Формування ідеї європейської міждержавної інтеграції

Формування
ідеї європейської міждержавної інтеграції

Формування та еволюція європейської ідеї, як сукупності концепцій
добровільного об’єднання держав та народів Європи в єдину політичну організацію,
має достатньо довгу історію. Крім того, слід зазначити, що вектор розвитку європейської
ідеї знаходився у залежності від історичного контексту, у якому вона існувала.

Так, у 1306 році, французький
юрист та публіцист, П. Дюбуа, у роботі «Про повернення Святої Землі», сформував
проект, яки передбачав створення на європейському континенті «Християнської республіки»
з метою встановлення і підтримання миру між християнськими націями Заходу. Вищим
органом цього об’єднання мала стати рада, до складу якої увійшли б володарі всіх
частин цього об’єднання. Основним завданням цього органу було б забезпечення миру
шляхом запровадження принципів християнства.Також, у разі виникнення суперечки між
європейськими країнами, арбітром у спорі, мала виступити колегія із дев’яти суддів
та ПапаРимський, як остання апеляційна інстанція.

Варто також звернути
увагу на проект короля Богемії Іржі з Подебрад, який у 1459 році за пропонував створити
європейську федерацію, як засіб об’єднання християнського світу. Цей план передбачав
колективний захист проти зовнішньої агресії; посередництво при врегулюванні конфліктів
між державами-членами; створення федеральної асамблеї голів держав, яка б ухвалювала
рішення більшістю голосів; створення федерального бюджету, який б фінансувався за
рахунок внесків держав-членів; існування федеральних службовців. Характерно, що
цей проект жодним чином не зачіпав питання пов’язані з міждержавною торгівлею в
рамках цього об’єднання.

Натомість, французький письменник та монах, Е. Крюссе, у ряді
свої робіт, серед яких варто відзначити трактат «Новий Кіней», відстоював необхідність
створення світової конфедерації, яка б окрім європейських країн охопила би Турцію,
Морокко, Персію, Китай, Японію та Монголію. І хоча, його головною метою – було підтримання
миру у світі, він також наполягав на необхідності забезпечити свободу руху товарів,
та осіб. На його думку існувала потужна взаємозалежність між вільною торгівлею та
миром серед держав. Важливе місце у забезпеченні свободи торгівлі, Е. Крюссе відводив
єдиній валюті, та єдиній системі мір та ваги.

Цієї ж точки зору, підтримувався французький державний діяч,
Максимільян де Бетюн Сюллі, який був державний секретарем під час правління Короля
Генріха ІV. Так, у своїй роботі «Великий план», він виступав за політичну та економічну
уніфікацію Європи на основі принципів федералізму. Так, керівним органом цієї організації,
повинна була стати Рада, під головуванням Франції.

У більш регіональному вимірі, розглядав інтеграцію єпископ
Р. Спінола, іспанський нобель, який за проханням австрійського імператора, Леопольда
І, запропонував у 1665 р. створити митний союз між Австрією, Баварією, Іспанією,
та деякими німецькими князівствами. Він вважав, що економічний союз має стати передумовою
до створення політичного союзу.

В свою чергу, у XVIII сторіччі, видатний французький філософ-просвітник,
Ж-Ж. Русо, пропонував створити політичну асоціацію держав.

Натомість, британський вчений, Ж. Бентам, у 1789 році, видав
роботу під назвою «Універсальний та вічний мир», у якій він виступав за створення
міжнародної організації, яка б складалася з держав з усього світу, з метою досягти
«найбільше щастя для найбільшої кількості». Його головним завданням було запобігти
воєнним конфліктам. Для цього передбачалось використовувати такі механізми, як міжнародне
право, роззброєння, емансипацію колоній, вільну торгівлю, та свободу друку.

Французький мислитель та соціолог А. Сен-Сімон виступав за
створення Єврпейської федерації – «справжнього співтовриства» незалежних держав,
яке б було об’єднано Європейським парламентом та іншими спільними інститутами, незалежними
від національних урядів.