Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Виявлені особи, що вчинили злочини, та їх статево-вікова характеристика

3. Виявлені особи, що
вчинили злочини, та їх статево-вікова характеристика

Динаміка
кількості виявлених осіб, що вчинили злочини, в цілому співпадала з динамікою
зареєстрованої злочинності. Тенденція до зростання цього показника
спостерігалася протягом 1993-1995 рр. За цей час кількість виявлених злочинців
збільшилася з 207326 до 340421 (+64,2%). Протягом 1996-2006 рр. мало місце
постійне скорочення числа виявлених злочинців (виключення – 2004 р.: +0,4%),
хоча його темпи були меншими, ніж темпи зменшення кількості зареєстрованих злочинів.
У2006
р. було виявлено 214507 осіб, що вчинили злочини, тобто на 37,0% менше, ніж у
1995 р. В останні 3 роки аналізованого періоду цей показник перебував практично
на рівні 2006 р. при дуже незначних річних коливаннях.
У 2009 р. було виявлено
212090 осіб, що вчинили злочини (+2,1% порівняно з показником попереднього
року). Нагадаємо, що в цьому році вперше з 2003 р. спостерігалося зростання
числа зареєстрованих злочинів.

Розподіл виявлених осіб, що вчинили
злочини, за статтю протягом 1992-2009 рр. був відносне)
стабільним.Абсолютну
більшість злочинців складали чоловіки.
У 1994-1996 рр. їх частка
серед усіх злочинців дещо зменшилася (з 86,4% до 82,5%), а потім почала зростати
незначними темпами і в 2003 р. дорівнювала 87,7%.
У наступні 6 років цей
показник практично був незмінним.
У 2009 р. частка чоловіків
серед усіх злочинців становила 86,3%. Відповідно питома вага жінок серед осіб,
що вчинили злочини, у 1994-1996 рр. зросла з 13,6% до 17,5%, а в наступні роки
скорочувалася і досягла у 2003 р. 12,3%. Останніми роками аналізованого періоду
цей показник майже не змінювався і склав у 2009 р. 13,7%.

У зв’язку зі зміною у 2002
р. параметрів вікових груп, передбачених у статистичній звітності,
характеристика розподілу виявлених злочинців за віком дається за два періоди:
1992-2001 рр. та 2002-2009 рр. Протягом першого періоду розподіл виявлених
осіб, що вчинили злочини, за величиною частки представників певної вікової
групи серед усіх злочинців був доволі стабільним (див. рис. 34). Особи у віці
30 років і старше складали у середньому 47,6% всіх злочинців, 18-24 років – 25,0%,
25-29 років – 16,9%, 14-17 років – 10,6% (16-17 років – 7,6%, 14-15 років –
3,0%). У цілому за аналізований період частка серед злочинців представників
молодших вікових груп дещо зменшилася, а осіб у віці 30 років і старше -зросла.

Ці дані становлять певний інтерес, але, на
жаль, не дозволяють здійснити порівняльну оцінку ступеня кримінальної
активності представників кожної вікової групи. Зазначені вікові групи включають
різну кількість років, що робить порівняння абсолютних показників неможливим.

Через відсутність за цей період даних щодо
чисельності відповідних вікових груп серед населення в цілому ми не можемо
також застосувати спеціалізовані коефіцієнти злочинної активності. Натомість
можна здійснити

таку оцінку шляхом порівняння кількості
злочинців певної вікової групи, яка припадає на 1 рік цієї групи, зробивши
таким чином дані придатними для порівняння. За величиною зазначеного середнього
коефіцієнта за вказаний період злочинців різних вікових груп можна розподілити
так: 16-17-річні – 10901, 18-24-річні – 10627, 25-29-річні – 10031, 30-річні і
старше – 4605, 14-15-річпі – 4328.

Протягом вказаного періоду ступінь
кримінальної активності представників

різних вікових груп суттєво змінювався. До
1995 р. Найбільш кримінально активними були особи у віці 16-17 років (1995 р. -11773), на другому місті знаходилися 25-29-річні (11716), а на третьому -18-24-річні (11560). У наступні роки ситуація змінилася. Починаючи з 1996 р. найвищий
показник спостерігався серед злочинців 18-24 років. Особи у віці 25-29 років у
1996-1999 рр. посідали друге місце, а у віці 16-17 років – третє. У 2000-2001
рр. 16-17-річні знову стали другими за ступенем кримінальної активності. У 2001
р. перелік виявлених осіб, що вчинили злочини, різних вікових груп,
ранжируваний за величиною зазначеного показника, виглядав так: 18-24-річні –
11239, 16-17-річні – 10159, 25-29-річні – 9488,14-15-річні – 4487, 30-річні і
старше – 4172.

