 листопада 1942)
– Основні події літньо-осінньої кампанії 1941:
– Смоленська битва (10 липня – 10 вересня)
– Битва під Уманню (кінець липня – 8 серпня 1941)
– Битва за Київ (7 серпня – 26 вересня 1941)
– Оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня 1941)
– Оборонний період Битви за Москву (30 вересня – 4 грудня 1941)
– Тульська оборонна операція (24 жовтня – 5 грудня 1941)
– Бої за Ростов (21-27 листопада 1941)
– Оборони Севастополя (4 жовтня 1941 – 4 липня 1942)
– Оборона Ленінграда і початок його блокади (8 вересня 1941 – 27 січня 1944)
Результати початкового періоду війни
До 1 грудня 1941 року німецькі війська захопили Литву, Латвію, Білорусію, Молдавію, Естонію, значну частину РРФСР, України, просунулися вглиб до 850-1200 км, втративши при цьому 740 тис. осіб (з них 230 тис. убитими). СРСР втратив найважливіші сировинні і промислові центри: Донбас, Криворізький рудний басейн. Були залишені Мінськ, Київ, Харків, Смоленськ, Одеса, Дніпропетровськ. Опинився в блокаді Ленінград. Потрапили в руки ворога або виявилися відрізаними від центру найважливіші джерела продовольства в Україні і на півдні Росії. На окупованих територіях опинилися мільйони радянських громадян. Сотні тисяч мирних громадян загинули або були вивезені в рабство до Німеччини. Німецька армія, була зупинена під Ленінградом, Москвою і Ростовом-на-Дону; стратегічних цілей, намічених планом «Барбаросса», досягти не вдалося.
Другий етап
Основними подіями військової історії стали перемоги радянських військ під Сталінградом (битва проходила в два етапи, оборонний (з 17.07.1942 – 18.11.1942) і наступальний (19.11.1942 – 02.02.1943)), Курськом, Орлом і Києвом. На цьому етапі величезної допомоги діючій армії надавав партизанський рух. За весь час війни було створено 6000 партизанських загонів, а число їх учасників склала близько 1 млн. чоловік. 28 листопада – 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася зустріч глав трьох держав – СРСР, США, Англії, яка прийняла «Декларацію про спільні дії у війні проти Німеччини та післявоєнне співробітництво трьох держав».
Третій етап
На завершальному етапі ВВВ в ході десяти військово-стратегічних операцій, радянські війська вже до літа вийшли на рубежі кордонів СРСР і почали переможний хід по Європі. У лютому 1945 року в Ялті відбулася нова зустріч у верхах. На ній було прийнято рішення про організацію ООН і вступ СРСР у війну з Японією після розгрому Німеччини. 16 квітня 1945 р. почалася сама грандіозна військова операція Другої світової війни – Берлінська. 25 квітня на Ельбі зустрілися радянські та американські війська. 30 квітня узятий рейхстаг. 9 травня закінчилася Велика Вітчизняна війна.
Які ж причини цієї війни
По-перше, несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії.
По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.
По-третє, розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на “умиротворення” агресора, а також “ізоляція” США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.
По-четверте, не останню роль у розв’язанні війни відіграв. СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.
Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.