Виборче право і виборча система

Виборче право і виборча система

Вибори – це демократичний спосіб формування, за допомогою голосування, складу представницьких органів державної влади та м.с.

Поняття «виборче право» вживається у двох значеннях:

1. об’єктивне виборче право — це інститут конституційного прав, який регулює порядок формування представницьких органів влади.
2. суб’єктивне виборче право — це право окремого громадянина обирати (активне) та бути обраним (пасивне)

Принципи виборчого права:

• Принцип загальності означає, що право обирати мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. 
•  Принцип вільного виборчого права означає, що в Україні немає обов’язку брати участь у виборах.
• Рівне виборче право – голоси усіх виборців є рівними.
• Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні для голосування може перебувати лише особа, яка голосує.
• Гласність і відкритість виборчого права означає, що завжди підготовка і проведення виборів депутатів здійснюються відкрито і гласно.
• Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об’єднання, трудові колективи мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні особисті якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули.

Виборча система – це інститут конституційного права, який регулює суспільні відносини пов’язані із способом розподілу представницьких мандатів залежно від результатів виборів.

Розрізняють такі види виборчих систем.

Мажоритарна виборча система, при застосуванні якої обранцями вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:

• мажоритарну систему абсолютної більшості – вимагає для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів.
• За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.
• мажоритарну систему відносної більшості – обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів, ніж інші кандидати. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов’язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів.
• мажоритарну систему кваліфікованої більшості – передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), котрий отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3, 3/4 тощо).

Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу.

Змішана виборча система передбачає поєднання в різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси.