Розподіл виявлених осіб, що вчинили злочини, за видом зайнятості

5. Розподіл виявлених
осіб, що вчинили злочини, за видом зайнятості

Кардинальні
зміни соціально-економічної ситуації в країні торкнулися також сфери зайнятості
та організації освіти, що обумовило внесення протягом аналізованого періоду
відповідних змін до статистичної звітності.

У
зв’язку із цим характеристика виявлених осіб, що вчинили злочини, за цими
ознаками буде дана окремо за два періоди: 1992-2001 рр. та 2002-2009 рр.

Розподіл
виявлених осіб, що вчинили злочини, за видом зайнятості у 1992-2001 рр. наочно відображає зміни, що
відбувались у структурі зайнятості населення країни і, зокрема, осіб, які
вчинили злочини. Розглянемо характер динаміки пайчисельніших груп злочинців за
видом зайнятості.

У
1992 р. найбільшу групу злочинців за видом зайнятості складали робітники -80926. Не був останній рік аналізованого періоду, в якому робітники переважали
серед інших категорій зайнятих злочинців.

У
1993-1995 рр. їх кількість збільшувалась і склала на кінець цього відтинку часу
98049. Упродовж наступних 6 років відбувалося постійне зниження числа
робітників, які вчинили злочини, в результаті якого у 2001 р. їх чисельність
становила 31341 (у 3,1 разу менше рівня 1995 р.). На відміну від абсолютних
показників, частка робітників серед виявлених осіб, що вчинили злочини,
протягом вказаних років неухильно зменшувалась.

Якщо
у 1992 р. вона була найвищою і становила 39,0%, то у 2001 р. – 11,0%, що було
другим показником серед інших груп злочинців, виділених за категорією
зайнятості.

Помітну
частину злочинців на початку аналізованого періоду складали працівники
колективних сільськогосподарських підприємств, які посідали на початку
аналізованого періоду третю позицію за величиною групи таких осіб серед усіх,
хто вчинив злочини. Відповідно дозагальної тенденції їх кількість у перші 3
роки аналізованого періоду збільшилася з 19725 до 28702 (+45,5%), а потім
неухильно зменшувалась дуже значними темпами. У 2001 р. було виявлено 5326
працівників колективних сільськогосподарських підприємств, які вчинили злочини,
тобто у 5,4 разу менше, ніж у 1995 р. Відповідно частка осіб, які належать до
даної групи зайнятості, серед усіх злочинців скоротилася з 9 5% до 1,9%.

Динаміка
злочинців, які належали до категорії службовців, протягом указаного періоду мала певні
відмінності від тенденції, що була притаманна іншим категоріям зайнятих осіб,
які вчинили злочини. Період зростання числа службовців, які вчинили злочини,
тривав до 1996 р. За 4 роки їх кількість зросла з 11993 до 24935, тобто більш
ніж у 2 рази, причому основний приріст стався саме у 1996 р. (+67,3%). У
наступні 3 роки кількість осіб цієї категорії становила у середньому 23970 при
незначних річних коливаннях. Помітне зменшення їх числа відбулося у 2000 р. (-24,5%)
та 2001 р. (-13,3%), в якому їх нараховувалось 15349. Питома вага службовців
серед виявлених осіб, що вчинили злочини, у 1992- 1995 рр. коливалась у межах
4-5%, у 1996-1999 рр. – біля 7% (1998 р. – -7,7%, найвищий показник за період),
а у 2001 р. зменшилась до 5,4%.

Слід
підкреслити, що кількість службовців та їх частка серед усіх, хто вчинив
злочини, на відміну від відповідних показників щодо робітників та працівників
колективних сільськогосподарських підприємств, помітно не зменшились. Тобто
зміни у структурі зайнятості, обумовлені трансформацією соціально-економічного
укладу суспільства, в ці роки на чисельність представників даної соціальної
групи серед злочинців істотно не вплинули.

Особливу
категорію серед осіб, що вчинили злочини, становлять особи, що навчалися в
момент вчинення злочину, тобто учні
та студенти вищих навчальних закладів. На відміну від
інших категорій зайнятих, чисельність цих осіб протягом аналізованого періоду
була досить стабільною.

У
1992-1995 рр. їх середня кількість становила 17241 при дуже незначних річних
відхиленнях від цієї величини. У 1996 р. відбулося зменшення даного показника
на 11,6% (це найвагоміше коливання зааналізований період); кількість учнів та
студентів середніх та вищих навчальних закладів дорівнювала у цьому році 15582.
У наступні 5 років чисельність осіб даної групи не зазнавала істотних змін
(максимальне відхилення річного показника склало 3,7%), і в 2001 р. було
зареєстровано 15172 особи цієї категорії. Відповідно частка таких осіб серед
усіх, хто вчинив злочини, протягом цих років суттєво не змінювалась. У 1992 р. вона
становила 8,3% (найвищий показник за період) від усіх виявлених злочинців, у
1995 р. знизилась до 5,2% і в наступні роки перебувала приблизно на цьому
рівні. У 2001 р. цей показник дорівнював 5,3%.

У
статистичній звітності виділялися 4 категорії осіб, що навчаються:

• учні середніх навчальних
  закладів,
• учні професійно-технічних
  училищ,
• студенти вищих та
  середніх спеціальних навчальних закладів та інші категорії осіб, що навчалися.

Показники
їх динаміки у 1993-2001 рр. помітно розрізнялися.

Дляучнів середніх навчальних закладів, що
вчинили злочини, протягом вказаних років була характерна тенденція до
зростання. їх чисельність у 1992 р. становила 6136, наступного року була
стабільною, а в 1994 р. зросла на 22,3% і склала 7340. Далі впродовж 5 років
цей показник суттєво не змінювався і в середньому за рік дорівнював 7539. У
2000 р. чисельність таких осіб, що вчинили злочини, збільшилась до 8409 (+9,4%
порівняно з показником минулого року), а в 2001 р. залишилась на такому самому рівні
(8380). Така динаміка зумовила постійне зростання частки учнів середніх
навчальних закладів серед усіх злочинців, що навчалися.

За
ці роки вона зросла з 35,8% у 1992 р. (друга за величиною частки група в цей
рік) до 55,2% у 2001 р. Із 1994 р. ця категорія осіб стала найчисленнішою серед
усіх осіб, що навчаються, які вчинили злочини.

На
початку аналізованого періоду учні професійно-технічних училищ складали
більшість осіб зазначеної категорії. У 1992 р. їх нараховувалось 6900, тобто
40,3% всіх злочинців, що навчалися в момент вчинення злочину. У подальшому
переважала тенденція до зменшення цих осіб, в результаті якої у 2001 р. їх
кількість дорівнювала 4485, а питома вага серед злочинців, які навчалися, -29,6%.

Кількість
студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, які вчинили
злочини, більшу частину аналізованого періоду суттєво не змінювалась, а їх
середньорічний показник за 1992-1998 рр. становив 2677. У 1999-2001 рр.
чисельність студентів, що вчинили злочини, щороку скорочувалась на 7-9%. У 2001
р. було виявлено 2023 такі особи, що менше показника 1998 р. на 23,6%. Питома
вага студентів серед усіх осіб, що вчинили злочини під час навчання, становила
у 1992 р. 14,8%, в подальшому зросла до 17,5% у 1997 р. та 1998 р., а в 2001 р.
зменшилась до 13,3%.

Зазначимо
також, що у 1992-1995 рр. при обробці статистичних звітів була виявлена різниця
між загальною кількістю виявлених учнів та студентів, які вчинили злочини, та
сумою осіб трьох розглянутих вище категорій осіб. Ми включили їх до групи інші особи, що навчаються.

Щорічно
таких осіб реєструвалося трохи більше 1500 і вони складали 9,1% всіх виявлених
злочинців, які навчалися. На жаль, нам не вдалося отримати інформацію щодо
змісту цієї категорії осіб. Можна лише припустити, що до цієї групи включалися
особи, щодо яких виникли труднощі при визначенні категорії навчального закладу,
в якому вони займалися.

