Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістики. Методи криміналістики
Поняття, завдання,
об’єкт, предмет і система криміналістики. Методи криміналістики
Криміналістика — це наука, яка на
основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим
працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені
практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та
судового розгляду кримінальних справ.
Криміналістика є
самостійною галуззю наукового знання, яка має власний предмет і методи
дослідження. Її можна розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальний курс і як практичну діяльність у боротьбі зі
злочинністю.
Термін «криміналістика» вперше
вжито наприкінці ХІХ ст. судовим слідчим, а згодом університетським професором Гансом Гроссом, який вважав її допоміжною
щодо кримінального права та визначав як вчення про реалії кримінального права.
Предмет криміналістики. В юридичній літературі
зустрічаються різні визначення предмета криміналістики:
- як науки про
розслідування злочинів - як науки про розкриття
злочинів - як науки про сукупність
технічних засобів, тактичних прийомів та методичних рекомендацій.
Останнім часом криміналістику
визначають як науку про технології і засоби практичного слідознавства у кримінальному
судочинстві.
У криміналістиці
розглядають двоєдиний об’єкт пізнання — злочинну діяльність, злочинну поведінку
і діяльність щодо їх розкриття, розслідування, встановлення істини у справі.
Криміналістика — це
наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах
інформації, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів
збирання, дослідження, оцінки та використання доказів з метою розкриття,
розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.
Важливим елементом
предмета криміналістики є процеси
збирання, дослідження, оцінки та використання доказів.
Збирання доказів — це перший етап роботи
з доказами, який складається з таких стадій:
1) виявлення доказів — їх
відшукання;
2) фіксація доказів, їх
закріплення;
3) вилучення доказів — дії,
які забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи та
дослідження;
4) збереження доказів.
Дослідження доказів являє собою пізнання
дізнавачем, слідчим, прокурором та судом їх змісту, перевірку вірогідності існування
тих фактичних даних, які є змістом доказів.
Оцінка доказів — це логічний процес
встановлення допустимості та відносності доказів, наявності та характеру
зв’язків між ними, визначення шляхів використання доказів з метою встановлення
істини.
Використання доказів — це оперування ними у
процесі доказування, встановлення істини. Воно здійснюється протягом усього
процесу доказування.
Система криміналістики — це її складові розділи
(частини), що перебувають у тісних взаємозв’язках. Сучасні уявлення про зміст
криміналістики дають змогу вирізнити в її системі такі чотири розділи.
1. Загальна теорія
криміналістики — це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій,
категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле.
Основні
елементи:
- вступ
до загальної теорії криміналістики; - окремі
криміналістичні теорії; - вчення
про методи криміналістики; - вчення
про мову криміналістики; - криміналістична
систематика.
2. Криміналістична техніка — розділ криміналістики,
що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів,
прийомів та методів, призначених для збирання, дослідження та використання
доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень
природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система
криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судову фотографію;
судовий кіно- і відеозапис; трасологію; судову балістику; криміналістичне
дослідження письма; техніко- криміналістичне дослідження документів;
криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальну
реєстрацію.
3. Криміналістична тактика є інтелектуальним ядром
криміналістики. Це розділ криміналістики, який становить систему наукових
положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і
планування досудового та судового слідства, визначення лінії поведінки осіб,
які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових
дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, встановлення обставин, що
сприяють вчиненню і приховуванню злочинів. До складу криміналістичної тактики
входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування,
концепція слідчої ситуації, тактичного рішення та тактичного ризику, системи
тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та
ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду,
обшуку, пред’явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій,
вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід у конкретній
ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.
4. Науково-технічні засоби і
тактичні прийоми застосовуються щодо розслідування конкретних видів злочинів.
Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволили утворити певні методичні
поради.
Завдання криміналістики визначаються її
соціальною функцією — сприяти своїми прийомами, методами і засобами справі
боротьби зі злочинністю. Загальним завданням криміналістики є забезпечення
швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та
припинення усіх кримінально караних посягань. Боротьба зі злочинністю — це
головне завдання усіх наук кримінального циклу.
Специфічними завданнями криміналістики є:
1) вивчення закономірностей,
які становлять предмет криміналістики;
2) розроблення технічних
засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання,
дослідження та використання доказів;
3) удосконалення тактичних і
методичних основ досудового та судового слідства, основ судової експертизи;
4) вдосконалення криміналістичних
методів попередження злочинів;
5) вивчення можливості
використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.
Найбільш визнаною є
класифікація методів криміналістики за трьома рівнями:
1) методи діалектичної та
формальної логіки;
2) загальнонаукові методи;
3) спеціальні методи
криміналістики.
Особливості
криміналістики зумовили на найранніших етапах її розвитку використання
формально-логічних методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції і дедукції,
конкретизації і абстрагування, аналогії, версії тощо). Застосування цих методів
забезпечує правильність мислення за формою, одержання нових знань за сутністю.
Аналіз — метод наукового
дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин
чого-небудь, тобто це процес розчленовування цілого на частини. Аналіз є
важливим методом пізнання під час розслідування злочинів, у процесі експертних
досліджень. Так, низка тактичних прийомів нонвербальних слідчих дій заснована
на аналізі.
