Зміст системи сучасного українського конституціоналізму

{lang_content_nav} системи сучасного українського конституціоналізму

Сучасний український конституціоналізм ґрунтується на нормативно-правовій основі – Конституції та конституційному законодавстві, конституційно-правових відносинах, конституційній правосвідомості та конституційному правопорядку.

Конституція — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Конституційне законодавство як нормативна основа сучасного українського конституціоналізму покликане, перш за все, закріплювати засади конституційного ладу країни. Так, Конституція України закріплює принципи конституційного ладу, проте їх розкриття та конкретизація повинні здійснюватися за конституційними законами.

Конституційні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких наділяються взаємними правами і обов’язками згідно з приписами конституційно-правових норм. За змістом це найважливіші для забезпечення життєдіяльності суспільства відносини, спрямовані на здійснення народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Конституційна правосвідомість є самостійним елементом механізму ефективної реалізації прав особистості, заснованого на пізнанні і свідомості необхідності прямої дії норм Конституції України у формуванні правового простору України і активної участі громадян, у правозастосовчому процесі.

Конституція України вказує: правопорядок в Україні ґрунтується на тому, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень, які передбачені Конституцією й законами України.