Це
природно в умовах перебудови системи освіти в країні, виникнення великої
кількості нових видів навчальних закладів. У наступні роки таких осіб
реєструвалось дуже мало.

У
1996 р. у міру реформування соціально-економічних відносин у країні до
статистичної звітності була включена така категорія зайнятих осіб, які вчинили
злочини, як приватні
підприємці, кооператори, комерсанти.

У
1996 р. їх було зареєстровано 6490 (1,9% виявлених осіб, що вчинили злочини). У
наступні 5 років кількість таких осіб постійно скорочувалась і в результаті у
2001 р. вона дорівнювала 2144, тобто у 3 рази менше, ніж у 1996 р. Питома вага
приватних підприємців, кооператорів, комерсантів серед усіх виявлених злочинців
зменшилася до 0,8%. Ймовірно, таке скорочення чисельності осіб цієї категорії
пов’язано із різким зменшенням кооперативів та числа кооператорів у структурі зайнятих.

Серед
незайнятих осіб слід виділити категорію осіб, які вчинили злочини і, будучи
працездатними, не працювали іне навчались на момент їхвчинення. У
1992 р. вони були другою за чисельністю групою виявлених осіб. їх
нараховувалось 60259, що складало 29,1% всіх злочинців.

Надалі,
на відміну від інших груп злочинців, виділених за видом зайнятості, число таких
осіб постійно збільшувалось, особливо високими темпами у 1993 р. (+44,0%), 1994
р. (+22,1%) та 1995 р. (+37,3%). У 2000 р. було виявлено 195915 осіб цієї
категорії (у 3,3 разу більше, ніж у 1992 р.), а в 2001 р. їх чисельність
скоротилась на 3,0% і склала 190109. Частка зазначених осіб серед усіх
злочинців зросла за ці роки до 66,8% (2001 р.).

Тобто
ця категорія виявлених осіб, що вчинили злочини, стала домінуючою серед усіх
злочинців.

Із
1996 р. в окрему групу виявлених осіб, що вчинили злочини, виділені ті, які в
момент вчинення злочину
були офіційно зареєстровані як безробітні.Протягом цих років їх чисельність істотно коливалась, але в цілому
переважала тенденція до зростання. У1996 р. було зареєстровано 8487 таких осіб, у наступному році цей
показник скоротився до 5984 (-29,5%), а в 1998-2000 рр. постійно зростав і
склав в останньому році цього трьохріччя 11980 (у 2 рази більше показника 1997
р.).

У 2001 р. кількість
безробітних, що вчинили злочини, скоротилась на 12,9% і становила 10440. Частка
безробітних серед усіх злочинців зросла з 2,5% у 1996 р. до 3,9% у 2000 р., а в
останньому році періоду, що аналізується, становила 3,7%.

Виявлені
особи, що вчинили злочини, які не належать до будь-якої з вищезазначених
категорій, входили до групи -інші
особи. У 1993-1995 рр. їх чисельність зросла з
17293 до 35618, тобто у 2,1 разу. Таке зростання, мабуть, було пов’язано з
труднощами визначення категорії зайнятості в умовах здійснення
соціально-економічних реформ. Унаступні 6 років чисельність представників цієї категорії постійно
зменшувалась і становила у 2001 р. 14843 (-58,3% порівняно з показником 1995
р.). Частка таких осіб серед виявлених злочинців зросла з 8,3% у 1992 р. до
10,5% у 1995 р., а в 2001 р. зменшилась до 5,2%.

У результаті описаних
процесів структура розподілу виявлених осіб, що вчинили злочини, набула у 2001 р.
такого вигляду.

Чітко
виявляється основна тенденція – переважання серед виявлених осіб, що вчинили
злочини, працездатних осіб, які не працювали і не навчалися, в момент їх
вчинення. Таке різке збільшення осіб цієї категорії сталося внаслідок переходу
від структури зайнятості соціалістичного типу до структури зайнятості ринкового
типу, яка передбачає існування великої кількості неформальних видів зайнятості
(ремонтні, тимчасові роботи тоїцо), встановлення трудових відноснії, які
офіційно не оформлюються.

