Особливості розслідування хабарництва
Особливості розслідування хабарництва
Приводами до порушення кримінальної
справи про хабарництво є звичайно отримувані слідчими органами письмові чи усні
повідомлення про вчинений злочин, чи такий, що готується, явка з повинною, статті,
замітки і листи, опубліковані в друкованих ЗМІ, а також дані про вчинений злочин,
безпосередньо виявлені органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом.
Повідомлення про вчинене хабарництво
чи таке, що готується, можуть надходити також і від учасників злочину, інших осіб,
що були очевидцями передання хабарів чи знають про це від третіх осіб; службових
осіб, яким пропонувався хабар; від органів дізнання, які виконали необхідні оперативно-розшукові
заходи з метою виявлення злочину, і осіб (особи), що його вчинили.
Попередня перевірка матеріалів. До неї звертаються в тих
випадках, коли в матеріалах хоч і містяться дані, що вказують на можливий злочин,
але їх недостатньо для порушення кримінальної справи. Попередня перевірка повинна
проводитися в максимально стислий термін.
Ця діяльність може здійснюватися
викликом заявника для уточнення і повнішого висвітлення обставин, викладених у заяві,
для з’ясування, чи виконано ту дію (дії), за яку (які) мали місце давання та одержання
хабара, чи мали місце які-небудь відступ-лення від звичайного порядку виконання
таких дій і т. д.
Виклик інших осіб для одержання
пояснень можливий лише у випадках, коли без цього неможливо вирішити питання про
порушення кримінальної справи. Тим паче не слід викликати для одержання пояснень
тих, на кого лягає підозра в одержанні чи посередництві в данні хабара.
Іноді доцільно вдатися до
проведення ревізій і відомчих перевірок. Однак захоплюватися перевірочними діями
не можна: хабарництво можна успішно розкрити, лише використовуючи весь арсенал процесуальних
засобів виявлення і закріплення доказів, які є у слідчого тільки після порушення
кримінальної справи.
Проаналізувавши наведене,
можна резюмувати, що незалежно від початкових слідчих ситуацій перевірочні дії та
початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:
1) заява може бути наклепницькою,
і тоді гласна її перевірка може скомпрометувати службову особу;
2) у випадку достовірності
викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов’язаних із
ними осіб, шо негативно вплине на результати розслідування.
Програма
первинних слідчих дій передбачає таке.
Затримання з речовим доказом – ефективний засіб викриття
хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної
особи, щодо якої має місце вимагання хабара.
Для викриття хабарників можуть
використовуватися судово-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис,
оперативпо-розшукові можливості органів дізнання. Затриманню має передувати ретельне,
детальне підготування цієї слідчої дії.
Момент затримання на місці
злочину визначається конкретними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання
і одержання хабара або відразу після його вручення. Затримання повинно бути виконане
так, щоб хабарник не зміг звільнитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим
доказом.
Допити. Безпосередньо після затримання
необхідно допитати хабарника, який унаслідок затримання його на місці злочину деморалізований
і часто зразу ж визнає свою вину в учиненні злочину.
На початковій стадії розслідування
така слідча дія часто буває найбільш ефективним засобом викриття підозрюваних у
вчиненні злочину. Найкращий результат досягається тоді, коли забезпечується раптовість
допиту і підозрювані не встигають до нього підготуватися.
Під час допиту підозрюваного
варто використовувати докази про хабарництво, що вже наявні в первинних матеріалах.
У процесі допиту доцільно
також установити характер взаємин допитуваного з іншими підозрюваними. Це дозволить
вибрати найбільш ефективну тактику подальшого розслідування.
Якщо кримінальну справу порушено
за заявою, то однією з первинних слідчих дій є допит заявника. Він проводиться з
метою уточнення обставин, викладених у заяві.
У процесі допиту заявника
доцільно скласти схему того місця, де передавався хабар. Потім необхідно виконати
огляд цього місця. Збіг основних орієнтирів на ньому і на схемі буде об’єктивним
підтвердженням обґрунтованості зробленої заяви.
Якщо є очевидці злочину, їх
теж необхідно допитати на початку розслідування. Основна увага приділяється з’ясуванню
обставин передавання й одержання хабара (де давався хабар, що було предметом хабара,
як поводилися учасники злочину, хто при цьому був присутній і т. д.).
Обшуки. Особистий обшук та обшук
за місцем проживання співучасників хабарництва, а також у робочому кабінеті службової
особи – хабарника проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів,
що свідчать про підготування злочину, цінностей, нажитих злочинним способом.
У більшості випадків особистий
обшук та обшук приміщень здійснюють одночасно. Особливу увагу варто звертати на
листування, поштові квитанції, записники, номери телефонів, що підтверджують зв’язок
співучасників хабарництва, а також свідчать про дії службової особи, обумовлені
одержанням хабара чи такі, що характеризують особу обвинуваченого.
Іноді у ході обшуку можна
знайти не сам предмет хабара, а лише його пакування (чи його частину). Зневажати
такими знахідками не варто. На пакуванні може зберегтися запис, що вказує, кому
належить предмет, хто його передав. У разі виявлення в хабародавця і хабарника частин
пакувального матеріалу, в який було загорнуто предмет хабара, за допомоги криміналістичної
експертизи можна встановити, що вони були частинами цілого. Залежно від характеру
хабара і ймовірного пакування варто спробувати за допомоги фахівця-криміналіста
знайти на них пальцеві відбитки хабародавця.
Коли має місце виявлення у
хабарника грошей, їх необхідно сфотографувати, порахувати, зафіксувати номера купюр,
а також наявні на них індивідуальні ознаки (розриви, помарки і т. ін.). Точний опис
грошей має велике значення особливо тоді, коли хабародавець визнає себе винним.
Його показання про суму, купюри і про їхні індивідуальні ознаки, відповідні результати
огляду грошей, виявлених у ході обшуку в хабарника, виступатимуть важливими доказами
вчиненого злочину.
Коли виявляють документи,
що пояснюють чи якось пов’язані з діяльністю обшукуваної службової особи, їх необхідно
вилучити і ретельно дослідити, щоб з’ясувати, яких питань вони стосуються і хто
зацікавлений у їх вирішенні.
За наявності до того достатніх підстав обшукові підлягають
особи, в яких учасники злочину могли сховати предмет хабара, цінності, нажиті злочинним
шляхом, документи.