Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів)

Типові способи і ознаки
підробки відбитків печаток (штампів)

Документ свідчить про факти
щодо розслідуваної події та про причетність до неї завдяки своїй формі, матеріалу,
способу відображення містимої в ньому інформації та її змістом, а також спеціальними
посвідчувальними підписами і знаками – відбитками печаток і штампів.

Печатка – це прилад із рельєфним зображенням
знаків, інструмент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об’єктах.

Відображення печатки на документі
називається відбитком (відтиском).

Основні способи підроблення
печаток і штампів:

– рисування
(малювання) відбитка печатки (штампа) на документі;

– копіювання
справжнього відбитка на підробний документ (вологе або через копіювальний папір);

– отримання відбитка за допомоги
підробленого кліше.

Є декілька способів виготовлення
підробних кліше:

– вирізуванням
(із цупких матеріалів);

– гравіруванням,
набором, витравлюванням;

– фотомеханічним
способом;

– за
допомогою друкарських шрифтів тощо;

– отримання
відбитка за допомоги сторонніх предметів, які зовні схожі з печатками (штампами),
але мають інше призна­чення (значки, монети тощо);

– монтажем
букв і цифр;

– із
справжніх печаток;

– ксероксами.

Рисування відбитка печатки
на документах застосовується не часто, переважно в разі переклеювання фотознімка
на пас­порті, правах водія, військовому квитку тощо.

Ознаки:

– дорисовуючи
печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі
можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля;

– літери
не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма
не відповідає друкарському шрифту;

– наявність
нерівномірного розподілу барвника у штрихах відбитка;

– різна
конфігурація тих самих знаків;

– злами
штрихів і нерівномірності за шириною;

– мають
місце спотворення малюнка окремих букв та їхніх елементів, подвоєння деяких штрихів;

– характерною
є нерадіальність розміщення знаків у тексті, виконаному по колу круглої печатки.

Рельєфні відбитки на вклеєному
знімку наносять тисненням шариковою (кульковою) ручкою, іноді голкою – тож під час
дослідження будуть спостерігатися відповідні ознаки такого підроблення.

Копіювання:

– через копіювальний
папір із подальшим обведенням штрихів барвником. Спостерігаються залишки барвника
копію­вального паперу;

– вологе копіювання – з використанням
проміжного кліше, коли використовують зволожений фотопапір, липку стрічку тощо.

Перекопійований відбиток характеризується
слабким за­барвленням, розпливами і нечіткими краями перекопійованих штрихів.

Окрім цього, в місці контакту
зволоженого кліше з папером документа можуть спостерігатися мікрочастинки матеріалу
проміжного кліше та зміни люмінесценції паперу в ультрафіолетовому промінні; візуально
будуть спостерігатися відмінна матовість і забрудненість.

Отримання відбитку за допомоги
підробленого кліше:

– ознаки
підроблення відбитків, нанесених із вирізаних кліше (гуми, лінолеуму, дерева): літери
не мають стандартної форми, штрихи – нерівні, засічки – відсутні, овали – кутасті,
а з’єднувальні штрихи – перерізані;

– за
використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне
розташування, інтервали, лінія рядка можуть бути зміненими;

– у
круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної
точки перетинання (переважно у центрі);

– оглядаючи
відбитки печаток, треба звертати увагу на розподіл барвника у штрихах літер: якщо
відбиток нанесено з каучукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіляється
по полю штриха рівномірно, краї штрихів рівні та не розпливчаті; якщо відбиток –
від металевого кліше, то барвник витискається з-під площин літери і по краю штриха
виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять із
достатньою силою, наприклад, поштовим штемпелем (тут можна бачити сліди тиснення,
які мають ідентифікаційне значення на мікрорівні).

Характерними є також відсутність
пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, порушення
правил друкарського набору.

За суттю ці ж ознаки притаманні
підробленим відбиткам, виконаним з інших видів підроблених кліше.

Одним із способів підроблення
відбитків печаток є виготовлення печаток або штампів монтажем букв і цифр, вирізаних із справжніх печаток чи штампів, що вже не експлуатують (виявляють
їх порівнянням зі справжнім відбитком за особливостями шрифту, розташуваннями окремих
знаків і рядків між собою).

Інколи використовують справжні печатки або штампи іншої організації, але маскують їхній зміст легким
прокручуванням (поворотом) печатки в момент її контакту з папером, внаслідок чого
відбиток виходить розпливчастим (зтертим).

Якщо відбиток перенесено
на документ за допомоги ксероко-піювального апарата або скануванням, із використанням комп’ютера і подальшим роздруковуванням на принтері, то
зі збільшенням цього зображення спостерігається наявність багатьох цяток-бруднячків,
елементи зображення складаються із крупинок порошку, які осипаються під час перегинань
паперу (лазерний принтер) або розпливаються під час потрапляння вологи (струнні
принтери), причому лінії мають ступінчастий рельєф.