В
результаті особи, що вчинили злочини, часто не могли вказати місце своєї
роботи, а часто і не бажали цього робити. Крім того, на зростанні цього
показника позначилося і небажання частини слідчих з’ясовувати зазначене питання,
оскільки це пов’язано з додатковими витратами часу, надсиланням запитів щодо
характеристики з місця роботи і не має прямого відношення до встановлення
обставин справи і доведення вини обвинуваченого.

Внаслідок
цих процесів склалась ситуація, коли держава не отримує достовірної інформації
про реальні види занять виявлених осіб, що вчинили злочини.

Тенденція
домінування серед виявлених злочинців працездатних осіб, які на момент вчинення злочинів не працювали і не
навчались, збереглася й у 2002-2009 рр. Переважання
таких осіб над іншими категоріями зайнятих було настільки значним, що доцільно
розпочати аналіз структури зайнятості злочинців за цей період саме з них, а
дані, що їх характеризують, представити на окремому рисунку. Оскільки зміст
цієї категорії виявлених злочинців у 2002-2009 рр. був таким самим, як і в
попередні роки, ми можемо продовжити аналіз, здійснений за період 1992-2001 рр.
Кількість осіб цієї категорії переважно зменшувалась (виключення – 2004 та 2009
роки), але темпи його були незначними. У 2002 р. чисельність таких осіб
скоротилась па 8,7% порівняно з 2001 р. і склала 173533. Зменшення тривало до
2008 р., в якому було зареєстровано 138915 зазначених осіб, тобто на 19,9%
менше, ніж у 2002 р. Але через те, що цей процес відбувався па фоні скорочення чисельності
всіх виявлених осіб, що вчинили злочини, частка серед злочинців працездатних
осіб, що не працювали і не навчалися в момент вчинення злочинів, залишилась на
попередньому рівні, а в кінці зазначеного періоду навіть дещо збільшилась. У
середньому за 2002-2009 рр. вона становила 66,1%, у 2008 р. дорівнювала 66,9%,
а в 2009 р. – 67,5%.

У
2002 р. у статистичній звітності були суттєво оновлені категорії зайнятих, що
стало підставою для здійснення аналізу структури виявлених осіб, що вчинили
злочини, окремо за 2002-2009 рр. Протягом зазначеного періоду величина частки
осіб кожної з цих категорій серед усіх злочинців не перевищувала 10%.

Найчисленнішою
серед тих, хто працював або навчався, була категорія осіб, які працювали за наймом. У
2002-2004 рр. їх кількість була стабільною і становила в середньому 22563. Із
2005 р. чисельність цих осіб постійно зменшувалась і в 2009 р. їх було виявлено
17056 (-23,3% до рівня 2004 р.). Частка
працюючих за наймом серед всіх злочинців була стабільною і становила у
середньому за цей період 8,7%. Найвищий показник був зафіксований у 2007 р. та
2008 р. – 9,1%, а найнижчий у 2009 р. – 8,0%.

Значною
за чисельністю була група підприємців
(без утворення юридичної особи). Кількість цих осіб за
аналізований період переважно зростала. Якщо у 2003 р. їх було 2555, то у 2009 р. –
4847, що більше показника 2003 р. в 1,9 разу. Частка представників даної
категорії серед виявлених злочинців зросла за цей період з 1,1% до 2,3%.

Питома
вага осіб, які належали до інших груп працюючих, була менше 1%, хоча аналіз цих
даних становить певний інтерес.

Працівники органів державної влади та управління складали
у середньому 0,4% всіх виявлених осіб, що вчинили злочини, а їх середньорічна абсолютна
кількість – 845 осіб. Слід вказати на зростання чисельності осіб цієї
категорії, яке сталося в останні 2 роки аналізованого періоду: 2008 р. – 871
(+18,8%) та 2009 р. – 950 (+9,1%).

