Поняття методики розслідування, її завдання і принципи розробки
Поняття
методики розслідування, її завдання і принципи розробки
Криміналістична
методика або методика розслідування окремих видів злочинів, як розділ науки
криміналістики, є системою наукових положень і рекомендацій, що базуються на них,
щодо розслідування і попередження вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших
видів злочинів. Вона охоплює загальні положення, що торкаються розслідування будь-якого
злочину, криміналістичну характеристику і окремі методики, які визначають порядок
розслідування конкретних видів злочинів.
Система методики
розслідування злочинів – відповідає структурі особливих частин наук кримінального
права та кримінального процесу. Однотипність систем визначається спільністю об’єктів,
що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової боротьби зі злочинністю,
дією міжнаукових зв’язків. З цього виходить, що система окремих методик розслідування
в основному відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня
структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження
кримінальної справи на досудовому слідстві.
Отже, суть криміналістичної
методики – це практична реалізація в діяльності органів дізнання і досудового
слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами і рекомендаціями криміналістичної
тактики, направлених на розкриття, розслідування і попередження злочинів.
Криміналістична
методична рекомендація – науково розроблена і практично перевірена порада
(пропозиція) щодо організації та здійснення (чи участі у здійсненні) кримінального
судочинства на відповідних його стадіях, залежно від категорії кримінальної справи.
Кожна окрема методика містить декілька таких рекомендацій, які утворюють систему
(комплекс) взаємопов’язаних порад для роботи відповідних суб’єктів кримінального
провадження у різних умовах.
Об’єкт дослідження
методики розслідування – процес виявлення, відшукання, розкриття, розслідування,
попередження злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ.
Криміналістична
(слідча чи судова) ситуація – конкретна обстановка розслідування або ж судового
розгляду кримінальних справ, особливості якої обумовлюються сукупністю обставин
учинення злочину та умовами їх установлення на відповідних етапах провадження в
таких справах.
Джерела криміналістичної
методики:
Право:
A) багато статей
Конституції України, особливо з розділів про основні права громадян, їхні обов’язки,
про правосуддя і прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як загальних
положень методики, так і окремих криміналістичних методик;
Б) норми кримінального
закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів, для напрацювання криміналістичних
характеристик злочинів;
B) норми кримінально-процесуального
права, що встановлюють предмет і межі розслідування та судового розгляду кримінальних
справ,- для визначення кола обставин, які потрібно встановити у ході провадження
у цих справах, їхні достатність і достовірність тощо.
Наука:
A) три перші розділи
криміналістики;
Б) правові та юридичні
науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія
тощо;
B) неправові науки:
наука управління, логіка, теорія оперативно-розшукової діяльності, судова медицина
і психіатрія, фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.
Завданнями криміналістичної
методики (крім загальних завдань кримінального судочинства
– ст. 2 нового КПК) виступають:
1) систематичне
узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних
справах;
2) вивчення криміногенної
обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки
злочинності;
3) аналіз кримінального,
кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового,
а також іншого галузевого законодавства, пов’язаного з установленням юридичної відповідальності
за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської,
податкової, екологічної) тощо;
4) розроблення
найбільш ефективних методів і засобів розкриття, розслідування злочинів, судового
розгляду кримінальних справ, побудова їх криміналістичної характеристики; оптимізація
процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них
кримінальних справ на основі використання даних про типові слідчі, судові ситуації;
напрацювання системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій,
організаційних і оперативно-розшукових заходів;
5) вдосконалення
процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього
нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються (реалізація
прогностичної функції криміналістики);
6) напрацювання
окремих методик судового розгляду кримінальних справ щодо злочинів певних видів
(груп).
Принципи криміналістичної
методики – базовані на законі вимоги, яким повинна відповідати
побудова будь-яких окремих методик. Ці принципи поділяються на:
А. Загальні (визначальні
основи розділу «Криміналістична методика»), до яких відносять:
1) законність методик;
2) цілісність методик;
3) наукову обґрунтованість
і достовірність;
4) вимогу побудови
окремих методик на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону
інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову,
адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів і суду.
Б. Окремі принципи (визначальні категорії
(критерії), які обумовлюють напрацювання криміналістичних методик), а саме:
1) конкретність
криміналістичних методичних рекомендацій;
2) етапність окремих
методик;
3) ситуаційність
та багатоваріантність;
4) ефективність;
5) структурна єдність;
6) принцип вивчення
механізму та способів учинення злочинів, їх приховання; вивчення оточення особи
злочинця;
7) принцип узагальнення
й використання передового досвіду розслідування, слідчо-експертної та судової практики,
криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.
В. Спеціальні
принципи (базові категорії, що слугують розробленню конкретних
методик розслідування окремих видів чи груп злочинів):
1) принцип індивідуальності
розслідування й судового розгляду;
2) взаємозв’язок
слідчого з оперативним апаратом органів дізнання;
3) максимально
активне використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;
4) принцип плановості
розслідування та судового розгляду кримінальних справ;
5) принцип оперативності,
швидкості розслідування;
6) засада щодо
оптимального набору слідчих і судових дій.
Методика розслідування
складається із двох частин:
1) загальні положення
(поняття, завдання, методика, зміст та структура);
2) окремі методики
(розслідування окремих видів злочинів).
Структура методики
розслідування окремих злочинів включає такі розділи (елементи):
– загальної методики
розслідування злочинів (поняття, об’єкт дослідження, завдання, принципи, місце в
системі криміналістики і зв’язок з іншими галузями знань);
– окремих методик
розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методик
їх розслідування, структура окремих методик розслідування).