Загострення кризових явищ в економиці СРСР та запровадження приватної кооперації

Загострення кризових явищ в економиці СРСР та запровадження приватної кооперації

Криза в економіці

Основні заходи керівництва країни:

• зниження приросту промислового виробництва
• неефективне використання виробничих фондів. 
• ліквідовано раднаргоспи, підприємства підпорядковано союзним і союзно-республіканським міністерствам.
• значна собівартість товарів, погіршення якості продукції.
• технічне відставання від розвинутих країн, низька продуктивність праці.
• падіння виробництва в сільському господарстві, масовий від’їзд сільського населення в міста, що загострило дефіцит робочої сили в сільському господарстві
• відсталі агротехнічні методи ведення сільського господарства; прогресуюче вироблення земель.
• підвищено науковий рівень планування, розширено сферу госпрозрахункових відносин.
• створено спеціальні фонди для матеріального заохочення робітників і службовців. Введено гарантовану заробітну платню колгоспникам.
• підвищуються закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Держава визначає тверді плани закупівель на кілька років.
• передбачалось зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів.
• гострий дефіцит якісних товарів народного споживання, продовольства та послуг
• безгосподарність, розбазарювання, розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів.
• поява і розростання тіньової економіки.
• недбале ставлення до праці, державної власності, пияцтво на виробництві, масовий випуск бракованої продукції.
• прийнято Продовольчу програму (1982-1990 pp.). її виконання повинно було забезпечити продовольством країну у повному обсязі.
• проголошується боротьба з тіньовою економікою і розкраданням матеріальних коштів за допомогою правоохоронних органів і громадськості.

Як видно з наведеної вище таблиці, керівництво країни намагалося здолати кризу в економіці. Але очікуваних наслідків вжиті заходи не дали. Більш того, незабаром відбулось повернення до адміністративних заходів.

Численні керівники різних рівней вперто не бажали відмовлятися від існуючого стану речей, демонстрували консерватизм і не бачили нових явищ в технології, науці, світовому досвіді. Не вдалося приборкати тіньову

економіку, побороти безгосподарність. Не виконувалась Продовольча програма. Технічно відсталою, енерговитратною, неконкурентоспроможною лишалася промисловість, низькими — дисципліна і якість праці.

Кризовим був стан і в інших сферах життя.

Політико-ідеологічна криза радянської системи

Заходи щодо усунення кризових явищ:

• керівництво КПРС змушено відмовитись від тези про побудову комунізмудо 1980 р.
• ідеологами КПРС висувається теорія, що констатує побудову в СРСР розвинутого соціалізму — перехідного етапу до комунізму.
• падає авторитет КПРС, керівників партійного апарату всіх ланок.
• конституційно закріплюється керівна роль КПРС в радянському суспільстві (стаття 6 Конституції СРСР 1977 р. і Конституції УРСР 1978 p.).
• в суспільстві стрімко зростає розчарування в соціалістичній ідеології, починається критика її засад (світоглядних, економічних, політик-них тощо) з боку дисидентів, правозихисників, діячів культури.
• керівництво КПРС вимагає поліпшити ідеологічну роботу, здійснюються репресії проти «інакомислячих».
• відбувається боротьба в керівництві країною і партією; до влади приходять прибічники неосталінізму.
• в засобах масової інформації пропагуються переваги і успіхи соціалізму, піддаються критиці вади капіталізму.

Заходи щодо усунення кризових явищ:

• зросло соціальне напруження, зумовлене погіршенням матеріального становища значної частини населення, виникненням стійкої нестачі («дефіциту») товарів, житла, послуг.
• кризові явища в соціальних відносинах піддавались критиці в засобах масової інформації, але глибокий аналіз їх причин блокувався.
• в умовах дефіциту товарів, житла, послуг гостро ставилися проблеми «чесного» (тобто рівного у відповідності з комуністичною ідеологією) розподілу. Розподіл благ стає дестабілізуючим соціальним фактором.
• партія і уряд, органи державної влади обіцяли зробити все належне для подолання негативних явищ в соціальній сфері.
• зріс розрив в рівні життя жителів міста і села, робітників і інтелігенції, народу і номенклатури, представників тіньової економіки.
• привілеї номенклатури приховувались; якщо інформація про них і попадала в засоби масової інформації, то не в повному обсязі.
• номенклатура, яка користувалася привілеями при розподілі матеріальних благ, поступово перетворюється в особливу соціальну групу, що викликала ненависть основної маси населення.