Окремо
виділяється така група зайнятих злочинців, як власники, співвласники підприємств. Чисельність
представників цієї категорії у 2003-2006 рр. зменшилася з 1045 до 633 (-39,4%).
У наступні 3 роки цей показник був відносно стабільним. У 2009 р. було
зареєстровано 605 таких осіб. Частка власників та співвласників підприємств
серед усіх, хто вчинив злочини, до 2004 р. включно становили 0,4%, а в наступні
роки дорівнювала 0,3%.

У
статистичній звітності окремо виділяються дані щодо представників трьох
соціально-професійних груп, які вчинили злочини. Це працівники правоохоронних
органів, працівники фінансово-кредитної та банківської системи та
військовослужбовці. їх чисельність є незначною, але з урахуванням їх особливого
соціального та правового статусу держава вважає за необхідне знати та
контролювати ступінь розповсюдженості злочинної поведінки серед таких осіб.

Кількість
виявлених працівників правоохоронних органів, які вчинили злочини, за ці роки в
основному збільшувалась. У 2002 р. їх було зареєстровано 262, а в 2006 р. вже
512, тобто майже у 2 рази більше. Далі мало місце зниження цього показника до
439 (-14,3%), а в останні 2 роки – зростання до 652 (+48,5% порівняно з 2007
р.). Усього за 8 років було виявлено 3368 осіб зазначеної категорії. Вважаємо,
що ця цифра зурахуванням специфічного статусу цих органів є надто великою.
Частка працівників правоохоронних органів серед усіх злочинців була незначною і
складала у 2002-2004 рр. 0,1%, у 2005-2008 рр. – 0,2% і в 2009 р. – 0,3%.

Чисельність
працівників фінансово-кредитної та банківської системи, які вчинили злочини,
була протягом аналізованого періоду значно меншою і через це істотно коливалась
із року в рік. Протягом 2003-2004 рр. кількість представників цієї групи
скоротилась зі 125 до 80, а в наступні роки постійно зростала і склала у 2009
р. 211. Загалом за ці роки було виявлено 1015 осіб даної категорії. їх частка серед
усіх осіб, що вчинили злочини, у перші 5 років аналізованого періоду була дуже
незначною, а в 2007-2009 рр. складала 0,1%.

Найменшою
за чисельністю була група військовослужбовців. У 2002 та 2003 роках було
виявлено відповідно 95 та 94 такі особи, що вчинили злочини. У наступні 4 роки
цей показник зменшився до 25, а в 2009 рр. дорівнював 61. Всього за
аналізований період було виявлено 499 військовослужбовців, які вчинили злочини.
їх питома вага серед злочинців була вкрай незначною (менше 0,1%).

Оскільки
зміст категорії учнів та студентів вищих навчальних закладів або осіб, що
навчаються, був незмінним протягом усіх 18 років, є можливість продовжити
аналіз динаміки їх кількості, здійснений за період 1993-2001 рр. У 2002 р.
чисельність осіб даної групи зменшилась на 33,2% і дорівнювала 10138.
Наступного року вона збільшилась до 11095 (+9,4%), а з 2004 р. розпочалася
тенденція скорочення числа виявлених учнів та студентів, які вчинили злочини,
що тривало до кінця зазначеного періоду. У 2009 р. було зареєстровано 5602
злочинця цієї категорії, тобто майже вдвічі менше, ніж у 2003 р. Частка осіб,
що навчаються, у 2002-2005 рр. становила 4%, а потім постійно зменшувалась і
склала у 2009 р. 2,6%.

Із
2002 р. у статистичній звітності виділяється 3 групи осіб, що навчаються: учні
шкіл, ліцеїв, гімназій; учні коледжів, технікумів, ПТУ та студенти вищих
навчальних закладів. Значною мірою категорії осіб, що навчаються, які
використовувалися у статистичній звітності за 1992-2001 рр., співпадають із
категоріями таких осіб, які фігурують у статистичних звітах за 2002-2009 рр.
Але все-таки між ними існують змістовні відмінності, які, на наш погляд, не
дозволяють здійснювати їх зіставлення за весь аналізований період, а вимагають
окремого аналізу за кожний із визначених відтинків часу.

