Форми та методи публічного адміністрування

Тема 6. Форми та методи публічного адміністрування

План:

1. Поняття та види форм публічного адміністрування

2. Характеристика окремих форм публічного адміністрування

3. Поняття та види методів публічного адміністрування

 

1. Поняття
та види форм публічного адміністрування

Формою
публічного адміністрування слід розуміти зовнішньо виражену дію
суб’єктів публічної адміністрації, що здійснюється в рамках їх компетенції для
виконання поставлених перед ними завдань та тягне за собою певні наслідки.

Ознаки форм публічного адміністрування:

1) є способом зовнішнього вираження діяльності публічної адміністрації та її
посадових осіб;

2) залежать від змісту компетенції
публічної адміністрації;

3) обумовлені реалізацією завданьі функцій суб’єктів владних повноважень (виконання адміністративних зобов’язань) врамках їх компетенції;

4) в більшості випадків вимагають юридичної регламентації;

5) вибір форм діяльності обумовлений специфікою поставленої
мети, зумовлює найбільш ефективний варіант діяльності;

6) тягнуть за собою певні наслідки.

Різноманітність
форм публічного адміністрування, відмінності в їх характері, юридичній силі, та
меті застосування роблять актуальною проблему їх класифікації.

За
значенням наслідків, які виникають у результаті використання форм виділяють:

а)
правові форми публічного адміністрування;

б) неправові форми публічного
адміністрування.

До
правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичних
наслідків. Зокрема, видання правових актів, застосування примусових заходів
тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати
адміністративно-правові відносини. До неправових належать форми, які
безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення
адміністративно-правових відносин. Такі форми або передують правовим
(проведення ревізії за результатами якої видається правового акт), або
використовуються за ними (нарада з приводу реалізації правового акта).

За
ступенем правової регламентації процесу використання виділяють такі форми
публічного управління:

1.
Встановлення норм права (видання нормативних актів публічного адміністрування).

2.
Застосування норм права (видання ненормативних актів публічного
адміністрування, актів застосування норм права).

3.
Укладання адміністративних договорів.

4.
Здійснення реєстраційних та інших юридичне значущих дій.

5.
Провадження організаційних дій.

6.
Виконання матеріально-технічних операцій.

Перші
чотири форми є правовими, решта – неправовими. Саме такий поділ форм публічного
адміністрування найбільш повно відображає діяльність публічної адміністрації,
її широту та специфіку.

 

2. Характеристика окремих форм публічного
адміністрування

Встановлення
норм права (видання нормативно-правових актів, адміністративна правотворчість). Ця форма пов’язана зі створенням правових
норм, розробкою, обговоренням і прийняттям правових актів. У рамках
правотворчої форми публічного адміністрування реалізується функція
адміністративного правотворчості. Дана форма діяльності публічної адміністрації
відрізняється достатньою складністю, оскільки вимагає тривалої процедури:
розробки проекту адміністративного акту, обговорення, прийняття, опублікування
та державної реєстрації.

Застосування
норм права (видання ненормативних (індивідуальних) актів, видання актів
застосування норм права, адміністративне розпорядництво) – основна форма публічного адміністрування. Правозастосовча форма діяльності
публічної адміністрації пов’язана з виконанням законодавчих та інших нормативних правових актів з метою
застосування норми права до конкретних життєвих обставин, тобто врамках цієї форми відбувається розгляд і вирішення індивідуальних справ.

Цяформа діяльності включає:

– встановленняфактичних обставин справи;

– пошук спеціальної правової норми для застосування в конкретнійситуації і конкретному випадку, виявлення юридичної значимостіта масштабу дій цієї
правової норми, з’ясування її
змісту, тлумачення норми права;

– прийняття рішення по справі,
видання індивідуального акта публічного адміністрування;

– виконання правового акта та
здійснення контролю за його виконанням.

Укладання
адміністративних договорів.

В
юридичній літературі адміністративний договір досить часто відносять до актів
застосування норм адміністративного права. В той же час він має особливу
юридичну природу, що відрізняє його від інших форм правозастосування.

Так,
адміністративний договір може перебувати в наступних відносинах до
адміністративного акту:

1)
адміністративний договір може укладатися безпосередньо на основі норм законів,
прийнятих Верховною Радою України. Так, частина 5 статті 38 Закону України «Про
місцеві державні адміністрації» передбачає, що для здійснення спільних програм
місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть
укладати договори (наприклад, про делегування повноважень);

2)
адміністративний договір може укладається на основі підзаконних актів
нормативного характеру інших суб’єктів публічної адміністрації. Прикладом може
слугувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. №
451-р «Про схвалення Угоди щодо регіонального розвитку Сумської області між
Кабінетом Міністрів України та Сумською обласною радою»;

3)
адміністративний договір може укладатися на основі та на виконання
індивідуального адміністративного акта. Наприклад, рішення про надання
фінансових коштів підприємству на компенсаційні виплати працівникам приймається
органами служби зайнятості і оформляється наказом, на підставі якого орган
служби зайнятості укладає з адміністрацією відповідного підприємства договір
про виділення фінансових коштів;