Із 2002 р. у державній статистичній
звітності була передбачена більша кількість вікових груп, за якими
розподіляються виявлені особи, що вчинили злочини. Це дозволило отримати нову
детальнішу структуру розподілу злочинців за віком.

Розподіл виявлених осіб, що вчинили
злочини у 2002-2009 рр., за величиною частки представників певних вікових груп
серед усіх злочинців був, як і в попередні роки, відносно стабільним. Структура
злочинців певних вікових груп за величиною їх середньої частки за аналізований
період мала такий вигляд: 29-39-річні та 18-24-річні – по 26,4%, 40-49-річні –
14,8%, 25-28-річні – 14,5%, 50-59-річні – 6,7%, 16-17-річні – 6,0%, 14-15-річні
– 2,8%, 60-річні і старші – 2,6%.

Слід звернути увагу на певні зміни, які
сталися у зазначеній структурі протягом аналізованого періоду. Так, до 2006 р.
включно найбільша частка серед злочинців припадала на осіб у віці 18-24 роки, а
в останні З роки аналізованого періоду найвищий показник уже був характерний для
осіб у віці 29-39 років.
У 2009 р. 29-39-річні
становили 28,9% всіх злочинців, а 18-24-річні – 24,0%, тобто частка перших дещо
зросла, а других – зменшилась. Відбулося незначне збільшення відсотка осіб у віці
2 5 – 2 8 років (з 14,7% до 15,7%), 4 0 – 4 9 років (з 14,2% до 15,0%), 5 0 – 59
років (з 5,6% до 7,6%), 60 років і старше (з 2,3 до 2,6%). Натомість серед злочинців
зменшилась питома вага представників наймолодших вікових груп: 14-15-річних -із 3,3% до 1,6% і 16-17-річних – із 6,6% до 4,5%.

За наявності даних щодо чисельності
відповідних вікових груп населення країни за 2002-2009 рр., у нас є можливість
визначити ступінь кримінальної активності представників кожної з них за
допомогою спеціального коефіцієнта злочинної активності – відношення числа
злочинців певної вікової групи до 100 тис. населення цієї вікової групи.

На початку цього періоду найбільш
кримінально активними були особи у віці 18-24 роки (1482), а 25-28-річні
посідали друге місце (1452). Таке співвідношення тривало до 2005 р. включно,
хоча в цьому році показники представників обох вікових груп стали майже
однакові (1210 та 1209 відповідно). Починаючи з 2006 р. і до кінця
аналізованого періоду найбільший показник кримінальної активності вже був у
осіб віком 25-28 років, а наступними були 18-24-річні.
У 2009 р. Спеціалізований коефіцієнт
злочинної активності 25-28-річних становив 1128, а 18-24-річниХ – 990.

Далі за ступенем кримінальної активності
маємо осіб у віці 16-17 років та 29-39 років. На початку періоду, що
розглядається, спеціалізований коефіцієнт злочинної активності 16-17-річних
складав 1134, а 29-39-річних – 949.
У наступні 2 роки показник
16-17-річних зріс до 1187, а з 2005 р. почав знижуватись, особливо помітно у
2006 р. (-18,8%).

Спеціалізований коефіцієнт злочинної
активності осіб у віці 29-39 років протягом наступних 4 років зменшувався і
дорівнював у 2006 р. 786, а з 2007 р. почав зростати. В результаті у 2008 р.
ступінь злочинної активності 29-39-річних (805) вже перевищував аналогічний
показник 16-17-річних (801).
У 2009 р. спеціалізований
коефіцієнт злочинної активності осіб у віці 29-39 років дорівнював 849, а осіб
у віці 16-17 років – 804.

Наступну пару представників вікових груп,
які мають близькі за значенням спеціалізовані коефіцієнти злочинної активності,
утворюють особи у віці 40-49 років та 14-15 років. Спеціалізований коефіцієнт злочинної
активності 14-
15-річних у 2002 р. становив 578, у
2003 р. з
ріс до 608, а потім постійно
знижувався, особливо суттєво у 2006 р. (-28,5%), і склав у 2008 р. 317.
Аналогічний показник 40-49-річних у 2002 р. Дорівнював 528, у наступні 2 роки
зріс до 539, а у 2005-2006 рр. Скоротився до 446. В останні 3 роки
аналізованого періоду величина цього показника постійно зростала.
У2006
р. спеціалізований коефіцієнт злочинної активності 40-49-річних дорівнював 446
і вперше перевищив відповідний
показник осіб у віці 14 – 15 років (364).
У наступні роки таке переважання
ступеня кримінальної активності 40-49-річних збереглося.