Упродовж
2002-2009 рр. у середньому 60,3% всіх осіб, що навчаються, які вчинили злочини,
складали учні шкіл,
ліцеїв та гімназій. їх
чисельність у 2003 р. зросла порівняно з минулим роком на 6,6% і дорівнювала
6872. Починаючи з 2004 р. цей показник постійно зменшувався, особливо суттєво у
2006 р. (-29,4%). Внаслідок такої тенденції у 2009 р. було зареєстровано 3217
осіб цієї категорії, які вчинили злочини, що менше показника 2003 р. у 2,1
разу. Частка учнів шкіл, ліцеїв та гімназій серед усіх, хто навчається,
протягом вказаного періоду змінювалась не суттєво. У 2002 р. вона становила
63,6% (найвищий показник за період), у наступні 3 роки перебувала на рівні 62%,
а в останнє чотирьохріччя аналізованого періоду не досягала відмітки 60%. У
2009 р. цей показник склав 57,4%.

Другою
за чисельністю групою серед осіб, що навчаються, які вчинили злочини, були учні
коледжів, технікумів та ПТУ.Серед злочинців, що навчаються, вони становили у середньому 29,3%.
Динаміка їх чисельності була за цей період такою самою, як учнів шкіл, ліцеїв
та гімназій: у 2003 р. – зростання до 3317 (+9,1%), а потім неухильне
зменшення, в результаті якого у 2008 р. було виявлено 1651 таку особу, тобто у
2 рази менше, ніж у 2003 р. У 2009 р. кількість учнів коледжів, технікумів та
ПТУ порівняно з минулим роком трохи збільшилась і склала 1717 (+4,0%). Частка
таких осіб, серед усіх виявлених, які навчалися в момент вчинення злочину, була
доволі стабільною. Вона коливалася в межах від 27,2% у 2005 р. до 30,6% у 2009
р.

Найменше
серед злочинців, які навчалися, було виявлено студентів вищих навчальних
закладів. У середньому за аналізований період вони складали 10,3% всіх, хто
навчався в момент вчинення злочину. Динаміка кількості студентів відрізнялася
від динаміки представників двох інших категорій осіб, що навчаються. Протягом
2003-2005 рр. мало місце зростання числа студентів, які вчинили злочини. Якщо у
2002 р. їх було зареєстровано 650, то у 2005 р. – 1059 (+62,9%). У наступні 4
роки відбувалось постійне зниження цього показника, і у 2009 р. він дорівнював 668 (-36,9%
порівняно з рівнем 2005 р.), тобто практично зрівнявся із показником 2002 р.
Частка студентів серед усіх злочинців, що навчались, у 2002-2006 рр. зросла із
6,4% до 12,7%, а падалі трохи зменшилася і дорівнювала у 2009 р. 11,9%.

Значну
кількість виявлених злочинців складали безробітні. Зміст цієї категорії у
статистичній звітності впродовж 1996-2009 рр. залишався незмінним, що дозволяє
зіставити відповідні дані обох виділених відтинків часу. Але порівняння
відомостей за весь аналітичний період свідчить про суттєву різницю між
чисельністю безробітних у 1996-2001 рр та 2002-2009 рр.

У
2002 р. було виявлено 26455 безробітних, які вчинили злочини, тобто у 2,5 разу
більше, ніж у попередньому році. Слід зазначити, що це був не одиничний сплеск.
Цей показник перебував на такому рівні й у подальшому. У наступні 4 роки
кількість безробітних-злочинців постійно скорочувалася і у 2006 р. складала
20194 (-23,7% за цей відтинок часу).

У
2007-2009 рр. цей показник перебував на цьому рівні при незначних річних
коливаннях (2009 р. – 20619). Середній відсоток безробітних серед злочинців
складав 9,5% і відхилення від цього показника в окремі роки були незначними
(2004 р. – 8,6%, 2007 р. – 10,2%, 2009 р. – 9,7%)

Причину
різкого збільшення числа безробітних у 2002 р. і в наступні роки нам встановити
не вдалося. Зокрема збільшення загальної кількості безробітних у країні в ці
роки не відбувалося. Навпаки їх чисельність скорочувалась1. Можна лише
припустити, що на таке зростання вплинула зміна у відповідних підрозділах ОВС
критерію віднесення особи, що вчинила злочин, до числа безробітних.