Синтез — це процес практичного
або уявного возз’єднання цілого з частин або з’єднання різних елементів, сторін
об’єкта в єдине ціле.
Індукція — спосіб міркування від
окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних
тверджень до загальних положень. У криміналістиці індукція має важливе значення
при висуванні версій, пізнанні подій минулого.
Дедукція — спосіб міркування, при
якому нове положення виводиться суто логічним шляхом від загальних положень до
окремих висновків. Це рух знання від більш загального до менш загального,
окремого, виведення наслідків із припущень. Вона являє собою метод, що
використовується у слідчому мисленні в процесі пізнання істини.
Аналогія — подібність у чомусь
між явищами, предметами, поняттями. Являє собою умовивід від окремого до
окремого або від загального до загального. У криміналістиці застосовується в
декількох напрямах. Наприклад, висування версій за аналогією, використання
типових ситуацій, типових слідчих дій, системтактичних прийомів, таблиць та ін.
Абстрагування — прийом пізнання
(метод), при якому відкидається все несуттєве. Абстракція — це одна з основних
операцій мислення, яка полягає в тому, що суб’єкт, відкриваючи певні (суттєві)
ознаки досліджуваного об’єкта, не бере до уваги інші — несуттєві. Абстракція є
уявним відвертанням уваги, усуненням від тих чи інших сторін, властивостей або
зв’язків предметів чи явищ для вирізнення їх суттєвих ознак.
Загальнонаукові методи застосовуються в
усіх або більшості наук. До таких методів можуть бути віднесені спостереження,
опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання та математичні методи.
Спостереження — метод дослідження,
який полягає в умисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті об’єктів,
явищ із метою вивчення їх специфічних змін у певних умовах і відшуковуванні
сенсу цих явищ. У криміналістиці використовується як безпосереднє, так і
опосередковане спостереження.
Опис — метод дослідження,
який полягає в зазначенні ознак об’єкта. Це може бути усне або письмове
перелічування кількісних чи якісних ознак, властивостей в певній послідовності.
Опис є засобом фіксації інформації і використовується при складанні протоколів
слідчих дій, експертних висновків, словесного портрета тощо.
Експеримент — метод дослідження,
який передбачає проведення дослідів для відтворення явищ у штучно створених
аналогічних умовах. Головне в експерименті — це серія дослідів у різних
варіантах. Може мати на меті підтвердження або спростування гіпотези, встановлення
природи явища та ін.
Порівняння — метод, заснований на
зіставленні властивостей або ознак кількох об’єктів. Об’єкти порівняння повинні
бути порівнюваними. У криміналістиці порівнюються фактичні дані, уявлення,
предмети, люди, тварини. Порівняння має на меті виявлення того загального, що є
в об’єктів.
Вимірювання — метод, який передбачає
порівняння досліджуваної величини з однорідною величиною, прийнятою за одиницю
виміру. Використовується під час проведення слідчих дій, у експертній практиці,
при попередженні злочинності. Об’єктами вимірювання можуть бути відстані,
розміри, вага, температура, об’єм та ін.
Моделювання — метод, який полягає у
побудові моделей будь-яких явищ, об’єкта для детального вивчення. Моделі можуть
бути ідеальними та матеріальними. Моделі — це спеціально створені аналоги. До
моделювання звертаються, коли вивчення безпосередньо самого об’єкта неможливе
чи недоцільне.
Іноді окремо виділяють математичні методи (методи
математичної статистики, теорії ймовірності, геометричного та графічного аналізів,
вимірювання та рахування), які мають важливе значення в криміналістиці. У
криміналістиці з математикою пов’язане використання обчислювальної техніки.
Значну роль відіграє математика і в криміналістичній техніці. Особливо це
стосується методів роботи з речовими доказами, слідами злочину.
Спеціальні методи криміналістики
використовуються для вирішення її завдань. До таких методів перш за все
належать техніко- криміналістичні методи стосовно певних галузей криміналістичної
техніки. Так, вирізняють методи судової фотографії (посилення кольорових
контрастів, кольоророзрізнення, мікро- або макрозйомка, сигналітична зйомка,
панорамний метод та ін.); методи судової балістики (розгортання кулі чи гільзи,
визначення місця пострілу, встановлення моделі вогнепальної зброї за гільзою та
ін.); методи дослідження документів (огляд в косопадаючому світлі, запилення
поверхні порошками, фотографічне виключення) тощо. Спеціальними є також ідентифікаційні
методи (наприклад, встановлення цілого за частинами).
До спеціальних методів
(власне криміналістичних) іноді відносять криміналістичне версирування, криміналістичне
планування, криміналістичний аналіз ситуації, криміналістичне
експериментування.
Спеціальні методи
криміналістики можуть бути поділені на:
1) методи науки
криміналістики;
2) методи практичної
діяльності (які безпосередньо використовуються оперативно-розшуковими
працівниками, слідчими, прокурорами, суддями).
Методи криміналістики
завжди застосовуються комплексно.