В останньому році періоду, що
розглядається, спеціалізований коефіцієнт злочинної активності 40-49-річних
складав 476, а 14-15-річних – 337.

Найменш кримінально активними, звичайно,
були представники найстарших вікових груп. Коефіцієнт злочинної активності
50-59-річних спочатку становив 291, у 2004 р. зріс до 300, а в 2009 р. дорівнював
252.

Коефіцієнт злочинної активності
представників найстарішої вікової групи у 2002 р. дорівнював 61,2, у 2004 р. та
2005 р. становив відповідно 72,1 та 66,2, а в наступні 4 роки перебував на
рівні 60-61.

Оцінюючи динаміку цих показників протягом
вказаного періоду, слід зазначити, що вони переважно зменшувались, але дещо
по-різному.

Якщо спеціалізовані коефіцієнти злочинної
активності представників найбільш кримінально активних вікових груп
(25-28-річні, 18-24-річні, 16-17-річні, 29-39-річні) зменшувались протягом 6
років і лише у 2009 р. відбулося їх незначне збільшення, то відповідні
показники представників інших вікових груп (14-15 річні та вікові групи осіб 40
років і старше) до 2004 р. включно зростали, а їх скорочення розпочалося лише з
2005 р. У 2009 р. збільшення числа виявлених осіб, які вчинили злочини, привело
до зростання спеціалізованих коефіцієнтів злочинної активності представників
усіх вікових груп крім найстаршої.

Слід звернути увагу на сутгєву різницю в
темпах зменшення спеціалізованих коефіцієнтів злочинної активності
представників різних вікових груп. Темпи зменшення показників злочинної
активності представників 4 наймолодших вікових груп були значними. Зокрема,
спеціалізований коефіцієнт злочинної активності 14-15 річних зменшився за цей період
на 41,7%, 16-17-річних – на 29,2%, 18-24-річних – на 32,9%, 25-28-річних – на
22,3%. Темпи скорочення злочинної активності представників старших вікових груп
були суттєво меншими. Так, спеціалізований коефіцієнт злочинної активності
29-39-річних зменшився на 10,5%, 40-49-річних – на 9,8%, 50-59-річних – на
13,4% і 60-річних і старше – на 1,1%.

Із наведених даних випливає, що динаміка
виявлених осіб, які вчинили злочини, суттєво не відрізнялась від динаміка
зареєстрованих злочинів.

Після значного зростання у 1993-1995 рр.
їх кількість постійно знижувалась до 2006 р., а в останні 3 роки аналізованого
періоду залишалась практично на одному рівні.

Більшість злочинців (у середньому 85,5%)
протягом всього аналізованого періоду складали чоловіки. Прогнози фахівців щодо
ймовірного збільшення частки жінок серед осіб, які вчинили злочини, як
побічного результату процесу їхньої економічної та соціальної емансипації не
справдилися.

Протягом аналізованого періоду рівень
кримінальної активності представників різних вікових груп суттєво змінювався.
До 1995 р. Найбільш кримінально активними були 16-17-річні, а потім особи у
віці 25-29 та 18-24 років. У другій половині 1990-х- першій половині 2000-х
років найвищий спеціальний коефіцієнт злочинної активності був уже у
18-24-річних, а другу та третю позицію займали 25-28-річні (з 2002 р.) та
16-17-річні. З 2006 р. на перше місце за рівнем кримінальної активності вийшли
особи у віці 25-28 років, другими були 18-24-річні, третіми – 16-17-річні, а з
2008 р. – 29-39-річні. При загальному зменшенні рівня злочинної активності його
темпи у представників 4 наймолодших вікових груп були значно вищими, ніж у
старших за віком осіб.

Таким чином, головними тенденціями у даній
сфері є зменшення рівня кримінальної активності представників двох груп
неповнолітніх (16-17 та 14-15 років) та зростання цього показника у молоді
(25-28 та 18-24 років) та осіб середнього віку (29-39 та 40-49 років).