Як
і раніше, значною за чисельністю була група інших осіб, не віднесених до жодної
з вищевказаних категорій зайнятих. Слід відмітити, що чисельність осіб цієї
категорії, як і безробітних, суттєво зросла у 2002 р.

У
цьому році було зареєстровано 27579 зазначених осіб, що на 85,8% більше за
показник 2001 р. Збереження такого рівня показника у наступні роки свідчить про
те, що це був не поодинокий випадок, а зростання, обумовлене постійно діючим
фактором, скоріше за все, як і у випадку з безробітними, – зміною критерію
віднесення осіб, що вчинили злочини, до даної групи.

У
2003-2008 рр. спостерігалося зменшення числа інших осіб, в результаті якого в
останньому році цього відтинку часу було виявлено 16516 представників даної
категорії, тобто на 40,1% менше, ніж у 2002 р. У 2009 р. цей показник зріс
порівняно з попереднім роком на 7,1% і дорівнював 17688. Особи даної групи
складали у середньому 9,0% усіх злочинців. У 2002 р. цей показник становив
10,2%, у наступні роки дещо зменшився і в 2009 р. дорівнював 8,3%.

Розподіл
виявлених осіб, що вчинили злочини, за видом зайнятості у 2009 р. представлений
на рис. 45. До 2009 р. збереглася головна тенденція розподілу злочинців за видом
зайнятості – домінування працездатних осіб, які не працювали і не навчались на
момент вчинення злочину.

Виглядає
символічним переважання питомої ваги безробітних злочинців над злочинцями -найманими працівниками. Ці дані разом із величезним відсотком тих, хто вчинив
злочин у момент, коли ніде не працював (принаймні, частина з них), свідчать про
значимість трудової дезадаптації як фактору злочинної поведінки. Заслуговують
також на увагу тенденції збільшення серед злочинців частки підприємців і
зменшення відсотка тих, хто навчався в момент учинення злочину. Основою для цих
тенденцій стали такі об’єктивні процеси, як зростання чисельності підприємців, зокрема
тих, хто працює без утворення юридичної особи, та зменшення чисельності осіб
молодших вікових груп, які утворюють соціальну основу тих, хто навчаються.

Підсумовуючи
сказане, можна констатувати, що кардинальні зміни, які сталися в економіці та
соціальній сфері, позначилися на розподілі осіб, які вчинили злочини, за видом
зайнятості. З 1995 р. по 2001 р. спостерігалась тенденція зменшення чисельності
представників робочих професій, які вчинили злочини: робітників – у 3,1 разу,
працівників колективних сільськогосподарських підприємств у 5,4 разу. Частки
цих категорій осіб серед злочинців скоротилися з 39,0% до 11,0% та з 9,5% до 1,9%
відповідно. Кількість службовців серед осіб, які вчинили злочини, до 1996 р.
постійно збільшувалась, а в 1997-2001 рр. спостерігалось скорочення числа осіб
цієї категорії. їх середня частка серед злочинців дорівнювала 6,0%.

Із
1996 по 2001 роки у статистичній звітності обліковувалась така категорія
зайнятих осіб, які вчинили злочини, як приватні підприємці, кооператори,
комерсанти. їх частка серед усіх злочинців за цей період була незначною і
скоротилася з-1,9% до 0,8%, що, ймовірно, зумовлено різким зменшенням
чисельності кооператорів у структурі зайнятих.

Протягом
1992-2009 рр. спостерігалась тенденція зменшення кількості злочинців, які
навчалися в момент вчинення злочину. їх частка скоротилася з 8,3% у 1992 р. до
2,6% у 2009 р. Разом з тим, динаміка кількості різних категорій осіб, що
навчаються, мала суттєві відмінності.