4)
адміністративний договір може служити підставою для подальшого прийняття
адміністративних актів, причому як індивідуального, так і нормативного
характеру;

5)
для реалізації деяких управлінських рішень на розсуд державно-владного суб’єкта
може бути обраний адміністративний договір або адміністративний акт. Вибір того
чи іншого правового управлінського засобу визначається на розсуд відповідного
державного органу і залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів.
Так, експропріація і купівля-продаж дозволяють вирішити однакову управлінську
мета – придбати в

Здійснення
реєстраційних та інших юридична значущих дій є формою діяльності публічної адміністрації, сутність
та юридична природа якої наукою адміністративного права досі ще не з’ясована.
Деякі дослідники вбачають у реєстрації тільки елемент технічного обліку. Проте
державна реєстрація має не лише інформаційне значення. Її роль головним чином
полягає в тому, щоб підтвердити юридичні факти. Очевидно, акт реєстрації є
рішенням публічної адміністрації, що вказує на юридичний стан суб’єкта.
Реєстраційні дії мають юридичні наслідки.

Реєстраційні
дії мають юридичні наслідки. Так, незареєстровані транспортні засоби не можна
експлуатувати, незареестрований нормативний акт не може бути опублікований,
незареєстрований договір на оренду землі не має юридичної сили; незареєстровані
суб’єкти права власності на землю юридично не мають у власності таку землю.

До
інших юридичне значущих дій належать: прийняття присяги, службове атестування,
складання протоколу про адміністративне правопорушення тощо.

Проведення
організаційних заходів є
однією з не правових форм публічного адміністрування. Ці заходи здійснюються
систематично, постійно і спрямовані на забезпечення чіткої та ефективної роботи
публічної адміністрації. Вони не пов’язані з виданням правових актів та
здійсненням юридично значущих дій. За змістом організаційні форми мають
внутрішньоуправлінське, внутрішньоапаратне значення, проте в кінцевому рахунку
вони спрямовані на задоволення публічного інтересу. Прикладами таких дій можуть
бути:

а) роз’яснення змісту і мети законодавчих та інших правових актів або тих
чи інших заходів;

б) інспектування роботи та інструктування нижчих органів
(посадових осіб);

в) розроблення програм, підготовка та проведення нарад,
конференцій, робочі зустрічі, наради, семінари, конференції, круглі столи,
інтерв’ю, прямі телефонні зв’язки з населенням посадових осіб публічної
адміністрації, прийом громадян, візити делегацій тощо.

Здійснення
матеріально-технічних операцій є найбільш об’ємною частиною діяльності апарату
публічної адміністрації як з точки зору її кількості, так і різноманітності.
Матеріально-технічні операції носять допоміжний неправовий характер. Їх основне
призначення – обслуговування самого процесу публічного адміністрування. Вони
створюють умови для використання інших форм роботи суб’єктів владних
повноважень. В узагальненому вигляді матеріально-технічні операції – це підготовка
матеріалів для видання юридичних актів, проведення організаційних заходів,
провадження діловодства, складання довідок, звітів і т. ін.

 

3. Поняття та види методів публічного адміністрування

Категорії форми
та методу публічного адміністрування необхідно розглядати в нерозривному
зв’язку. Якщо форму діяльності публічної адміністрації можна досить ясно
продемонструвати, показати її правовий зміст і основне призначення, то її
методи характеризуються меншим ступенем правової регламентації.

Методами публічного
адміністрування є певні способи практичного виконання суб’єктами публічної
адміністрації своїх адміністративних зобов’язань, що відповідають характеру й
обсягу наданої їм компетенції.

Сукупність
методів публічного адміністрування розподіляється на види за різними
критеріями:

1) в
залежності від форми вираження:

– правові –
містяться в нормативних та індивідуальних правових актах і тягнуть юридичні
наслідки;

– неправові
– характеризуються здійсненням суб’єктом публічної адміністрації певних дій
організаційного характеру (наради, інструктажі тощо);

2) залежно
від правових властивостей:

– нормативні –
застосовуються з метою прийняття нормативних правових актів;

– індивідуальні –
застосовуються з метою прийняття індивідуального адміністративного акта;

3) за ступенем владного
впливу на об’єкти:

– імперативні –
містять владні приписи, які зобов’язують до вчинення необхідних дій або
належної поведінки;

– уповноважуючи –
дозволяють здійснювати певні дії (наприклад, приймати правові акти публічного
адміністрування);

– заохочувальні –
реалізуються за допомогою встановлення стимулів до правомірної поведінки
суб’єктів адміністративного права;

– рекомендаційні
– містять рекомендації щодо здійснення певних дій необов’язкового характеру;

4) за суб’єктним
складом:

– одноосібні (єдиноначальні);

– колегіальні.

Найбільш
поширеним є розмежування методів публічного адміністрування:

1) залежно від
міри використання владних повноважень публічної адміністрації:

– переконання;

– заохочення;

– примус.

2) залежно від
ступеня врахування у владному впливі інтересів і правових можливостей його
об’єктів:

–
адміністративні;

– економічні .