 

 

4Розподіл
виявлених осіб,
що вчинили злочини, за основними кримінологічними
ознаками

Показники
виявлених осіб, що вчинили злочини, які належать до
основних кримінологічних груп, та
їх динаміка характеризуються таким чином:

У
1993-1995 рр. число виявлених осіб, які вчинили злочини
у групі, зросло
з 76520 до 116111 (+51,7%). Починаючи з 1996 р. Розпочалася тенденція їх
зменшення. Кількість таких осіб скоротилася у 2008 р. До 33902 (-70,8%
порівняно з показником 1995 р.), а питома вага серед усіхзлочинців – із 36,9% у
1992 р. до 16,3%. У 2009 р. чисельність таких осіб зросла на 6,1% і склала
35965, а їх частка серед усіх злочинців становила 17,0%.

Кількість
виявлених злочинців,
які раніше
вчиняли злочини,
протягом 1993-1998 рр.
зростала незначними темпами. Якщо на початку цього відтинку часу вона
дорівнювала 37127, то наприкінці – 50393 (+35,7% за період). У наступні 5 років
відбувалося зниження даного показника, який у 2002 р. склав 39490. У 2003 р.
мало місце різке зростання числа виявлених осіб, які раніше вчиняли злочини. їх
кількість збільшилася порівняно з показником попереднього року на 39,9% і
склала 55250. У наступні 3 роки відбулося зниження цього показника до 44514
(-19,4%), а в 2007-2009 рр. мало місце його зростання. У 2009 р. було
зареєстровано 49422 рецидивісти. Питома вага осіб цієї категорії дорівнювала у
1992 р. 17,9%, до 2002 р. складала в середньому 15%, а в наступні роки
перевищувала 20%. У 2009 р. цей показник становив 23,3%.

Чисельністьосіб, які вчинили злочини у стані
сп’яніння,
у перші З роки аналізованого періоду
помітно зросла. У 1992 р. було виявлено 55548 даних осіб, а в 1995 р. – 73152,
тобто на 31,7% більше. З 1996 р. розпочалася тенденція постійного та суттєвого
зниження даного показника, яка завершилася у 2002 р. У цьому році чисельність
таких осіб була меншою за показник 1995 р. у 2,5 разу і склала 29059. Протягом
2003-2004 рр. цей показник зріс до 36066 (+24,1% порівняно з 2002 р.).

Далі
був дворічний період зменшення, на кінець якого кількість зазначених осіб
дорівнювала 30516 (-15,4%), а в 2007-2008 рр. вона практично не змінювалась. У
2009 р. чисельність таких осіб зросла порівняно з попереднім роком на 4,9% і
склала 32063. Відповідно до цієї динаміки частка осіб, які вчинили злочини у
стані сп’яніння, серед усіх злочинців у 1993-2002 рр. зменшилася з 26,8% до
10,8%, а в наступні роки зросла до 15,1%.

Кількістьосіб, які вчинили злочини у стані
наркотичного збудження,
у 1993-1996 рр. зросла з
1486 до 2798 (+88,3%). У подальші 8 років спостерігалося зниження даного
показника, який у 2004 р. складав 952 (-66% порівняно з 1996 р.). У 2005-2008
рр. чисельність осіб цієї категорії збільшилася до 1327 (+39,4%), а в 2009 р.
відбулося її скорочення на 7,3% і кількість осіб, які вчинили злочини у стані
наркотичного збудження, становила 1230. їх питома вага була невеликою і
складала в середньому за аналізований період 0,6%.

Таким
чином, із 1996 р. по 2008 р. відбувалось постійне зменшення кількості осіб, які
вчинили злочини у групі, і лише у 2009 р. мало місце їх незначне зростання.
Питома вага цих осіб серед виявлених злочинців зменшилась за аналізований
період з 36,9% до 17,0%.

Спостерігалась
тенденція зростання чисельності злочинців, які раніше вчиняли злочини. їх
кількість за ці роки зросла на третину, а питома вага збільшиласяь з 17,9% до
23,3%.

У
1996-2002 рр. тривала тенденція скорочення кількості осіб, які вчинили злочини
у стані сп’яніння, в результаті якої цей показник зменшився у 2,5 разу.
Наступними роками річна чисельність таких осіб істотно не змінювалась. їх
частка серед усіх злочинців зменшилась у 1993-2002 рр. із 26,8% до 10,8%, а в
наступний період зросла до 15,1%.

Кількість осіб, які протягом розглядуваного періоду
вчинили злочини у стані наркотичного збудження, була незначною. Вони складали в
середньому лише 0,6% всіх виявлених злочинців.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+