Із
1994 р. найчисленнішою категорією осіб, що навчаються, які вчинили злочини,
були учні середніх навчальних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій). До 2003 р.
включно їх кількість переважно зростала, а питома вага серед усіх осіб, що
навчаються, які вчинили злочини, складала у 2002 р. 63,6% (найвищий показник за
період), а в 2003 р. – 61,9%. У подальшому чисельність осіб цієї категорії
суттєво скоротилась, але їх частка серед усіх злочинців, що навчалися,
зменшилась незначним чином (2009 р. – 57,4%).

На
відміну від вищезазначеної категорії осіб, що навчаються, число учнів
професійно-технічних училищ, які вчинили злочини, протягом 1993-2001 рр.
переважно зменшувалось, а ї х частка серед у с і х осіб даної категорії, які
вчинили злочини, скоротилася з 40,3% до 29,6%. У наступні роки відсоток учнів
коледжів, технікумів та ПТУ залишався приблизно на тому самому рівні, хоча їх
абсолютна кількість стала значно меншою.

Тенденція
до скорочення була притаманна також студентам вищих та середніх спеціальних
навчальних закладів. їх чисельність до 2001 р. включно переважно зменшувалась,
але незначними темпами. Середня частка студентів серед усіх, хто навчався в
момент вчинення злочинів, складала 15,8%. Із 2002 р. до цієї категорії почали
відносити тільки студентів вищих навчальних закладів. Для динаміки цих осіб був
характерним період зростання, який тривав до 2005 р., а потім мала місце
тенденція зниження. Середня питома вага осіб новоутвореної категорії серед усіх
злочинців, що навчалися, у 2002-2009 рр. становила 10,3%.

Включення
до статистичної звітності у 2002 р. ряду нових категорій зайнятих не призвело
до отримання більш повного та чіткого розподілу осіб, що вчинили злочини, за
цією ознакою. Величина частки представників кожної із цих категорій серед усіх
злочинців не перевищувала 10%.

Середня
частка найчисленнішої категорії осіб, які працюють – найманих працівників -становила 8,7%. За ці роки їх кількість переважно скорочувалась. Чисельність
підприємців (без утворення юридичної особи), які вчинили злочини, навпаки,
постійно зростала, хоча їх частка в цей період була відносно незначною (2002 р.- 1,1%, 2009 р. – 2,3%).

Частка
серед злочинців осіб, які належали до інших груп працюючих, була менше 1%. Із
1993 р. спостерігається тенденція явного переважання серед злочинців працездатних
осіб, що не працювали і не навчались у момент вчинення злочинів. За ці роки при
коливаннях абсолютного показника вони складали в середньому більше 2/3 усіх
осіб, що вчинили злочини. Таке домінування представників цієї категорії є
наслідком, по-перше, неповідомлення підозрюваними або обвинуваченими про
неформальні види зайнятості, які ніяк не оформлюються; по-друге, небажання
частини слідчих з’ясовувати зазначене питання, оскільки це пов’язано з
додатковими витратами часу і не має прямого відношення до встановлення обставин
справи і доведення вини обвинуваченого. Внаслідок цього, у державній статистичній
звітності не відбивається повна інформація про зайнятість виявлених осіб, що
вчинили злочини.

Помітну
частку серед злочинців складали особи, які були офіційно зареєстровані як
безробітні. У 1996-2001 рр. вони становили в середньому 3% виявлених осіб, які
вчинили злочини, а в 2002-2009 рр. – 9,5%.

Домінування
серед злочинців працездатних осіб, які не працювали і не навчались на момент
вчинення злочину, свідчить про значимість трудової дезадаптації як фактору
злочинної поведінки.

Заслуговують також на увагу тенденції збільшення
серед злочинців частки підприємців і зменшення відсотка тих, хто навчався в
момент вчинення злочину. Основою для цих тенденцій стали такі об’єктивні
процеси, як зростання чисельності підприємців, зокрема тих, хто працює без утворення
юридичної особи, та зменшення чисельності осіб молодших вікових груп, які
утворюють соціальну групу тих, хто навчається.